Рішення

від 29.10.2013 по справі 910/14172/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14172/13 29.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компента»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міське довідково-інформаційне підприємство «Київміськдовідка»

про стягнення 233 633, 05 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Крупник О.М. за довіреністю № 08/5/К від 22.08.2013 р.;

від відповідача: Карпенко К.В. за довіреністю б/н від 07.10.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компента» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міське довідково-інформаційне підприємство «Київміськдовідка» (далі - відповідач) про стягнення 233 633, 05 грн., в тому числі 206 533, 80 грн. основного боргу, 16 936, 19 грн. пені, 6 196, 02 грн. штрафу, 3 377, 03 грн. 3 % річних та 620, 01 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 4 673, 26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору він поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14172/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, було відкладено на 27.08.2013 р.

14.08.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків справу № 910/14172/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р. суддею Васильченко Т.В. прийнято справу № 910/14172/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. справу № 910/14172/13 передано для розгляду судді Ломаці В.С., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2013 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/14172/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

09.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він відмовляється від позовних вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, а також, змінивши період нарахування відсотків річних просить суд стягнути з відповідача 206 533, 80 грн. основного боргу та 6 501, 57 грн. 3 % річних.

Також, 09.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він вказує на те, що 07.07.2012 р. ним було укладено Інвестиційний договір на здійснення заходів зі встановлення туристичних інформаційних центрів № 049-13/і/118 з Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), на виконання якого відповідач станом на 01.10.2013 р. встановив 16 об'єктів та ще 3 об'єкти перебувають на стадії виготовлення. У виконанні вказаного Договору, згідно тверджень відповідача, позивачем було запропоновано допомогу в частині надання обладнання для встановлення на об'єктах, а відповідач у свою чергу зобов'язався розрахуватись після закінчення будівництва. При цьому, як зазначає відповідач, він на умовах домовленостей між сторонами мав надати позивачу місця для встановлення платіжних терміналів з метою отримання позивачем прибутку, що ним і було зроблено на 10-ти працюючих туристичних центрах, не зважаючи на що позивач ініціював стягнення боргу за поставлене обладнання. Також, відповідач вказує на те, що сторони не досягли згоди щодо укладення Договору поставки комп'ютерного обладнання № 30/12 від 03.07.2012 р. й він не регулює відносини між ними, а строк виконання зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що не настав.

У судовому засіданні 09.10.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 29.10.2013 р.

25.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

29.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, на вирішення якої він просить поставити питання: Яка групова належність (класифікаційна категорія) товару Дисплей LFD Samsung 46' 460MX-3: монітор чи дисплей? Яка вартість товару Дисплей LFD Samsung 46' 460MX-3 за відпускними (оптовими, роздрібними) цінами, які діяли на споживчому ринку України на аналогічний виріб станом на 06.07.2012 р.? Клопотання мотивоване тим, що на думку відповідача придбаний ним товар було продано за завищеними цінами. Крім того, зазначає, що він мав на меті придбати монітори, а у видатковій накладній зазначено товар, який іменується як дисплей, що дає підстави, на його думку, вважати, зо він отримав інший товар, ніж бажав.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом, враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, було вирішено прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог від 09.10.2013 р.

При цьому, судом враховано, що позивач вказаною заявою, в тому числі, фактично відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу та інфляційних втрат, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі має бути припинено.

Відповідно до приписів п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача, якою він зменшив позовні вимоги, в тому числі виключивши з них пеню, штраф та інфляційні втрати, підписана уповноваженою особою, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав не прийняти таку відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи зазначене, судом вирішено припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 16 936, 19 грн. пені, 6 196, 02 грн. штрафу та 620, 01 грн. інфляційних втрат.

Судом також було розглянуто клопотання відповідача про призначення судової експертизи та вирішено в його задоволення відмовити, оскільки воно є необґрунтованим.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є вимоги позивача про оплату поставленого ним на користь відповідача товару.

Враховуючи приписи ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення», відповідно до якої визначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, ч. 1 ст. 632 ЦК України, відповідно до якої ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а також приписи ч. 4 ст. 672 ЦК України, відповідно до якої товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього, - суд не вважає за необхідне ставити на вирішення експертів визначені відповідачем у своєму клопотанні питання, оскільки вони в даному випадку не впливають на предмет спору.

