ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19516/13 31.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебетмаркет»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС»

Про стягнення 20 828,34 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Онопрієнко О.П. - по дов. № 2 від 16.01.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебетмаркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» про стягнення 20 828,34 грн., з яких: 20 160,00 грн. боргу по орендній платі, 254,83 грн. пені, 247,74 грн. - 3% річних та 165,77 грн. неустойки за несвоєчасне повернення приміщення, яке є об'єктом суборенди згідно договору суборенди приміщення № 198 від 02.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 порушено провадження у справі № 910/19516/13 та призначено справу до розгляду на 31.10.2013.

Позивач в судовому засіданні 31.10.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 31.10.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.10.2013.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 10.10.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Саксаганського, 1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 31.10.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, ухвала суду, надіслана відповідачу за вказаною вище адресою, повернута відділенням поштового зв'язку з довідкою форми-20 із позначкою «організація вибула».

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 31.10.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебетмаркет» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (суборендар) було укладено договір суборенди приміщення № 198 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежилого приміщення для здійснення господарської діяльності, а саме (далі - приміщення):

1.1.1. приміщення надається для його використання у якості складського приміщення;

1.1.2. приміщення знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 5;

1.1.3. загальна площа приміщення складає 56 кв. м., складається з приміщення на другому поверсі виробничого корпусу.

Орендар користується зазначеною частиною приміщення на підставі договору оренди нерухомого майна № 21 від 30.03.2012, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Глакар», зі строком дії до 31.03.2013, який продовжено додатковою угодою № 3 від 19.03.2013 до 28.02.2015.

Спір виник внаслідок того, що на думку позивача відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язань щодо сплати вартості наданих послуг суборенди, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 20 160,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання нараховані пеня в розмірі 254,83 грн., 3% річних в сумі 247,74 грн. Також позивачем пред'явлено вимогу у вигляді неустойки в розмірі 165,77 грн. за несвоєчасне повернення приміщення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар передає, а суборендар приймає приміщення в суборенду на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі приміщення. Суборендар зобов'язаний прийняти приміщення, а орендар передати приміщення протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання сторонами даного договору.

На підставі акту прийому-передачі від 02.04.2012 орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ізюмська, 5, загальною площею 56 кв. м.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що договір діє з 02.04.2012 до 31.03.2013.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна ставка на момент укладення цього договору становить 45,00 грн. за 1 кв. м. складського приміщення, всього 2 520,00 грн. за один місяць.

Згідно з п. 3.4. договору орендна плата підлягає сплаті з моменту підписання сторонами акту приміщення-передачі приміщення до моменту фактичного повернення приміщення орендарю за актом приймання-передачі (повернення) приміщення.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що у разі закінчення/припинення/розірвання даного договору, суборендар зобов'язаний повернути приміщення орендарю за актом здачі-приймання приміщення протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту закінчення/припинення/розірвання даного договору. При цьому суборендар зобов'язаний припинити здійснювати свою господарську діяльність в приміщенні на момент закінчення/припинення/розірвання даного договору. Суборендар зобов'язаний передати орендарю приміщення вільним від майна суборендаря та майна третіх осіб згідно з описом наведеним в акті прийому-передачі приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановленого договором чи обумовлено характером його зміни.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, нарахування орендної плати припиняється з моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди.

Сторонами доказів в підтвердження повернення приміщення суборендарем орендарю не подано, відповідний акт в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що орендна плата сплачується у безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря у формі передплати не пізніше 5 числа місяці, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4.2.1. договору суборендар зобов'язався вчасно, у строки, визначені цим договором, та в повному обсязі сплачувати орендну плату та всі інші платежі, передбачені договором.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати у період з січня по серпень 2013 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем обґрунтованими розрахунками позивача становить 20 160,00 грн.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 160,00 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги суборенди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.12. договору передбачено, що якщо будь-який платіж за даним договором прострочений на 2 (два) банківських дні, суборендар виплачує орендарю, додатково до простроченої суми, пеню за прострочення в сумі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.12. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 254,83 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 254,83 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно дог п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Виходячи із загального правила, встановленого ст. 551 Цивільного кодексу України, сторони договору найму можуть домовитися про зміну розміру неустойки, встановленого статтею 785 Цивільного кодексу України.

Так, пунктом 6.10. договору сторони визначили, що у випадку, якщо суборендар не звільнив та не передав приміщення у строк, визначений в п. 2.2. цього договору, суборендар сплачує на користь орендаря неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від місячної орендної плати за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення виконання зобов'язання щодо повернення приміщення має місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 165,77 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 247,74 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору не передбачений інший розмір процентів.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 247,74 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебетмаркет» є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37702357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебетмаркет» (м. Київ, вул. Ізюмська, 5, код ЄДРПОУ 34896313) 20 160 (двадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. боргу по орендній платі, 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 83 коп. пені, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 87 коп., 247 (двісті сорок сім) грн. 74 коп. - 3% річних, 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 77 коп. неустойки, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 04.11.2013.

Суддя В.В.Сівакова

Дата ухвалення рішення 31.10.2013
Зареєстровано 05.11.2013
Оприлюднено 05.11.2013

Судовий реєстр по справі 910/19516/13

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Рішення від 31.10.2013 Господарський суд міста Києва Господарське
Ухвала від 10.10.2013 Господарський суд міста Києва Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Відстежувати судові рішення та засідання

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону