Постанова

від 30.10.2013 по справі 826/11964/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2013 року № 826/11964/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Спецбуделектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 №0000142250. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Спецбуделектромонтаж» (надалі - позивач, підприємство), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.03.2013 №0000142250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 13.09.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за письмовим клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №646/22-250/336348190 від 19.02.2013, прийнято спірне податкове повідомлення - рішення №0000142250, яким позивачу, за порушення п.198.1, 198.2, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 308183грн., в т.ч. за основним платежем 261610грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 46573грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах недійсності на нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Остін Трейд», ТОВ «Проммаст - стандарт», ТОВ «Кабельпласт».

Нікчемність та недійсність правочинів, в свою чергу, встановлена податковим органом в рамках актів перевірок вказаних контрагентів позивача та ґрунтується на наступних обставинах.

Так, згідно акта Яготинської МДПІ від 19.01.2012 №8/2300/37582931 у ТОВ «Остін Трейд» не виявлено власних (орендованих) приміщень, транспорту, інших основних засобів. Фактичне місцезнаходження не встановлено. 10 січня 2012 СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ «Остін Трейд» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Враховуючи зазначене, контролюючий орган прийшов до переконання, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Остін Трейд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача (ст.9 акта).

Згідно акта Бориспільської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки від 26.09.2012 №252/22-1/37563531 ТОВ «Проммаст - стандарт», місцезнаходження даного суб'єкта господарювання не встановлено, нерухоме майно за підприємством не зареєстровано, згідно висновку спеціаліста, підпис в договорі №596 від 02.02.2010 від імені директора товариства ОСОБА_1 виконаний іншою особою.

19 січня 2012 СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення ТОВ «Проммаст - стандарт» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Враховуючи зазначені обставини, відповідач прийшов до переконання, що правочини даного підприємства спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам суспільства, порушують публічний порядок, внаслідок чого є нікчемними, відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України (ст.10 акта).

Згідно акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кабельпласт» від 31.10.2011 №2069/237/35471465, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, подана звітність свідчить про відсутність основних засобів, складських приміщень, устаткування, автомобільного чи іншого транспорту

З вищевказаних обставин податковому органу вбачається, що фінансово - господарська діяльність ТОВ «Кабельпласт» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини останнього з контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків (ст.13 акта).

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає такі висновки відповідача помилковими, враховуючи наступне.

Так, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій про відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

При цьому, згідно статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Посилання відповідача в акті перевірки на ст.203, 215, 216, 228 ЦК України є передчасними, адже згідно ст. 20 Податкового кодексу України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Більш того, посадовими особами контролюючого органу не вірно застосовано положення ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, адже з внесенням змін до статті 228 Цивільного кодексу України з 01.01.2011, для кваліфікації правочину як такого, що порушує інтереси держави (в силу частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України), вказаний правочин повинен бути визнаний недійсним в судовому порядку. Однак таких доказів відповідачем суду не надано, а Окружним адміністративним судом м. Києва такого не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається відповідач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності угод та/або укладення між позивачем Контрагентами угод, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку або фіктивному підприємництві є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, з урахуванням ч.4 ст.72 КАС України, наявності яких, як на час проведення перевірки так і станом на час розгляду даної справи, судом не встановлено.

Крім того, оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як зазначив позивач, відповідно до повідомлення про акцепт тендерної пропозиції конкурсних торгів від КП «Позняки-Інвест», ПП «Спецбуделектромонтаж» перемогло у відкритих торгах та отримало право на виконання робіт з завершення будівництва бібліотеки за адресою м. Київ, просп. П. Григоренка, 22/20.

Повідомленням від 07.03.2011 КП «Позняки-Інвест» погодило можливість залучення позивачем субпідрядних організацій для виконання будівельних робіт.

31 березня 2011 між вказаними сторонами укладено договір на закупівля будівельно-монтажних робіт №Р-18/02-2.

Враховуючи зазначене, 04.04.2011 між позивачем та ТОВ «Кабельпласт» укладено договір №Р04/04-1 на виконання будівельно-монтажних робот, предмет якого є тотожний предмету договору №Р18/02-2, що укладений 31.03.2011 між Позивачем та КП «Позняки-Інвест».

