Постанова

від 30.09.2013 по справі 810/2578/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року № 810/2578/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Вікінг» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «Вікінг» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 04.01.2013 №0000072300 та №0000172300.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

На підставі ч. 4 ст. 122 та ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство «Вікінг» зареєстроване Вишгородською районною державною адміністрацією 23.11.1998, ідентифікаційний код 30207208, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС.

Посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області 22.11.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Вікінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» за серпень та вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 29.11.2012 №2096/22-00/30207208.

Згідно висновків Акту перевірки встановлено, що позивачем порушено:

- п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, у зв'язку з чим підприємством занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25 889,50 грн. по податкових накладних за серпень, вересень 2011 року, оформлених контрагентом-постачальником - ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» з порушенням п. 201.1 ст. 201 ПК України;

- п. 138.2 ст. 138 ПК України, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим підприємством занижено зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ-кв. 2011 року у сумі 29 772,93 грн.

- ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 та ст. 216 ЦК України, оскільки правочини укладені підприємством з ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» у серпні та вересні 2011 року є нікчемними.

На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000072300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів у розмірі 38 835,00 грн., з яких 25 890,00 грн. за основним платежем, та 12 945,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення № 0000172300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 29 773,00 грн., за основним платежем.

За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що на адресу відповідача надійшла від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська довідка від 04.01.12 №2/233/36574925 про результати зустрічної звірки ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» код ЄДРПОУ 36574925 щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку

Зазначена довідка стала підставою для проведення перевірки позивача та формування висновків Акту перевірки від 29.11.2012р. №2096/22-00/30207208, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.01.2013 №0000072300 та №0000172300.

Як встановлено судом, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 по справі № 2а/0470/2852/11, яка набрала законної сили 23.04.2012 (а.с. 122 - 125), визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі щодо встановлення порушень з боку ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа», викладених у довідці від 04.01.2012 № 2/233/36574925, та зобов'язано ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська утриматись від використання у своїй діяльності результатів зустрічної звірки, викладених в даній довідці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при проведенні перевірки позивача неправомірно використано інформацію, викладену у довідці ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 04.01.12 № 2/233/36574925.

Як встановлено судом, між ПП «Вікінг» та ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» у 2011 році укладено договори про надання послуг, а саме: від 01.07.2011 №14/07, від 01.09.2011 №24, №49 та № 52.

За наслідками виконання даних договорів сторонами підписано акти здачі-прийняття наданих послуг, ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» виписано на адресу позивача відповідні податкові накладні, а ПП «Вікінг» повністю оплачено отримані послуги у безготівковій формі.

Вказане підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та відомостями, відображеними в Акті перевірки.

ПП «Вікінг» сплачену у ціні отриманих за вказаними правочинами послуг суму податку на додану вартість розмірі 29 772,93 грн. віднесено до складу податкового кредиту та відображено у деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011р. в ряд. 10.1. колонці Б «Придбання ( виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою».

Як встановлено судом, станом на момент укладання договорів між позивачем та ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» (постачальник товару та послуг) був зареєстрований як платник податку, свідоцтво платника податку було діючим, а отже, ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» мало право на складання податкових накладних та нарахування податку.

Судом встановлено, що фактичне отримання товару і послуг та, відповідно, право на віднесення сум податку до податкового кредиту позивачем від постачальника ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» підтверджено актами виконаних робіт, платіжними дорученнями та видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд дійшов висновку, що Позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа» за фактом придбання послуг, правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку у розмірі 29 772,93 грн. і враховано її при визначенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження висновків щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи виписані на виконання договору були сфальсифікованими, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є необґрунтованими.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву продавця та покупця, перелік товарів та послуг, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні документи первинного бухгалтерського та податкового обліку дають змогу визначити, який саме товар був придбаний, за якою ціною та між якими контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Також, Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі №21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як зазначено у Листі Вищого адміністративного суду України «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 звертається увага на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Це означає, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару та, як наслідок, порушення позивачем вимог ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток з підстав визнання вказаного правочину нікчемним чи/або безтоварним, є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме на податковий орган покладається обов'язок надати достатні докази для обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем не надано суду доказів порушення кримінальної справи або притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які неправомірно діяли від імені посадових осіб (службових) осіб платників податків за вчинення злочинів: за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України), ухилення від сплати податків (ст.212 КК України), проведення фіктивного підприємництва (ст.205 КК України), службове підроблення (ст.366 КК України) чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків підприємства (ст.358 Кримінального кодексу України), що могло б підтверджувати наявність у сторін правочинів умислу на порушення публічного порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки податкового органу про нікчемність укладених позивачем угод не підтверджуються належними доказами, зокрема, рішеннями суду про визнання конкретних правочинів нікчемними, або вироком суду про встановлення вини посадових осіб позивача або його контрагента ПП «Рекламна компанія «СДМ Медіа», тому відповідачем не доведено висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено відповідні грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, а висновки податкового органу є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 686,08 грн. (платіжне доручення від 22.05.2013 № 77), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 122, 128, 158-163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДПС від 04.01.2013 №0000072300 та №0000172300.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язанням Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на користь Дочірнього підприємства «Вікінг» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн.08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.