Постанова

від 17.10.2013 по справі 826/12835/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2013 року № 826/12835/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001632260 від 28.05.2013 та №0001622260 від 28.05.2013

за участю:

представника позивача - Іванської О.А. (довіреність б/н від 01.02.2013),

представника позивача - Янковської Ю.В. (довіреність б/н від 17.06.2013)

представника відповідача - Мильнікової М.М. (довіреність № 392/9 від 04.07.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17.10.2013 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0001632260 від 28.05.2013 та №0001622260 від 28.05.2013.

У судовому засіданні 23.09.2013 замінено неналежні реквізити оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначені в пункту 2 прохальної частини позовної заяви "від 28.05.2013 року №0001632260" на належні "від 28.05.2013 року №0001622260".

У судовому засіданні 17.10.2013 було замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на належного Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД».

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за договором № БМ-189 від 20.03.2012, які за твердженням позивача, мали реальний характер, та за якими було виконано роботи використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що відповідачем було порушено встановлений чинним законодавством порядок проведення документальної позапланової перевірки та акт № 1517/22-621-25285759 від 15.05.2013 було складено без проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні 17.10.2013 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 23.09.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 1517/22-621-25285759 від 15.05.2013.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.10.2013 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 19.04.2013 по 30.04.2013 на підставі наказів № 860 від 19.04.2013 та № 933 від 16.04.2013 Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього Підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період з 01.04.2012 по 30.04.2012.

За результатами перевірки складено акт № 1517/22-621-25285759 від 15.05.2013 яким встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом звітного періоду на суму 166667,00 грн. та порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 175000,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Дочірнє Підприємство Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс" в перевіряємому періоді мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД».

На сторінках 6 - 7 акта № 1517/22-621-25285759 від 15.05.2013 зазначено наступне: "Підприємство ДП «ФАВОРИТ-ПЛЮС» не надало ніяких підтверджуючих документів по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) за квітень 2012 рік.

Документи щодо стану дебіторсько-кредиторської заборгованість на момент перевірки не надано.

Згідно індивідуальних баз даних ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) має стан « 7» - «ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ» Основний вид діяльності - Будівництво житлових і нежитлових будівель. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 09.01.2013 року.

До ДПІ у Дніпровському районі надійшов акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 15.03.2013 №1000/22-2/38105557 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012. Згідно висновку акту встановлено, що «В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особа. Фактично ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Постачальники, від яких ТОВ „Компанія Мармур ЛТД" декларує податковий кредит, не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинам із зазначеним СПД мають стани відмінні від нуля та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Документів, що б підтверджували задекларований ТОВ „Компанія Мармур ЛТД" податковий кредит, до перевірки не надано.

Таким чином, ТОВ „Компанія „Мармур ЛТД" декларує обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто підприємство є вигодотранспортуючим суб'єктом господарювання. ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» (код ЄДРПОУ 37816199) здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам» ".

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення операцій по правочинах укладених між ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" та Дочірнім Підприємством Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс".

Листом № 3/132 від 30.04.2013 "Вмотивована відмова від проведення позапланової виїзної перевірки" Дочірнє підприємство Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс" повідомило Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про відмову в допуску посадових осіб податкового органу до проведення позапланової виїзної перевірки.

15.05.2013 складено акт № 1517/22-621-25285759.

23.05.2013 Дочірнім Підприємством Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс" були подані заперечення на акт перевірки № 1517/22-621-25285759 від 15.05.2013 за результатами розгляду яких листом № 10709/10/22-611 від 27.05.2013 повідомлено про те, що висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

28.05.2013 на підставі акта перевірки № 1517/22-621-25285759 від 15.05.2013 прийняті податкові повідомлення - рішення №0001632260, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року на 166667,00 грн. та №0001622260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 218 750,00 грн.

