Рішення

від 31.10.2013 по справі 905/6294/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.10.2013 Справа № 905/6294/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м. Донецьк

до відповідача: Донецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

про стягнення 15979,92грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача: Бондаренко В.Г. - за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився ;

По справі була оголошена перерва з 23.09.2013р. на 17.10.2013р. на 09год. 00хвил., з 17.10.2013р на 24.10.2013р. на 09год. 30хвил. та з 24.10.2013р. на 31.10.2013р. на 09год. 30хвил..

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Донецьким державним науково-дослідним інститутом чорної металургії, м.Донецьк до Донецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14589,10грн., пені в сумі 1079,20грн. та 3% річних в сумі 311,62грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №3797/2009 від 10.07.2009р., з урахуванням змін внесених додатковими угодами, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 14589,10грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 1079,20грн. та 3% річних в сумі 311,62грн.

Відповідач у відзиві на позовну від 15.10.2013р. проти позову заперечував у повному обсязі та зазначив, що позивачем неправомірно заявлені вимоги про стягнення орендної плати у період з січня 2012р., оскільки рішенням господарського суду Донецької області було встановлено, що спірний договір оренди №3797/2009р. є розірваним з 31.01.2012р. за обопільною згодою комуністичної партії та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області. Таким чином відповідач вважає, що заявлена позивачем сума боргу з орендної плати у період з січня 2012р. по листопад 2012р. є необґрунтованою та безпідставною, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

25 жовтня 2013р. відповідач надав суду довідку №10-13/116 від 23.10.2013р., у якій підтверджує наявність заборгованості перед позивачем за договором оренди №3797/2009 від 10.07.2009р. в сумі 5765,55грн., яка виникла у період з листопада 2012р. по січень 2013р.

Ухвалою від 17.10.2013р. до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Регіональне відділення фонду державного майна України по Донецькій області. Представник третьої особи через канцелярію суду надав акт звірки взаєморозрахунків із відповідачем за спірним договором оренди, з якого вбачається, що заборгованості відповідача перед третьою особою відсутня.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням представників сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Донецькою обласною організацією Комуністичної партії України (Орендар) 20 липня 2009р. був укладений договір оренди №3797/2009 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові вбудовані приміщення в адміністративному корпусі №4, загальною площею 189,2кв.м., розміщені за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, що перебувають на балансі Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.11.2008р. і становить за незалежною оцінкою 467397,25грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення офісу. (п.1.2. договору).

Згідно п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За приписами п.3.1. договору орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2009р. - 6406,17грн. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за червень, липень 2009р. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорційного розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. (п.3.7. договору).

Цей договір укладено строком на 2 роки 360 днів, що діє з 10.07.2009р. по 24.07.2012р. включно. (п.10.1. договору).

Чинність цього договору припиняється у разі дострокового розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. (п.10.6. договору).

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. (п.10.9. договору). Згідно п.10.10. договору (з урахуванням змін внесених додатковою угодою №5 від 26.03.2012р.) майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі між орендарем та балансоутримувачем. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був складений та підписаний акт приміщання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - нежитлові вбудовані приміщення в адміністративному корпусі №4, загальною площею 189,2кв.м., розміщені за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, що перебувають на балансі Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії (Балансоутримувач), з метою розміщення офісу. Акт підписаний орендодавцем, орендарем, балансоутримувачем та скріплений печатками підприємств.

Додатковою угодою №4 від 01.12.2011р. сторони внесли зміни до п.3.1. договору та встановили, що орендна плата за базовий місяць розрахунку - вересень 2011р. складає 8048,58грн. Орендна плата з жовтня 2011р. щомісяця коригується на індекс інфляції. До укладеної додаткової угоди між сторонами був складений та підписаний Додаток №3 - розрахунок плати.

Додатковою угодою від 26.03.2013р. сторони розірвали договір оренди та зазначили, що вважати договір оренди №3797/2009р. від 10.07.2009р. розірваним з 31.01.2012р.

За твердженням позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору по квітень 2012р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 14589,10грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 1079,13грн. та 3% річних в сумі 311,62грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягаю задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюються також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Відповідно до приписів ст.12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як вбачається із матеріалів справи позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14589,10грн. ґрунтуються на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №3797/2009 від 20.07.2009р. по квітень 2012р., оскільки як стверджує позивач, саме за рішенням суду від 14.05.2012р. по справі №5006/7/33пн/2012р. був розірваний договір оренди та орендоване майно було повернуто орендарем балансоутримувачу.

Однак дослідивши матеріали справи суд встановив, що спірний договір оренди нерухомого майна №3797/2009 від 20.07.2009р. є розірваним з 31.01.2012р. за обопільною згодою Донецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області відповідно до п. 2. договору №5 від 26.03.2012р. Факт розірвання договору саме з 31.01.2012р. встановлено рішенням господарського суду Донецької області по справі №5006/7/33пн/2012 від 14.05.2012р. Крім того даним рішення було зобов'язано позивача прийняти від відповідача орендоване майно за актом приймання-передачі.

Згідно вимог передбачених ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами припинились з 31.01.2012р. з вищезазначених підстав та приписів ч.3 ст.291 ГК України, у зв'язку із розірванням договору за згодою сторін. При цьому, відсутність підписаного між сторонами акту приймання-передачі, який, як встановлено за рішення суду по справі №5006/7/33пн/2012 від 14.05.2012р., не було підписано з боку Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії не впливає на продовження договірних відносин.

Крім того, відповідач заявлену позивачем суму заборгованості визнав частково, а саме за період з листопада 2011р. по 31.01.2012р. - день розірвання договору оренди, в сумі 5765,55грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 14589,10грн., у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору оренди №3797/2009р. від 20.07.2009р. підлягають задоволенню частково в сумі 5765,55грн., яка розрахована по січень 2012р., оскільки саме до 31.01.2012р. між сторонами існували спірні договірні відносини.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 311,62грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 311,62грн. суд дійшов висновку, що даний розрахунок є арифметично невірним та таким, що підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 159,01грн.

Щодо стягнення пені в сумі 1079,20грн. на підставі умов п.3.7 договору оренди суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним та за розрахунком суду складає 433,14грн.Отже, заявлена сума пені підлягає задоволенню частково в сумі 433,14грн.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем частково спростовано вимоги викладені у позовній заяви.

Відповідно до вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 3, 10, 12, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 230, 216-218, 285, 291 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимог Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м. Донецьк до Донецької обласної організації Комуністичної партії України, м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 14589,10грн., пені в сумі 1079,20грн. та 3% річних в сумі 311,62грн., задовольнити частково.

Стягнути з Донецької обласної організації Комуністичної партії України (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 29, р/р №26001060058507 в Донецькому РУ «Приватбанк», м. Донецьк, МФО 335496, код ЄДРПОУ 05902055) на користь Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії (83017, м. Донецьк, бул. Шевченко, 26, р/р №26003018926980 в філії РУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Донецьк, МФО 335816, код ЄДРПОУ 00193714) заборгованість з орендної плати в сумі 5765,55грн., пеню в сумі 433,14грн., 3% річних в сумі 159,01грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 684,59грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.11.2013р.

Суддя С.В. Тоцький