Постанова

від 29.10.2013 по справі 804/13247/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 р. Справа № 804/13247/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Данилов А.В.

представник відповідача - Бейгул А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 15.07.2013 №0002992203;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 35202644) судовий збір у розмірі 833,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту перевірки №3154/226/35202644 від 13.06.2013р. (щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Адіум») на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства (щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Адіум») та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту №3154/226/35202644 від 13.06.2013р. - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ» (надалі за текстом - ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ») зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11.06.2007 року за № 12241020000037288, код ДПІ за основним місцем обліку - 463, взято на облік в органі ДПІ 18.06.2007р. за № 15624. Знаходиться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, пров. Добровольців, буд. 6 кв. 217. Директор підприємства - Полонська Наталія Володимирівна, головний бухгалтер - Погребна Наталія Володимирівна.

Так, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та відповідно п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VІ та на підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 05.06.2013 року № 928 фахівцем ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 35202644) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2013 року. ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» проінформовано про проведення позапланової невиїзної перевірки копією наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 05.06.2013 року № 928 про проведення позапланової невиїзної перевірки.

Результати перевірки підприємства позивача зафіксовані в акті №3154/226/35202644 від 13.06.2013р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 35202644) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2013 року». У висновках якого зазначено:

- перевіркою ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» документально не підтверджено реальність

здійснення господарських відносин із ТОВ «Адіум», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме не встановлено ділової мети здійснення платником тих чи інших господарських операцій, та неможливість реального здійснення платником податків операцій по даному ланцюгу постачання за лютий 2013 року.

- в порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів

198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, статті 200, пункту 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за лютий 2013 року на загальну суму 66 666,67 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за лютий 2013 року на 66 666,67 грн.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем помилково зазначено номер акту №3154/226/35607351 від 13.06.2013р. замість №3154/226/35202644 від 13.06.2013р.

За результатами перевірки ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013р. №0002992203 про донарахування зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 83333,34 грн.

Вказане рішення позивач оскаржив до ГУ Міндоходів Дніпропетровської області, листом від 24.07.2013р. №24/07-2, проте рішенням про результати розгляду скарги від 23.09.2013р. №2667/10/04-36-10-04-09, податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013р. №0002992203 залишено без змін.

Суд вважає що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки позивача №3154/226/335202644 від 13.06.2013р. є безпідставними, податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013р. №0002992203 про донарахування зобов'язань з ПДВ у загальній сумі 83333,34 грн. підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряє мого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Так, відповідачем у акті перевірки від 13.06.2013р. №3154/226/35202644 зазначено, що ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» доведено як «транзитер» в парі з ТОВ «Адіум» за лютий 2013 року.

Проте, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» (далі - Генеральний підрядник) в особі директора Полонської Н. В., що діє на основі Статуту та ТОВ «Адіум» (далі - Субпідрядник), надалі Сторони, уклали Договір про виконання робіт від 11.02.2013р. №03/02 року про наступне:

Предмет Договору

Генеральний підрядник доручає та сплачує, а Субпідрядник здійснює власними або залученими силами комплекс робіт по влаштуванню систем вентиляції, кондиціювання та теплопостачання на об'єкті «Красноперекопський міський палац культури, розташований за адресою: м. Красноперекопськ. вул. Менделєєва. 15.

Субпідрядник приймає на себе підряд на виконання робіт, вказаних вище, у відповідності до договірної ціни та кошторису, графіком фінансування та виконання робіт.

На виконання умов договору було виписано податкову накладну на загальну суму 400 000,00 грн., ПДВ 66 666,67 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за лютий 2013 року, та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Отримувачем робіт є Відділ з питань культури, міжнаціональних відносин та релігій Красноперекопської міської ради (код ЄДРПОУ 37516366).

Відділ з питань культури, міжнаціональних відносин та релігій Красноперекопської міської ради (Одержувач благодійної допомоги (не платник ПДВ)) в особі начальника відділу Григоренка В.І., діючого на основі Положення про відділ, ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» (Підрядник), в особі директора Полонської Н. В., та ПАТ «Кримський содовий завод» (Благодійник (платник ПДВ)) уклали Договір № 4600006288 від 21.01.2013р. про наступне:

Предмет Договору: Одержувач благодійної допомоги доручає, а Підрядник зобов'язується якісно та в обумовлені строки виконати роботи по комплексній модернізації Міського будинку культури, Одержувач благодійної допомоги зобов'язується прийняти виконані роботи у відповідності до затвердженої Одержувачем благодійної допомоги та Благодійником проектно-кошторисної документації. Згідно даного Договору Благодійник зобов'язується оплатити Підряднику виконані роботи.

На виконання умов договору було виписано податкові накладні на загальну суму 1 620 000,00 грн., ПДВ 269 999,99 грн. Згідно Договору №4600006288 від 21.01.2013 року було виписано Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) на загальну суму1657488,38 грн., ПДВ 276248,44 грн.

Проте, у акті перевірки №3154/226/35202644 вказано, що:

«В ході проведення перевірки згідно наявних матеріалів перевірки ТОВ «Домус -Проект» не виявлено фактичного (реального) надання робіт (послуг) - не виявлено первинні документи, по яких відбувалися би роботи на існуючих у ТОВ «Домус - Проект» об'єктах нерухомості, рух цих робіт (послуг) від Субпідрядника до Генпідрядника і далі до Замовника, а також документів, що підтверджують прийняття та оприбуткування робіт (послуг). Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид робіт (послуг), розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного».

Матеріалами справи встановлено, що на запит ДПІ від 26.04.2013 року №17215/10/152-19 було надано всі зазначені у ньому документи, зокрема, договори, акти виконаних робот КБ-2, КБ-3, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкові, видаткові накладні та рахунки 631,205,361 за лютий 2013. Тобто було підтверджено всі показники податкової звітності підприємства.

Крім того, до скарги на рішення ДПІ було надано локальні кошториси, акти дослідження скритих робот, сертифікати відповідності матеріалів, тощо.

Відповідно вимогам пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні послуг сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності та факт наявності податкових накладних. Всі передбачені законодавством первинні документи, які підтверджують факт придбання послуг з метою їх використання у господарській діяльності було надано ДПІ.

Законодавством первинні документи, які підтверджують факт придбання послуг з метою їх використання у господарській діяльності було надано ДПІ.

Також необхідно зазначити, що на момент укладання та виконання спірних угод їх сторони володіли спеціальною правосуб'єктністю - знаходились у діючому стані у Державному реєстрі, знаходились на обліку податкових органів, як платники податків, зокрема, у реєстрі платників ПДВ. Зокрема, ТОВ «Адіум» надало до договору Ліцензію на будівельну діяльність №АЕ 181342 від 23.10.12, яка діє до 23.10.17 та Дозвіл на виконання небезпечних робот №845.10.12-45.21.1 від 14.12.10, діючий до 14.12.15.

При цьому, підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань. Такі висновки не можуть грунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, одержаних з дотриманням закону доказах.

Фактичне отримання позивачем товарів/послуг від зазначених контрагентів за укладеними договорами підтверджується наявними при проведені перевірки та описаними в акті перевірки актами виконаних робіт, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, та первинними документами які долучені до матеріалів справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що проведені господарські операції є цілком прозорими та фактично здійсненими, мають реальний цикл походження товару, робіт/послуг у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства -контрагент позивача ТОВ «Адіум» був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Адіум» та неможливості реального здійснення платником податків операцій по даному ланцюгу постачання за лютий 2013 року, а також відсутнє порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, статті 200, пункту 201.1, 201.10статті 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ щодо завищення ТОВ «ДОМУС-ПРОЕКТ» суми податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за лютий 2013 року на загальну суму 66 666,67 грн.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного податкове повідомлення-рішення 0002992203 від 15.07.2013р., яке прийняте Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, яке мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 833 грн. 35 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 398 від 26 вересня 2013р., тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0002992203 від 15.07.2013р. винесене у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ», (код ЄДРПОУ - 35202644) суму судового збору в розмірі 833 грн. 35 коп. сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМУС-ПРОЕКТ» згідно платіжного доручення № 398 від 26 вересня 2013р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 04.11.2013р.

Суддя Е.О. Юрков