Дочірнім Підприємством Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс" до Головного управління Міністерства доходів та зборів України була подана скарга на податкові повідомлення - рішення №0001632260 від 28.05.2013 та №0001622260 від 28.05.2013, яка рішення про результати розгляду первинної скарги № 2713/10/26-15-10-04-04 від 01.08.2013 залишена без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Дочірнє підприємство Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-плюс" не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0001632260 від 28.05.2013 та №0001622260 від 28.05.2013, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про допущення ним порушення податкового законодавства та завищення податкового кредиту та сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", оскільки взаємовідносини з зазначеним контрагентом за договором з виконання робіт № БМ -186 від 20.03.2012 мали реальний характер, що підтверджується відповідними актами приймання - здачі науково - технічної продукції, актами приймання - здачі виконаних робіт та податковими накладними.

Відповідно до пункту 1.1 договору № БМ-189 від 20.03.2012 виконавець зобов'язується за дорученням замовника розробити проектування згідно додатку 1 до договору.

Пунктом 2.2 зазначеного договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунка - замовлення від виконавця.

Відповідно до Додатку № 1 до договору з виконання робіт № БМ -186 від 20.03.2012 за зазначеним договором мають бути виконані наступні роботи: проектування, монтаж комп'ютерно-інформаційної мережі та пусконалагоджувальні роботи, розробка та оптимізація технологічної схеми пробовідбірної лінії, проектування конструкції пробовідбірної лінії вентиляційної труби, проектування пробовідбірного пристрою, виготовлення пробовідбірного пристрою, технологічне проектування вимірювальної частини пристрою детектування об'ємної активності, технологічне проектування стрічко протяжної частини пристрою детектування об'ємної активності, проектування та виготовлення конструкцій кріплення пробовідбірної лінії та вимірювальних приладів на конструктивах вентиляційної труби, проектування та виготовлення конструкцій кріплення пробовідбірної лінії на конструктивах Блоку "В", проектування лабораторної лінії та виготовлення лабораторного стенду, проектування фундаменту для встановлення технологічного обладнання, проектування та виготовлення захисної металоконструкції, проектування системи електроживлення технологічного обладнання, проектування системи інформаційного зв'язку технологічного обладнання, проектування та виготовлення дослідних зразків станції безперервного живлення, проектування та виготовлення дослідних зразків блоку вимірів та контролю, проектування та виготовлення дослідних зразків автоматизованих робочих місць, проектування та виготовлення гнучких секцій пробовідбірної лінії.

Таким чином у випадку виконання робіт за договором № БМ-189 від 20.03.2012 мали бути складені рахунки - замовлення, виготовлені відповідні технологічні схеми, проектування, специфікації, пристрої та зразки.

З аналізу наданих позивачем суду актів приймання - здачі науково - технічної продукції вбачається, що за ними була передана науково- технічна продукція оформлена належним чином.

Позивачем суду рахунків - замовлень, технологічних схем, проектувань, специфікацій та доказів виготовлення ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" пристроїв та зразків чи іншої науково - технічної продукції суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

Доказів на підтвердження факту здійснення оплати на користь ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", за виконані останнім, за твердження позивача роботи, позивачем суду надано не було.

Також позивачем не було надано суду доказів та обґрунтувань на підтвердження використання зазначених робіт у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які мали бути складені у випадку виконання робіт за договором № БМ-189 від 20.03.2012, зокрема, рахунків - замовлень, технологічних схем, проектувань, специфікацій, як і доказів та обґрунтувань на підтвердження факту здійснення оплати за договором № БМ-189 від 20.03.2012 та використання робіт, виконаних за твердженням позивача ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" за договором № БМ-189 від 20.03.2012.

Посилання позивача на допущені відповідачем при проведенні перевірки порушення вимог податкового законодавства не можуть бути належними підставами для скасування податкових повідомлень - рішень №0001632260 від 28.05.2013 та №0001622260 від 28.05.2013 з огляду на те, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" за договором № БМ-189 від 20.03.2012, а також те, що вони не мають впливу на факт допущення позивачем порушення вимог чинного законодавства.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" за договором № БМ-189 від 20.03.2012.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 24.10.2013.