Постанова

від 23.08.2013 по справі 804/10641/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2013 р. Справа № 804/10641/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С.

при секретарі судового засідання Якуб О.С.

за участю сторін:

від позивача - Шевченко О.Г.

від відповідача - Каціонова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110080000/2013/00056 від 15.04.2013, №110080000/2013/00062 від 22.04.2013, №110080000/2013/00066 від 24.04.2013, №110080000/2013/00071 від 29.04.2013, №110080000/2013/00080 від 15.05.2013, №110080000/2013/00082 від 16.05.2013;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110080000/2013/100048/1 від 15.04.2013, №110080000/2013/100051/1 від 22.04.2013, №110080000/2013/10059/1 від 24.04.2013, №110080000/2013/100062/1 від 29.04.2013, №110080000/2013/100072/1 від 15.05.2013, №110080000/2013/100074/1 від 16.05.2013.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ НВП «СІСТАР» звернулось до Дніпропетровської митниці для оформлення вантажу за контрактом №7В9З7НАЗ від 22.02.2013 шляхом подання відповідних вантажно-митних декларацій (ВМД), в яких ціна товару визначена за першим методом за ціною контракту. Проте, Дніпропетровська митниця відмовила в оформлені товару шляхом видачі карток відмови в прийнятті митної декларації з підстав не підтвердження задекларованої ціни товару. Разом з тим, Дніпропетровською митницею били прийняті рішення про корегування митної вартості товару за шостим методом, у зв'язку з чим для уникнення простою товару ТОВ НВП «СІСТАР» були подані відкориговані ВМД, за якими розмір сплаченого ПДВ по митній вартості товару збільшився на 138249,02 грн. Позивач вважає прийняті відповідачем картки відмови та рішення про визначення митної вартості товару необґрунтованими, безпідставними та протиправними, оскільки при митному оформленні товару ТОВ НВП «СІСТАР» надав Дніпропетровській митниці усі необхідні та достатні документи для визначення митної вартості товару за першим методом.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками було виявлено ризик можливого заниження митної вартості товару, що спричинило необхідність здійснити перевірку правильності її визначення. звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів. Під час здійснення перевірки наданих позивачем до митного оформлення документів, посадовою особою митниці виявлені розбіжності, які унеможливили обчислення митної вартості, у зв'язку з чим митна вартість товару була визначена за 6 методом. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ НВП «СІСТАР» необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період квітень - травень 2013 року до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару - «прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого окупання», виробництва Словаччина, ввезеного за контрактом №7В9З7НАЗ від 22.02.2013, укладеного з компанією U.S.Steel Kosice, s.r.o (Словаччина), ТОВ НВП «СІСТАР» надав наступні ВМД:

- від 15.04.2013 № 110080000/2013/109162;

- від 22.04.2013 № 110080000/2013/109964;

- від 24.04.2013 № 110080000/2013/110321;

- від 29.04.2013 № 110080000/2013/110741;

- від 15.05.2013 № 110080000/2013/111604;

- від 16.05.2013 № 110080000/2013/111657.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме: 0,75 доларів США/кг.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 03.04.2013 №110/2012/0001154;

- накладні ЦІМ/УМВС;

- рахунки-фактури (інвойси);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 22.02.2013 № 7В9Р7НАЗ;

- внутрішній договір (контракт) доручення від 10.04.2012 № ЗА/1;

- міжнародні транспортні накладені (CMR);

- довідка про проведення декларування валютних цінностей;

- сертифікати якості;

- транзитні експортні декларації.

Не погодившись з заявленою ТОВ НВП «СІСТАР» митною вартістю товару, Дніпропетровська митниця винесла рішення №110080000/2013/100048/1 від 15.04.2013, №110080000/2013/100051/1 від 22.04.2013, №110080000/2013/10059/1 від 24.04.2013, №110080000/2013/100062/1 від 29.04.2013, №110080000/2013/100072/1 від 15.05.2013, №110080000/2013/100074/1 від 16.05.2013 про коригування митної вартості товару задекларованого позивачем.

Відповідно до вказаних рішень, Дніпропетровською митницею відкориговано митну вартість товару до 0,97 доларів США/кг. Митна вартість була визначена митницею за шостим (резервним) методом, передбаченим ст. 64 Митного кодексу України.

Разом з тим, Дніпропетровська митниця відмовила ТОВ НВП «СІСТАР» у прийнятті вищенаведених ВДМ шляхом видачі карток відмов №110080000/2013/00056 від 15.04.2013, №110080000/2013/00062 від 22.04.2013, №110080000/2013/00066 від 24.04.2013, №110080000/2013/00071 від 29.04.2013, №110080000/2013/00080 від 15.05.2013, №110080000/2013/00082 від 16.05.2013.