Відповідно до додатку №1 до договору, на підставі кошторисних розрахунків, було визначено договірну ціну, з урахуванням чого сторонами погоджено ціну договору, яка складає 1082244,00грн., в тому числі ПДВ 180374,00грн.

Актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт від 25.05.2011, складеним за формою КБ-2в, ТОВ «Кабельпласт» передав, а позивач прийняв будівельно-монтажні роботи на загальну суму 273000,00грн. Вказані роботи були, в свою чергу, 26.05.2011 позивачем передані на первинного замовника КП «Позняки-Інвест», що підтверджується актом №1 від 26.05.2011.

Грошові кошти за виконані контрагентом роботи сплачені Позивачем на користь ТОВ «Кабельпласт», що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень №9 від 07.06.2011, №10 від 07.06.2011 та банківськими виписками.

ТОВ «Кабельпласт» 25.05.2011 виписало позивачу податкову накладну №68 на загальну суму 273000грн., в т.ч. ПДВ 45500грн.

Крім того, 06.05.2011 між позивачем та ТОВ «Кабельпласт» укладено договір №Р06/50-1 на виконання будівельно-монтажних робіт з облаштування приміщення під розміщення амбулаторії за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 13Б .

Ціна договору становить 737802,00грн, в тому числі ПДВ 122 967,00

Відповідно до додатку №1 до договору, на підставі кошторисних розрахунків, між сторонами погоджено договірну ціну.

Відповідно до Акту передачі будівельних матеріалів до Договору №Р06/50-1, позивач передав ТОВ «Кабельпласт» матеріали на загальну суму 72005,28грн., для використання ТОВ «Кабельпласт» даних матеріалів при здійсненні будівельно-монтажних робіт за договором №Р06/50-1 06.05.2011.

При цьому, вказані будівельні матеріали були придбані позивачем у ТОВ «Фірма Євроінвесттрейд», що підтверджується належним чином завіреною копією видаткової накладної № РН0000001 від 02 травня 2011, яка наявна в матеріалах справи.

Актами приймання виконаних будівельних робіт від 31.05.2011, складеними за формою КБ-2в №№1,2,3, ТОВ «Кабельпласт» передав, а позивач прийняв будівельно-монтажні роботи, передбачені умовами договору №Р06/50-1 від 06.05.2011 на загальну суму 737796,72грн.

Вартість виконаних будівельних робіт за договором №Р06/50-1 від 06.05.2011, в тому числі, підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, складеними 31.05.2011 за формою КБ-3.

Вказані грошові кошти були сплачені Позивачем ТОВ «Кабельпласт» в повному обсязі, що підтверджується відповідними належним чином завіреними копіями платіжних доручень та банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

За наслідками вказаних господарських правовідносин, ТОВ «Кабельпластт» 31.05.2011 виписало на користь позивача податкові накладні №80 на суму 193690,32 грн. (в тому числі ПДВ 32281,72 грн.), № 81 на суму 281246,40 грн. (в тому числі ПДВ 46874,40 грн.) та № 82 на суму 262860,00 грн. (в тому числі ПДВ 43810,00грн.), на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 122966,12 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Проммаст стандарт», судом встановлено наступне.

Так, представник позивача пояснив, що відповідно до повідомлення про акцепт тендерної пропозиції конкурсних торгів від Комунального підприємства «Позняки-Інвест», позивач переміг на відкритих торгах та виборов право на виконання будівельних робіт з капітального ремонту приміщення під розміщення амбулаторії по вул. Мішуги, 5 у Дарницькому районі м. Києва.

Акцепт пропозиції відбувся 09.06.2011.

06 липня 2011 між Позивачем та КП «Позняки-Інвест» укладено договір підряду №142/11, предметом якого є виконання будівельних робіт з капітального ремонту приміщення під розміщення амбулаторії по вул. Мішуги, 5 у Дарницькому районі м. Києва.

З метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за договором підряду №142/11 від 06.07.2011, позивачем укладено з ТОВ «Проммаст-Стандарт» договір купівлі продажу №БМ-01/08-2 від 01.08.2011, предметом якого є поставка будівельних матеріалів, номенклатура, кількість та вартість яких визначена сторонами в додатках (специфікаціях) №1 та №2 до договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, ТОВ «Проммаст-стандарт» зобов'язався протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання заявки від Покупця (Позивача) здійснити поставку Товару (будівельних матеріалів) власним транспортом на адресу місцезнаходження приміщення будівлі, ремонт якого є предметом договору підряду №142/11 від 06.07.2011.

Відповідно до видаткової накладної №ПМ-00011024 від 20.10.2011, ТОВ «Проммаст-Стандарт» поставило та передало у власність Позивача визначені даною видатковою накладною будівельні матеріали, загальною вартістю 190541,15 грн., в тому числі ПДВ 31 756,85 грн.

Зазначені грошові кошти були сплачені Позивачем в повному обсязі, що підтверджується відповідною банківською випискою, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи.

20 жовтня 2011 ТОВ «Проммаст-Стандарт» виписано на користь позивача податкову накладну №131 на загальну суму 190541,15грн., в тому числі ПДВ 31 756,85 грн., сума ПДВ по якій віднесена позивачем до податкового кредиту за жовтень 2011.

Відповідно до видаткової накладної №ПМ-00031037 від 21.10.2011, ТОВ «Проммаст-Стандарт» поставило та передало у власність Позивача визначені даною видатковою накладною будівельні матеріали на загальну суму 133655,16грн., в тому числі ПДВ 22277,53 грн.

21 жовтня 2011 ТОВ «Проммаст-Стандарт» виписано на користь позивача податкову накладну №140 на загальну суму 133655,16грн., в тому числі ПДВ 22277,53 грн., сума ПДВ по якій віднесена позивачем до податкового кредиту за жовтень 2011.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Остін Трейд», суд зазначає таке.

12 серпня 2011 між позивачем та ТОВ «Остін Трейд» укладено договір купівлі продажу №К12/08-3, предметом якого є поставка будівельних матеріалів, номенклатура, кількість та вартість яких визначена сторонами в додатках (специфікаціях) №1 та №2 до договору.

Відповідно до п.3.1. Договору ТОВ «Остін Трейд» зобов'язувався протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання заявки від Покупця (Позивача) здійснити поставку Товару (будівельних матеріалів) власним транспортом на адресу місцезнаходження приміщення будівлі, ремонт якого складав предмет договору підряду №142/11 від 06.07.2011, укладеного між позивачем та КП «Позняки-Інвест»

Згідно видаткової накладної №ВН-000310687 від 19.10.2011, ТОВ «Остін Трейд» поставило та передало у власність Позивача визначені даною видатковою накладною будівельні матеріали, загальною вартістю 111085,80 грн., в тому числі ПДВ 18514,30 грн.

Зазначені грошові кошти були сплачені Позивачем в повному обсязі, що підтверджується відповідною банківською випискою, належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи.

19 жовтня 2011 ТОВ «Остін Трейд» виписано на користь позивача податкову накладну №70 на загальну суму 111085,80грн., в тому числі ПДВ 18514,30грн., сума ПДВ по якій віднесена позивачем до податкового кредиту за період жовтень 2011.

Відповідно до видаткової накладної №ВН-000410525 від 21.10.2011, ТОВ «Остін Трейд» поставило та передало у власність позивача визначені даною видатковою накладною будівельні матеріали загальною вартістю 123574,63грн., в тому числі ПДВ 20595,77грн.

21 жовтня 2011 ТОВ «Остін Трейд» виписано на користь позивача податкову накладну №78 на загальну суму 123574,63грн., в тому числі ПДВ 20595,77грн. Сума ПДВ в розмірі 20595,77грн. віднесена позивачем до податкового кредиту за жовтень 2011.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними/нікчемними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого спірне податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особа були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 14.03.2013 №0000142250.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Приватного підприємства «Спецбуделектромонтаж» (код ЄДРПОУ 33634891, адреса: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вулиця Алма-Атинська, 2/1) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири)грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (код ЄДРПОУ 38730029 адреса: 02094, м.Київ, Дніпровський район, БУЛЬВАР ВЕРХОВНОЇ РАДИ, будинок 24-Б).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.