Рішення

від 30.10.2013 по справі 913/2578/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

30 жовтня 2013 року Справа № 913/2578/13

Провадження №19/913/2578/13

За позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІН», м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 6314 грн. 54 коп.,

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача: Сімейко А.І. - заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 06-05-108/1000 від 20.06.13;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного борг у сумі 5814 грн. 12 коп. та 3% річних у сумі 500 грн. 42 коп. за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 832 від 18.10.1999.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.09.2013 було порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.10.2013.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд даної справи відкладався з 16.10.2013 на 30.10.2013.

Позивач в судовому засіданні подав заяву № 06-05/1-357 від 29.10.2013, в якій відмовляється від позову в частині стягнення 3% річних у сумі 500 грн. 42 коп. Наслідки відмови від позову позивачу відомі.

Частинами 4 та 6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При розгляді судом поданої позивачем заяви про відмову від позову в частині стягнення 3% річних у сумі 500 грн. 42 коп., судом було встановлено, що дії останнього не суперечить нормам діючого законодавства, не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі чого відмова позивача від позовних вимог приймається господарським судом.

Згідно ч.1 ст.78 вищезазначеного Кодексу, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ч.4 ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з приписів п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі - 500 грн. 42 коп., у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, представник позивача подав заяву № 06-05/1-359 від 29.10.2013, в якій просить припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3814 грн. 54 коп., у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості за договором № 832 від 18.10.1999. Супровідним листом № 06-05/1-358 від 29.10.2013 позивач надав копії банківських виписок, щодо вказаних проплат.

Пункт 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 5814 грн. 12 коп. та відповідач після звернення позивача до суду здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 3814 грн. 54 коп., то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340800214023.

Відповідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.10.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВІН» (відповідач, абонент) 18.10.1999 був укладений договір № 832, предметом якого є умови, порядок відпуску і споживання теплової енергії в гарячій воді визначених параметрів на межі балансової приналежності теплотрас між постачальником і абонентом (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору постачальник зобов'язаний відпустити абоненту теплову енергію в гарячій воді відповідно з встановленим йому планом теплоспоживання.

Згідно п.2.3 договору облік теплової енергій, що відпускається, здійснюється за приборами ТЕЦ.

В п.4.1 договору сторони домовились, що плата за теплову енергію здійснюється в грошовій формі в встановленому порядку, по затвердженим формам розрахункових документів по тарифам, затвердженим відділом цін Луганської державної адміністрації.

Остаточний розрахунок здійснюється за платіжними вимогами-дорученнями, які направляються постачальником абоненту цінним рекомендованим листом або вручаються його представнику під підпис до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При здійсненні оплати за платіжною вимогою-дорученням у п'ятиденний термін після його отримання абонент вважається боржником і з шостого дня йому нараховується пеня у розмірі, передбаченому п.5.2 договору по день фактичної оплати.

В п.7.1 сторонами визначено, що договір вступає в силу з 18.10.1999 і діє до 19.10.2000, та вважається пролонгованим на той же строк і з тими ж умовами, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявить про відмову укласти договір на новий строк.

Таким чином, за відсутності заперечень сторін договір продовжував свою дію до 03.10.2011 року.

03.10.2011 сторони уклали додаткову угоду № 1 (а.с.15), в якій дійшли згоди про розірвання договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 832 від 18.10.1999 у зв'язку з зміною власника приміщення згідно договору «дарування об'єкту нежитлового приміщення» від 14.07.2011 № 2589. На 03.10.2011 заборгованість за спожиту теплову енергію складає 8969 грн. 48 коп.

За період з листопада 2010 року по квітень 2011 року позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення приміщення за адресою: проспект Гвардійський, 1, м.Сєвєродонецьк Луганської області, на суму 9721 грн. 55 коп.

Як зазначив позивач, вартість 1 Гкал теплової енергії, що поставлялась відповідачу становила:

- з 27.03.2009 по 17.01.2011 (тариф для потреб інших споживачів) склала 579 грн. 47 коп. без ПДВ відповідно до наказу по підприємству від 25.03.2009 № 59 «Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам», прийнятого на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 24.03.2009 № 530 «Про затвердження тарифу на теплову енергію, що відпускається іншим споживачам Державного підприємства «Сєвєродонецька ТЕЦ»;

- з 18.01.2011 по 30.09.2011 (тариф для потреб інших споживачів) - 626 грн. 76 коп. згідно наказу по підприємству від 06.01.2011 № 5 «Про введення тарифу на теплову енергію, що відпускається бюджетним організаціям та іншим споживачам», прийнятого на підставі постанови НКРЕ України від 14.12.2010 № 1789 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, що відпускається іншим споживачам Державного підприємства «Сєвєродонецька ТЕЦ».

Позивач виставив відповідачу відповідні рахунки (а.с.16-22) на оплату спожитої теплової енергії в гарячій воді за договором № 832 від 18.10.1999 за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року, однак останній здійснив лише часткову оплату у розмірі 3907 грн. 43 коп., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 5814 грн. 12 коп., за стягненням якої позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Статтями 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачена обов'язковість укладення договору на постачання теплової енергії між енергоспостачальником і споживачем.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (а.с.24-29), які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не оспорено заборгованість за договором № 832 від 18.10.1998 за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року в сумі 5814 грн. 12 коп. Враховуючи заяву позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 3814 грн. 54 коп., до стягнення підлягає - 1999 грн. 58 коп.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості не подав.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 75, п.п.1-1, 4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІН» про стягнення 6314 грн. 54 коп., задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВІН», пр-т Гвардійський, б.1, м.Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 13392622, на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області, код ЄДРПОУ 00131050, заборгованість у сумі 1999 грн. 58 коп. та судовий збір у сумі 1720 грн. 50 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог стосовно стягнення основного боргу в сумі 3814 грн. 54 коп. припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог стосовно стягнення 3% річних у розмірі 500 грн. 42 коп. припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013.

Суддя Т.В.Косенко