Як вбачається зі змісту вищенаведених рішень та карток відмов відповідача, підставами для відмови ТОВ НВП «СІСТАР» у оформленні задекларованого товару за ціною, визначеною за основним методом (за ціною контракту), було наступне:

- інвойси не містять посилання на номер та дату контракту для ідентифікації ввезеного товару;

- зазначений у інвойсах ID продавця (SК7020000119) не співпадає із кодами продавця, зазначеними у контракті № 7В9Р7НАЗ від 22.02.2013 (SК2020052837).

Для уникнення простою товару ТОВ НВП «СІСТАР» було подано нові ВДМ з урахуванням відкоригованої митної вартості, та вищенаведений товар «прокат плоский з вуглецевої сталі, оцинкований шляхом гарячого окупання» було випущено Дніпропетровською митницею у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України.

Разом з тим, керуючись п.8 ст. 55 Митного кодексу України, на підтвердження заявленої митної вартості товару, ТОВ НВП «СІСТАР» листом від 18.06.2013 №3 до Дніпропетровської митниці були надані додаткові документи, а саме:

- експертний висновок з Дніпропетровської ТПП №ГО-2640 від 29.05.2013;

- переклади інвойсів 113/80974701, 113/90240801, 113/80401501, 113/80401502, 113/80400101, 113/80400102, 113/90275101, 113/80471001, 113/80471002, 113/80481301, 113/80481302, 113/90300801, 113/90300802, 113/90300803, 113/80474101, 113/80474102;

- платіжні доручення в іноземній валюті АТ «ОТП Банк» №501 від 28.05.13 стосовно ВДМ 111644 від 16.05.2013, №502 від 27.05.13 стосовно ВДМ 111644 від 15.05.2013, №488 від 22.05.13 стосовно ВДМ 111725 від 16.05.2013, №488 від 17.05.13 стосовно ВДМ 110873 від 29.04.2013, №486 від 08.05.13 стосовно ВДМ 110369 від 24.04.2013, №487 від 14.05.13 стосовно ВДМ 110078 від 23.04.2013 та ВДМ 109254 від 15.04.2013, №474 від 26.04.13 стосовно ВДМ 10078 від 23.04.2013;

- інформація Лондонської біржі.

Листом від 21.06.2013 №17-11-2/608 Дніпропетровська митниця повідомила ТОВ НВП «СІСТАР», що у митниці відсутні підстави для перегляду рішень про коригування митної вартості товару та дані рішення залишені в силі.

Зі змісту даного листа вбачається, що перевіркою наданих додаткових документів, окрім вищенаведених двох підстав для відмови у митному оформлені, встановлено: по-перше, дата наданих платіжних доручень в іноземній валюті не кореспондується з датою заявлених до митного оформлення рахунків-фактур (інвойсів) та зазначеними в них умовами оплати з урахуванням положень, визначених контрактом, що не дає можливості ідентифікувати оплату з вартістю оцінюваних товарів; по-друге, висновки експерта Дніпропетровської ТПП ґрунтуються на інформації прайс-листа , який не містить знеособленої інформації щодо ціни, за якою товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Надаючи правову оцінку правову оцінку оскаржуваним карткам відмовам, рішенням відповідача та підставам їх винесення, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Митного кодексу України визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 29 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Дослідивши надані позивачем відповідно до вимог вищенаведених норм права документи на підтвердження митної вартості товару, а саме ті документи, які були надані митниці під час митного оформлення та листом від 18.06.2013 №3, суд не погоджується з позицією відповідача щодо неможливості визначити митну вартість товару за основним методом (за ціною контракту) з наступних підстав.

Щодо посилань відповідача на те, що інвойси не містять посилання на номер та дату контракту для ідентифікації ввезеного товару.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що рахунок-фактури (invoice) це документ, який в обов'язковому порядку супроводжує товари, які переміщуються через митний кордон України. Рахунок-фактури повинені містити інформацію щодо відправника та отримувача (найменування, адреси та банківські реквізити), дані про товари (найменування, вартість за одиницю, кількість, загальну вартість платежу), умови поставки товару. Зазначений документ використовується для здійснення взаєморозрахунків сторін - контрагентів угоди та є одним з основних документів для визначення митної вартості переміщуваних товарів.

Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2002 р. N 1948 «Про деякі питання здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних поштових та експрес-відправленнях», інвойс це документ, що містить відомості про товари та інші предмети, які входять до складу міжнародного експрес-відправлення.

Форма інвойса (рахунка-фактури) є довільною, жодними нормами законодавства не передбачено єдиної форми інвойса (рахунка-фактури) та обов'язкових реквізитів, які повинні міститись у таких документах, у тому числі номеру та дати контракту, на що посилається відповідач.

Проте, дослідивши інвойси, які позивач надавав Дніпропетровській митниці під час митного оформлення, судом встановлено, що з права у верхній частині документа навпроти слова «Code» в оригіналі та «Код» у перекладі інвойсів, які були надані листом від 18.06.2013 №3, зазначено номер контракту 7В9Р7НАЗ та через дріб номер позиції постачає мого товару.

Таким чином, суд вважає твердження Дніпропетровської митниці щодо відсутності у інвойсах, які були надані при митному оформлені товару, номеру та дати контракту, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати товар, який ввозиться, необґрунтованим та безпідставним.

Крім того, судом встановлено, що залізнична накладна містить одночасно інформацію про контракт (гр. 2) та інвойс (гр.. 11, 23), що також дає можливість ідентифікувати товар, який був наданий митного оформлення.

Що стосується посилання відповідача на те, що зазначений у інвойсах ID продавця (SК7020000119) не співпадає із кодами продавця, зазначеними у контракті № 7В9Р7НАЗ від 22.02.2013 (SК2020052837), то суд також вважає таку позицію безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Так, дійсно, при дослідженні інвойсів та контракту 7В9Р7НАЗ вбачається, що зазначений у них ідентифікаційний код продавця, як платника ПДВ, не співпадає, а саме: у контракті зазначений ідентифікаційний код продавця SK20200S2837, а у інвойсі SК7020000119.

Проте, судом встановлено, що ТОВ НВП «СІСТАР» та компанією U.S.Steel Kosice, s.r.o (Словаччина) було укладено додаткову угоду №1 від 22.02.2013 до контракту 7В9Р7НАЗ від 22.02.2013, якою до контракту були внесені зміни у реквізити продавця, а саме було змінено ідентифікаційний код ПДВ на SК7020000119.

Дана додаткова угода надавалась позивачем Дніпропетровській митниці під час заявлення до митного оформлення вищенаведеного товару.

Таким чином, код продавця, зазначений у інвойсах та додатковій угоді співпадає, а тому суд вважає безпідставним посилання відповідача на неможливість ідентифікувати товар у зв'язку з розбіжностями коду продавця у контракті та інвойсах.

Стосовно посилань відповідача на невідповідність дати наданих платіжних доручень в іноземній валюті з датою заявлених до митного оформлення рахунків-фактур (інвойсів) та зазначеними в них умовами оплати з урахуванням положень, визначених контрактом, що не дає можливості ідентифікувати оплату з вартістю оцінюваних товарів, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до контракту та інвойсів, строк оплати становить 15 днів з дати виставлення інвойсів.

Позивач не заперечує проти того, що ним було порушено строк оплати товару, передбачений умовами контракту.

Проте, суд зазначає, що порушення строку оплати, це є порушенням господарських зобов'язань, що тягне за собою відповідальність покупця, передбаченою контрактом (договором) та є взаємовідносинами між сторонами договору. Тобто, порушення строку сплати не може впливати на ціну товару.

Крім того, при досліджені наданих позивачем Дніпропетровській митниці платіжних доручень вбачається, що у них міститься номер та дата контракту, а також номер та дата ВМД (FCD), що дає можливість ідентифікувати товар, який був наданий ТОВ НВП «СІСТАР» до митного оформлення.

Отже, позиція відповідача щодо неможливості ідентифікувати товар у зв'язку з невідповідністю дати наданих платіжних доручень в іноземній валюті з датою заявлених до митного оформлення рахунків-фактур (інвойсів) безпідставною та необґрунтованою.

Що стосується твердження Дніпропетровської митниці стосовно висновки експерта Дніпропетровської ТПП, то воно також є необґрунтованим та безпідставним, оскільки при дослідженні даного висновку судом встановлено, експертом крім прайс-листів, аналізувалась інформація Лондонської біржі кольорових металів, українських та російських Інтернет сайтів, що прямо зазначено на стр. 3 висновку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не застосовано для визначення митної вартості товару основний метод, оскільки наданими позивачем документами підтверджується доцільність застосування саме даного методу.

Таким чином, оскаржувані у даній справі рішення відповідача про коригування митної вартості та карток відмов у митному оформлені товару є безпідставними та протиправними, та такими що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення, оскаржуваних рішень та карток відмов у митному оформлені, а тому вважає за необхідне адміністративний позов ТОВ НВП «СІСТАР» задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1382,50 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у сумі 1382,50 грн.

Керуючись ст.ст.158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «СІСТАР» до Дніпропетровської митниці Міндоходів України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110080000/2013/00056 від 15.04.2013, №110080000/2013/00062 від 22.04.2013, №110080000/2013/00066 від 24.04.2013, №110080000/2013/00071 від 29.04.2013, №110080000/2013/00080 від 15.05.2013, №110080000/2013/00082 від 16.05.2013;

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110080000/2013/100048/1 від 15.04.2013, №110080000/2013/100051/1 від 22.04.2013, №110080000/2013/10059/1 від 24.04.2013, №110080000/2013/100062/1 від 29.04.2013, №110080000/2013/100072/1 від 15.05.2013, №110080000/2013/100074/1 від 16.05.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ НВП «СІСТАР» (ЄДРПОУ 24238090) сплачений судовий збір у розмірі 1382,50 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст виготовлено 28.08.2013 року.

Суддя О.С. Луніна