Так, представлені до матеріалів справи Видаткова накладна № 262 від 06.07.2012 р., Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМП № 694286 від 04.07.2012 р. та Рахунок на оплату № 281 від 03.07.2012 р. засвідчують узгодження сторонами ціни спірного товару. В свою чергу, доказів того, що відповідач у розумний строк після одержання спірного товару повідомив позивача про свою відмову від нього, у зв'язку з невідповідністю по асортименту, - до матеріалів справи не надано.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач вказував на те, що між сторонами 03.07.2012 р. було укладено Договір поставки № 30/12 (Договір поставки комп'ютерного обладнання), за умовами якого він поставив відповідачу дисплеї LFD Samsung 46' 460MX-3 у кількості 19 штук на суму 206 533, 80 грн., проте як відповідач на умовах та в порядку, визначеному таким Договором розрахунок за отриманий товар не провів, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Перевіряючи вказані доводи, судом було встановлено, що наданий до матеріалів справи примірник Договору поставки № 30/12 та додатки до нього з боку відповідача не підписані при цьому останній проти факту укладання такого договору заперечує, посилаючись на недосягнення сторонами згоди по всіх істотних його умовах.

Враховуючи зазначене, позивач в заяві про зменшення позовних вимог вказав на те, що відповідний товар було поставлено на підставі домовленостей між сторонами на підставі Видаткової накладної № 262 від 06.07.2012 р., Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМП № 694286 від 04.07.2012 р. та Рахунку на оплату № 281 від 03.07.2012 р.

Так, судом встановлено, що 03.07.2012 р. позивач виставив відповідачу Рахунку на оплату № 281 на суму 206 533, 80 грн. щодо товару - дисплеї LFD Samsung 46' 460MX-3 у кількості 19 штук.

04.07.2012 р. відповідач з метою отримання вказаного товару уповноважив свого представника Колосенко Сергія Васильовича, видавши на його ім'я Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯМП № 694286.

У свою чергу, 06.07.2012 р. позивач на виконання домовленостей між сторонами передав відповідачу на підставі Видаткової накладної № 262 від 06.07.2012 р. спірний товар на суму 206 533, 80 грн.

Щодо вказаної господарської операції позивачем було складено на ім'я відповідача Податкову накладну № 8 від 06.07.2012 р. (згідно Протоколу прийому ДПС України, документ доставлено до ДПС 11.07.2012 р.).

Відповідачем відображено отримання вказаної Податкової накладної у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року та відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка складає додаток до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року включно відповідні зобов'язання до переліку операцій, які надають право на формування податкового кредиту.

Слід зазначити, що зазначені вище Податкова та Видаткова накладні містять посилання на Договір № 30/12, однак, оскільки не представлено його оригіналу, підписаного обома сторонами, суд приходить до висновку, що відповідна поставка була здійснена у спрощений спосіб шляхом обміну документами.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, за поставлений товар останній не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 206 533, 80 грн.

Станом на момент розгляду даного спору по суті, доказів погашення відповідної заборгованості суду не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки надані до матеріалів справи видаткова накладна, рахунок на оплату, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей щодо поставки спірного товару містять його найменування, кількість та ціну, слід дійти висновку, що між сторонами в цій частині мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Таким чином, починаючи з 07.07.2012 р. відповідач є таким, що прострочив відповідне грошове зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Так, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 6 501, 57 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивачем нараховано відповідачу 6 501, 57 грн. 3 % річних за період з 07.07.2012 р. по 24.07.2013 р. на суму боргу 206 533, 80 грн., розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Посилання відповідача на те, що відповідні товари були поставлені позивачем в якості допомоги у виконанні відповідачем певних зобов'язань перед третіми особами, до уваги судом не приймаються, оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, в частині, в якій позивач відмовився від заявлених позовних вимог, судовий збір не може бути йому повернутий, у зв'язку з наступним.

Так, відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 16 936 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 19 коп. пені, 6 196 (шість тисяч сто дев'яносто шість) грн. 02 коп. штрафу та 620 (шістсот двадцять) грн. 01 коп. інфляційних втрат, - припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міське довідково-інформаційне підприємство «Київміськдовідка» (02055, місто Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, будинок 22; код ЄДРПОУ 14349410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компента» (02140, місто Київ, Дарницький район, вулиця Бориса Гмирі, будинок 9-в, офіс 211; код ЄДРПОУ 30969356) 206 533 (двісті шість тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 80 коп. основного боргу, 6 501 (шість тисяч п'ятсот одну) грн. 57 коп. 3 % річних та 4 260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака