Рішення

від 29.10.2013 по справі 902/1282/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2013 р. Справа № 902/1282/13

Провадження № 14/902/86/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

позивача: Бобко Т.Є., довіреність №94/13-д від 04.09.2013р.;

відповідача: Рижука В.Ф., довіреність №308 від 24.09.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

до : професійно-технічного училища №21 м. Калинівка (вул. Леніна, 67, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

про стягнення 37298,83 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з професійно-технічного училища №21 м. Калинівка 37298 грн. 83 коп. заборгованості за постачання природного газу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13.09.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1282/13 з призначенням її до розгляду.

01.10.2013р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 29.10.2013р. через неявку представників сторін та неподання ними витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні (29.10.2013р.) представник позивача (Бобко Т.Є.) позов підтримала в сумі 11298 грн. 79 коп., просила суд його задовольнити. Провадження по справі в частині стягнення решти суми основного боргу в розмірі 26000 грн. 04 коп. просила припинити на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, про що надала суду копії банківських виписок від 01.10.2013р. та від 25.10.2013р., з яких вбачається сплата відповідачем вказаної суми заборгованості за постачання природного газу.

Водночас, представник відповідача (Рижук В.Ф.) в своїх усних поясненнях заявлений публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" позов визнав в повному обсязі.

Однак, суд не приймає визнання позову відповідачем, так як із наданої ним довіреності №308 від 24.09.2013р. на представництво інтересів у судді неможливо встановити наявність у останнього процесуальних прав передбачених ст. 22 ГПК України, на вчинення дій щодо визнання позову в повному обсязі або частково його визнання.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2013р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та професійно-технічним училищем №21 м. Калинівка укладено договір №2013/ТП-Б-Кл-040002 на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і даних послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Договірні обсяги постачання газу споживачу наводяться в додатку №2 до договору (п. 2.1 Договору).

Згідно із п. 2.6. Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку №1 до Договору.

Відповідно до п. 2.9. Договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Пунктом 4.6 Договору сторони погодили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем 100% авансовим платежем, який має бути здійснений споживачем не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Додатками №1 та №2 до Договору сторони погодили договірні обсяги постачання природного газу та перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання (а.с. 9, 12).

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу природний газ в об'ємі 13331 куб.м. на загальну суму 62761 грн. 50 коп. Даний факт підтверджується актами подачі-приймання та реалізації природного газу №Коз-001098 від 21.03.2013р., №Коз-001499 від 18.04.2013р. (а.с. 13-14), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи.

Натомість відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений природний газ розрахувався лише в сумі 27267 грн. 61 коп. (27267 грн. 61 коп.= 10000 грн. + 9267 грн. 61 коп. + 8000 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 28.03.2013р., від 25.04.2013р. та від 21.05.2013р. (а.с. 15-17).

В зв'язку із непроведенням відповідачем решти розрахунків за поставлений природний газ, позивачем на його адресу надсилалася вимога про сплату заборгованості №07-15-1630 від 17.06.2013р. (а.с. 18-19). Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, решти розрахунків за спожитий природний газ відповідачем здійснено не було, відтак у нього виникла заборгованість по оплаті поставленого газу в розмірі 35493 грн. 89 коп. (62761 грн. 50 коп.- 27267 грн. 61 коп.= 35493 грн. 89 коп.)

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо поставки природного газу та його оплати.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В ході розгляду справи судом встановлено, що частину основного боргу в сумі 26000 грн. 04 коп. (10000 грн. + 16000 грн. 04 коп.= 26000 грн. 04 коп.) відповідачем було погашено після порушення провадження у даній справі. Вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок від 01.10.2013р. та від 25.10.2013р.

У пункті п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 26000 гр. 04 коп., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно з п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення решти суми основного боргу в розмірі 9493 грн. 85 коп. (35493 грн. 89 коп. - 26000 грн. 04 коп. = 9493 грн. 85 коп.) правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у вказаному розмірі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 315 грн. 36 коп. 3% річних та 1489 грн. 58 коп. пені за період прострочення з 22.05.2013р. по 06.09.2013р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч. 1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Крім того, згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.2.2 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день його прострочення.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та вимогам чинного законодавства України. При цьому судом встановлено, що період нарахування останніх має бути з 05.05.2013р. Однак, суд, приймаючи рішення, виходить саме із заявленого позивачем періоду, оскільки в силу п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України підстав для виходу за межі позовних вимог немає. А тому суд розглядає позов в межах заявлених останнім вимог.

Відтак здійснивши обрахунок пені та 3% річних у вказаному позивачем періоді за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд визначив їх розмір: пеня в сумі 1464 грн. 49 коп. та 3% річних в розмірі 315 грн. 07 коп., який в сукупності є меншим ніж той, що заявлений позивачем, а тому решта заявлених до стягнення 25 грн. 09 коп. пені та 29 коп.- 3% річних в задоволенню судом не підлягає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення решти суми основного боргу, пені та 3% річних, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з професійно-технічного училища №21 м. Калинівка (вул. Леніна, 67, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 03066117) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) 9493 грн. 85 коп. основного боргу, 315 грн. 07 коп.- 3% річних, 1464 грн. 49 коп. пені та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 26000 грн. 04 коп. основного боргу припинити відповідно до п.1 1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

В задоволенні 25 грн. 09 коп. пені та 29 коп.- 3% річних відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 листопада 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи