Рішення

від 29.10.2013 по справі 915/1583/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 915/1583/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представника позивача - Гутирі М.М., дов. від 01.07.2013,

представники відповідачів у судове засідання не з'явились,

розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації Миколаїв",

54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24,

до відповідачів:

1) Приватного підприємства "Будівельно-торгова компанія "СВД",

08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8-А;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон",

54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Садова, 1,

про стягнення в солідарному порядку 67648 грн. 12 коп., -

встановив:

09.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації Миколаїв" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.10.2013, про стягнення з Приватного підприємства "Будівельно-торгова компанія "СВД" (далі - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" (далі - відповідач - 2) в солідарному порядку 57648 грн. 12 коп., а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі, які складаються з судового збору у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлялись у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК) порядку, шляхом надсилання на їхні адреси ухвал від 12.09.2013 про порушення провадження у справі та від 15.10.2013 про відкладення розгляду справи. Зазначені ухвали направлено відповідачам за адресами їх місцезнаходження, визначеними на підставі відомостей, наданих позивачем та внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, наданих позивачем та внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови (п. п. 3.1 п. 3, п. п. 3.9 п. 3, п.п 3.9.1 п.п. 3.9 п. 3, п. п. 3.9.2 п. п. 3.9 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 із змінами і доповненнями).

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач - 1 повідомлений про час і місце розгляду судом справи.

Відповідачі правом участі у судовому засіданні та надання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів з відповідачів у солідарному порядку, підлягають частковому задоволенню. Висновок суду ґрунтується на такому:

У період з 25.10.2010 по 15.11.2010 позивач поставив відповідачу - 1 товар (будівельні матеріали) на загальну суму 145426 грн. 48 коп., що підтверджується видатковими накладними № 02-ЦКН01959 від 25.10.2010, № 02-ЦК_00561 від 28.10.2010, № 02-ЦК_00555 від 01.11.2010, № 02-ЦК_00562 від 02.11.2010, № 02-ЦК_00563 від 03.11.2010, № 02-ЦК_00564 від 05.11.2010, № 02-ЦК_00575 від 10.11.2010, № 02-ЦК_00576 від 10.11.2010, № 02-ЦК_00583 від 15.11.2010, № 02-ЦК_00592 від 15.11.2010, № 02-ЦК_00593 від 15.11.2010, № 02-ЦК_00594 від 15.11.2010.

10.11.2010, 22.11.2010 та 02.12.2010 відповідач-1 частково оплатив отриманий ним товар на загальну суму 75000 грн. Таким чином заборгованість відповідача - 1 склала 70426 грн. 48 коп. У грудні 2010 року позивач і відповідач - 1 звірили взаєморозрахунки та склали акт, яким зафіксували заборгованість відповідача - 1 перед позивачем на суму 67648 грн. 12 коп.

05.01.2011 між відповідачем - 2 та позивачем укладено Договір поруки, відповідно до умов якого відповідач - 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем - 1 обов'язків за основним договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки під основним договором в Договорі поруки сторони розуміють правовідносини у результаті фактичних дій сторін позивача та відповідача - 1, відповідно угода укладена між сторонами шляхом отримання будівельних матеріалів, що підтверджується підписанням видаткових накладних: № 02-ЦКН01959 від 25.10.2010, № 02-ЦК_00561 від 28.10.2010, № 02-ЦК_00555 від 01.11.2010, № 02-ЦК_00562 від 02.11.2010, № 02-ЦК_00563 від 03.11.2010, № 02-ЦК_00564 від 05.11.2010, № 02-ЦК_00575 від 10.11.2010, № 02-ЦК_00576 від 10.11.2010, № 02-ЦК_00583 від 15.11.2010, № 02-ЦК_00592 від 15.11.2010, № 02-ЦК_00593 від 15.11.2010, № 02-ЦК_00594 від 15.11.2010 (далі - видаткові накладні).

Пунктом 1.2 Договору поруки встановлено, що у разі порушення відповідачем - 1 основного договору відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Згідно з п. 3.2 Договору поруки відповідач - 2 зобов'язався відповідати перед позивачем за порушення відповідачем - 1 зобов'язань, а саме здійснення оплати за видатковими накладними; у разі одержання від позивача вимоги про виконання зобов'язань за Договором поруки не пізніш ніж у 3-денний строк виконати обов'язки, зазначені у вимозі.

У пункті 4.1 Договору поруки позивач та відповідач - 2 встановили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 25.10.2013.

