Постанова

від 23.10.2013 по справі 826/15976/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 жовтня 2013 року 10:12 № 826/15976/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна» (надалі - позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2013 року № 0004132207 та № 0004122207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за послуги, придбані у ТОВ «Імперіум Плюс».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «Імперіум Плюс» за послуги згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі направлення від 27.08.2013 року №2222/22-07, виданого ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих підприємств управління податкового аудиту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві Ляхном О.Ю., згідно із пп.78.1.1 ст. 78, ст.79 розділу II Податкового кодексу України та відповідно до наказу начальника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №669 від 23.08.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіба-Вендінг Україна» (код за ЄДРПОУ 36204477) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Імперіум Плюс» (код за ЄДРПОУ 37643014) за березень, червень, липень та грудень 2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Сіба-Вендінг Україна» (Замовник), в особі директора Бланкіна Є.М., та ТОВ «Імперіум Плюс» (Виконавець), в особі директора Сосіна В.В., було укладено договори №01/03 від 01.03.2012 року, №01/06 від 01.06.2012 року, №01/12 від 01.12.2012 року та №26/12 від 26.12.2012 року, у відповідності до яких Замовник в порядку та на умовах, визначених цими договорами, дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання Замовника надавати йому за плату послуги щодо виготовлення рекламних проспектів в обсягах та на умовах, визначених цими договорами, та подальше їх розповсюдження в громадських місцях. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику зазначених послуг, відповідно до умов договорів, є Акти виконаних робіт, які надаються Замовнику по факту виконаних робіт.

В акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема, зазначено, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м.Києві складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імперіум плюс» (код 37643014) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків від 15.03.2013 року №522/22-2/37643014, що, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність у ТОВ «Імперіал-Плюс» об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) в розумінні ст.138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

У зв'язку з наведеним відповідачем зроблено висновок про те, що перевіркою ТОВ «Імперіум Плюс» (акт від 15.03.2013 року №522/22-2/37643014) за період березень, червень, липень та грудень 2012 року не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Сіба-Вендінг Україна», тобто відсутній правочин (визнано нікчемним) з ТОВ «Імперіум плюс» за період березень, червень, липень та грудень 2012 року, як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наведена інформація про ТОВ "Імперіум Плюс", на думку відповідача, свідчить, що первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «Сіба-Вендінг Україна» з ТОВ «Імперіум Плюс» складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення до складу витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей та включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У висновках акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Сіба-Вендінг Україна» п. 198.3. п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок щ додану вартість в періоди що перевірялись на загальну суму 77 500 грн., у тому числі за березень липень та грудень 2012 року; п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на суму 46 375 грн.

На підставі висновків акту перевірки позивача відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004132207 від 24.09.2013 року, відповідно до якого за порушення п.п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ «Сіба-Вендінг Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 57 969,00 грн., у тому числі за основним платежем - 46 375,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 594,00 грн.;

- №0004122207 від 24.09.2013 року, відповідно до якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Сіба-Вендінг Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 96 875,00 грн., у тому числі за основний, платежем - 77 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 375,00 грн.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Івітек ТТК», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Імперіум Плюс» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Імперіум Плюс» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договори, акт здачі-приймання робіт, податкові накладні, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «Імперіум Плюс» та оформлені належним чином.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари та послуги контрагентів на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходиться в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу , що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських не підтверджені жодним відповідним доказом, а лише актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імперіум Плюс», що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Імперіум Плюс». Відповідно спірні рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від від 24.09.2013 року № 0004132207 та № 0004122207.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 29.10.2013р.