Постанова

від 31.10.2013 по справі 913/1513/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 913/1513/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:Є.Борденюк, І.Вовка, Н.Капацин, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "УПТК-НТ" на постановувід 04.09.2013 Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 913/1513/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "СБМ" доПриватного підприємства "УПТК-НТ" простягнення заборгованості у розмірі 101 386,80 грн за договором поставки № 0917 від 17.09.2012 В судове засідання прибули представники сторін: відповідачаСадовніков А.А. (дов. від 29.10.2013) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "СБМ" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 101386,80 грн заборгованості з оплати товару, поставленого на виконання умов договору поставки від 17.09.2012 № 0917, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані таким.

17.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "СБМ" (постачальник) та Приватним підприємством "УПТК-НТ" (покупець) укладений договір поставки бетону, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом терміну його дії поставляти і передавати у власність покупцю товар - товарний бетон наступних марок: В7,5; В12,5; В15; В20; В25; В30, а покупець зобов'язується оплачувати і приймати його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.3 вказаного договору, на кожну партію відвантаженого товару покупцю видається паспорт якості постачальника. Датою відвантаження вважається дата фактичного отримання товару покупцем, про що він підписує відповідні видаткові документи постачальника.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 договору, відповідач має оплатити товар шляхом 100% передплати, а у разі дострокового постачання товару відповідач має здійснити повну його оплату протягом 14 календарних днів з моменту прийому кожної партії товару. Ціна цього договору складається із сукупності сум, зазначених у видаткових документах постачальника та підписаних сторонами.

Позивач стверджує, що поставив відповідачу бетон на суму 101386,80 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-000001920 від 05.12.2012 на суму 59928 грн, № РН-000001924 від 06.12.2012 на суму 5266,40 грн, № РН-000001957 від 11.12.2012 на суму 21408,40 грн, №РН-000001959 від 13.12.2012 на суму 44784 грн, які з боку відповідача підписані ОСОБА_5, що діяв на підставі виданої ПП "УПТК-НТ" довіреності № 2751 від 03.12.2012.

Таким чином, позивачем поставлений товарний бетон на загальну вартість 101386,80 грн, а відповідач договірні зобов'язання відносно оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 101386,80 грн.

Відповідач визнає позовні вимоги частково та зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 44784 грн є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів отримання відповідачем товару за накладною № РН-000001959 від 13.12.2012 на цю суму.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.06.2013 (суддя А.Ворожцов), яке залишене без зміни постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 (колегія суддів: І.Зубченко, О.Марченко, О.Склярук), позовні вимоги задоволені повністю з посиланням на таке.

Позивач поставив відповідачу товарний бетон на суму 101386,80 грн, що підтверджується відповідними накладними за період з 05.12.2012 по 13.12.2012 та довіреністю відповідача на отримання ТМЦ.

Надаючи правову оцінку оспорюваній відповідачем накладній № РН-000001959 від 13.12.2012, суд першої та апеляційної інстанції зазначили, що стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Видаткова накладна № РН-000001959 від 13.12.2012 є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , відповідає вимогам ст. 9 зазначеного закону, а тому її підписання покупцем підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи скаржника щодо необхідності призначення у справі судової експертизи щодо встановлення факту підробки підпису ОСОБА_5, наявного на довіреності № 2751 від 03.12.2012, оскільки згідно з приписами ст. 41 ГПК України необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень, а ПП "УПТК-НТ" видана уповноваженій особі підприємства довіреність на отримання матеріальних цінностей від постачальника, отже у суду відсутні підстави сумніватися у справжності складених первинних документів контрагентами.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить судові рішення, якими позовні вимоги повністю задоволені скасувати, прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог у сумі 56602,80 грн.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Відповідачем позовні вимоги у сумі 44784 грн не визнаються з посиланням на неотримання товарного бетону на цю суму та підробку підпису працівника відповідача - ОСОБА_5 у видатковій накладній № РН-000001959 від 13.12.2012. При цьому відповідачем заявлялося клопотання про проведення судової експертизи, яке суд апеляційної інстанції відхилив, посилаючись на відсутність підстав вважати підпис підробленим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що видаткова накладна № РН-000001959 від 13.12.2012 підписана працівником відповідача, оскільки останній уповноважений на вчинення відповідних дій довіреністю.

Так, довіреність №2751 від 03.12.2012, якою Приватне підприємство "УПТК-НТ" уповноважило менеджера з постачання ОСОБА_5 на отримання матеріальних цінностей, видана на отримання 500 куб.м бетону та 500 куб.м розчину.

Позивач стверджує, що поставив відповідачу бетон на суму 101386,80 грн за видатковими накладними № РН-000001920 від 05.12.2012, № РН-000001924 від 06.12.2012, № РН-000001957 від 11.12.2012, №РН-000001959 від 13.12.2012 у кількості 142,6 куб.м, тобто довіреність №2751 від 03.12.2012 видана на загальну кількість бетону та не може бути беззаперечним доказом поставки товару за видатковою накладною № РН-000001959 від 13.12.2012.

Таким чином, заявлене відповідачем клопотання про проведення судової експертизи безпідставно залишене без задоволення.

До того ж, відповідач, посилаючись на норми наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346, наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 №363, стверджував про відсутність передбачених спеціальним законом первинних документів, зокрема, товарно-транспортної накладної на поставку спірної продукції.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами попередніх інстанцій всупереч вимогам ст.43 ГПК України не надано належної правової оцінки, а згідно з імперативними вимогами ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові доказі чи додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.111 5 ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв'язку з чим справа в частині позовних вимог на суму 44784 грн підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору та їх подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими судом першої та апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення та постанова підлягають залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "УПТК-НТ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 12.06.2013, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 у справі №913/1513/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог у сумі 44784 грн.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

Н. Капацин