18.04.2012 позивач направив відповідачу-1 претензію № 1 від 18.04.2012 з вимогою про сплату залишку боргу у сумі 67648 грн. 12 коп. за поставлений товар не пізніше 28.04.2012. Отримавши претензію 20.04.2012, відповідач - 1 перерахував позивачу 10000 грн. за платіжним дорученням № 2955 від 23.04.2012.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи (первинних документів), станом на день розгляду спору борг відповідача - 1 перед позивачем за отриманий у період з 25.10.2010 по 15.11.2010 товар, складає 60426 грн. 48 коп.

У зв'язку із невиконанням відповідачем-1 свого обов'язку перед позивачем по оплаті отриманого товару за видатковими накладними, 10.09.2012 позивач, на підставі Договору поруки, звернувся до відповідача-2 з вимогою про сплату протягом трьох днів заборгованості за поставлений відповідачу-1 товар.

Вказана вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та задоволення.

За таких обставин, 09.09.2013 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення залишку заборгованості у розмірі 57648 грн. 12 коп. з відповідачів у солідарному порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до приписів ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відтак, між позивачем та відповідачем - 1 існує правовідношення, в якому одна сторона - боржник (відповідач - 1 у справі), зобов'язана вчинити на користь другої сторони - кредитора (позивач у справі), певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки строк виконання відповідачем-1 обов'язку щодо оплати поставленого товару (будівельних матеріалів) сторони не встановили, як вже зазначалось вище, 18.04.2012 позивач направив відповідачу - 1 претензію № 1 від 18.04.2012 з вимогою про сплату залишку боргу за поставлений ним відповідачу - 1 у період з 25.10.2010 по 15.11.2010 товар, яку відповідач - 1 отримав 20.04.2012.

23.04.2012 відповідач-1 здійснив часткову оплату товару у сумі 10000 грн., залишивши решту боргу у сумі 60426 грн. 48 коп. несплаченою.

Несплатою коштів у сумі 60426 грн. 48 коп., за поставлений позивачем в період з 25.10.2010 по 15.11.2010 товар, відповідач-1 порушує право позивача та вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК, відповідно до приписів якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, виконати обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару, відповідач-1 повинен був у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, - тобто до 28.04.2012.

Станом на день розгляду справи сума у розмірі 57648 грн. 12 коп., яку просить стягнути позивач, залишається несплаченою відповідачем -1.

Відповідно до ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 553 ЦК передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1, 2 статті ст. 554 ЦК, якою встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 ЦК передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вже зазначалось вище сторони в п. 4.1 Договору поруки визначили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 25.10.2013.

Суд вважає, що сама по собі умова Договору поруки про дію договору до 25.10.2013 не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Таким чином, визначивши у п. 4.1 Договору поруки дату 25.10.2013, сторони цього договору встановили саме термін, а не строк поруки в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК.

Крім того, жоден пункт Договору поруки не містить визначення строку виконання основного зобов'язання. Тому, виходячи з приписів ч. 4 ст. 559 ЦК, суд вважає, що порука припинилася 06.01.2012, оскільки кредитор (позивач у справі) не пред'явив позов до поручителя (відповідача - 2 у справі) протягом одного року від дня укладення Договору поруки, тобто до 05.01.2012.

За таких обставин та враховуючи те, що сторони в Договорі поруки не встановили строку дії поруки, строк основного зобов'язання не встановлений, а кредитор (позивач у справі) протягом одного року від дня укладення договору поруки не пред'явив позову до поручителя (відповідач - 2 у справі), поруку слід вважати припиненою згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК.

З огляду на викладене у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача-2 заборгованості за поставлений відповідачу - 1 товар, що виключає можливість стягнення зазначеної заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача - 1 ґрунтуються на чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем-1 не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача - 1.

На підставі ст.ст. 174, 175 ГК України, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. 252, ч. ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1 ст. 510, ст. 526, ч. 2 ст. 530, ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554, ч. 4 ст. 559 ЦК, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 ГПК господарський суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Будівельно-торгова компанія "СВД" (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8-А; ідентифікаційний код 35082836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації Миколаїв" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/24; ідентифікаційний код 34318880) 57648 грн. 12 коп. боргу за поставлені у період з 25.10.2010 по 15.11.2010 будівельні матеріали; 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон", як з солідарного боржника, боргу за поставлені у період з 25.10.2010 по 15.11.2010 будівельні матеріали на підставі договору поруки від 05.01.2011 - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано "01" листопада 2013 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька