Постанова

від 30.10.2013 по справі 24/5005/3481/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 24/5005/3481/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М., - головуючого (доповідач у справі), Міщенка П.К., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалу від 23.08.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі№ 24/5005/3481/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою боржникапублічного акціонерного товариства "Приват- Холдінг", сел. Дослідне Дніпропетровського району Дніпропетровської області провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Князєва Є.Г. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2012 року порушено провадження у справі № 24/5005/3481/2012 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Приват-Холдінг" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін - далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду дніпропетровської області від 27.04.2012 року Товариство було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Князєва Є.Г. тощо.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 року (суддя - Л.М. Калиниченко) відмовлено у визнанні грошових Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровській області Державної податкової служби (далі - Кредитор, Інспекція) до Товариства на суму 2 969 грн. 09 коп.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровській області Державної податкової служби звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 року, визнати грошові вимоги Інспекції до Товариства та включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму 2 969 грн. 09 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2013 року (головуючий суддя - В.О. Кузнецов, судді: П.П. Павловський, І.М. Науменко) ухвалено здійснити правонаступництво, замінивши Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровській області Державної податкової служби на Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області. Апеляційну ж скаргу Інспекції залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовим рішеннями попередніх інстанції, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2013 року, визнати грошові вимоги Інспекції до Товариства та включити їх до реєстру вимог кредиторів на суму 2 969 грн. 09 коп.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 38, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 102, 120, п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ "Прикінцеві та перехідні положення" Податкового кодексу України, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи Інспекції у визнанні кредиторських вимог до Товариства на суму 2 969 грн. 09 коп., місцевий суд встановив, що по сумі вимог в 1777 грн. 09 коп. Інспекцією був пропущений строк в 1095 днів для їх пред'явлення, а в судовому порядку щодо стягнення цієї суми Інспекція не зверталась. По іншій же сумі - 1192 грн. 00 коп., яка є сумою штрафних санкцій, Інспекцією не був здійснений розрахунок цієї суми, а тому вимоги не є підтвердженими.

Підтримуючи наведені висновки, апеляційний суд додав, що Інспекція зі своїми вимогами звернулась поза межами місячного строку їх пред'явлення після здійснення публікації про визнання Товариства банкрутом, а виконавчий лист щодо стягнення суми податкового боргу з Товариства був наданий у справі лише на стадії апеляційного оскарження без належного обґрунтування цих обставин. Також апеляційний суд вказав, що забороняється нарахування штрафних санкцій у ліквідаційній процедурі. Ухвалюючи рішення про правонаступництво, апеляційний суд врахував реорганізацію податкових органів.

Заперечуючи вказані висновки судів, скаржник зазначає, що по сумі боргу, що складає пеню за несвоєчасне погашення податкового боргу - 1777 грн. 09 коп., строк не пропущений, так як пеня була нарахована у 2011 році, а розрахунок штрафних санкцій відповідає нормам законодавства.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями, оскільки вони наведені із невірним застосуванням норм діючого законодавства.

По-перше, посилання скаржника щодо порядку заявлення кредиторських вимог у ліквідаційній процедурі на норми ст.ст. 38, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції цього закону від 22.12.2011 року є невірним, оскільки застосування приписів цієї редакції закону у справах, порушених до набрання нею чинності, та у яких постанова про визнання боржника банкрутом була винесена також до набрання чинності цієї редакції закону, допускається лише в частині норм, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (п. 1 1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції цього закону від 22.12.2011 року).

По-друге. Слід погодитись із висновком апеляційного суду щодо пропуску Інспекцією встановленого нормами ч. 3 ст. 51 Закону про банкрутство місячного строку заявлення кредиторами претензій (кредиторських вимог) до Боржника. Так, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, публікація оголошення про визнання Товариства банкрутом відбулась 12.05.2012 року в газеті "Голос України" (т. 2 а.с. 73), тоді як Інспекція із заявою про визнання кредиторських вимог до Боржника звернулась не протягом вказаного строку, а майже через дев'ять місяців - лише у лютому 2013 року (на суму 1 777 грн. 09 коп.), а в березні цього ж року на загальну суму 2 969 грн. 09 коп. (збільшивши попередньо заявлену суму на 1192 грн. 00 коп. штрафних санкцій - т. 1 а.с. 2-3, 29-30). А тому колегія суддів визначає правомірним висновок судів, що пропуск Інспекцією згаданого місячного строку заявлення кредиторських вимог до Боржника на загальну суму 2 969 грн. 09 коп. є додатковою підставою для відмови Інспекції у задоволенні цих вимог.

Вказаному кореспондує та відповідає і той висновок апеляційного суду, що нарахування боржнику, визнаному банкрутом, штрафних санкцій або зобов'язань після винесення відповідної постанови суперечить приписам ч. 1 ст. 23 вказаного закону (з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута). Оскільки ж у складі кредиторських вимог Інспекцією були заявлені вимоги в сумі 1192 грн. 00 коп. штрафних санкцій, нарахованих філії Товариства згідно акту перевірки від 09.01.2013 року (т. 1 а.с. 33-34), відхилення судами цієї частини кредиторських вимог відповідає вимогам ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство.

Що ж до частини вимог в сумі 1 777 грн. 09 коп. пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що обґрунтований розрахунок цієї суми для визначення періоду, за який була нарахована вказана сума пені Інспекцією, а також інші докази на підтвердження такої обставини (докази стягнення в судовому порядку) місцевому суду наданий не був. При цьому слід погодитись із правомірним застосуванням апеляційним судом приписів ч. 1 ст. 101 ГПК України у зв'язку із поданням Інспекцією лише на стадії апеляційного оскарження додаткових доказів на підтвердження підстав та строків виникнення, а також обґрунтованості вказаних кредиторських вимог - копію виконавчого листа в адміністративній справі від 23.06.2010 року (т. 1 а.с. 111) без обґрунтування неможливості подання цього доказу суду першої інстанції.

У зв'язку із викладеним касаційний суд погоджується із зробленими судами попередніх інстанцій висновками про відмову Інспекції у визнання її кредиторських вимог до Боржника в сумі 2 969 грн. 09 коп. на підставах, визначених в постанові апеляційного суду, оскільки ці висновки відповідають нормам законодавства та обставинам справи.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), п. 1 1 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції цього закону від 22.12.2011 року та ст.ст. 32-36, 43, 101, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2013 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 р. у справі № 24/5005/3481/2012 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді П.К. Міщенко

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 01.11.2013 року.