Рішення

від 25.10.2013 по справі 914/3339/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2013 р. Справа № 914/3339/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ», м. Львів

До відповідача : Приватного підприємства «Престижбуд», м. Львів

Про стягнення 1 747, 10 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Кротов В.Є. - представник

від відповідача : не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» до відповідача Приватного підприємства «Престижбуд» про стягнення 1 747, 10 грн.

В судовому засіданні 01.10.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено з підстав та мотивів викладених в ухвалах суду від 01.10.2013 року та 10.10.2013 року.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 25.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

07.10.2010 року та 26.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» (Постачальник) та Приватним підприємством «Престижбуд» (Покупець) було укладено Договори постачання за №07/10 та №01/12.

На виконання п. 1.1 вище зазначених Договорів позивач поставив відповідачу будівельні матеріали загальною вартістю 43 653,83 грн. за які відповідач зобов'язувався провести оплату, однак, свої договірні зобов'язання виконав частково, а саме за отриманий товар оплатив 43 265,30 грн.

12.01.2013 року позивачем було направлено відповідачу претензію про оплату заборгованості в розмірі 2 388,53 грн. після якої 30.04.2013 року останнім було перераховано позивачу 1 000,00 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість ПП «Престижбуд» перед ТзОВ «ДУКАТ ЛВ» згідно договорів №07/10 від 07.10.10 р. та №01/12 від 26.01.11 р. складає 1 388,53 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які складають 60,02 грн. Крім цього, відповідно до п.6.2 Договорів №07/10 та №01/12 позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 179,13 грн. та 119,42 грн. - 5 % штрафу.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договорів №07/10 від 07.10.10 р. та №01/12 від 26.01.11 р., позивач поставив відповідачу будівельні матеріали загальною вартістю 43 653,83 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами (а.с.16-47) та довіреностями на отримання товару, які виписані ОСОБА_3, які підписані уповноваженими представниками ПП «Престижбуд» та скріплені мокрими печатками (а.с.48-61).

Відповідно до п.3.1 Договорів №07/10 від 07.10.10 р. та №01/12 від 26.01.11 р. Покупець оплачує Постачальнику кожну партію товару, за ціною зазначеною в накладних на наступних умовах: попередньо оплати, або за погодженням сторін з відтермінуванням 7 календарних днів від дати отримання товару.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 2 388,53 грн. за отриманий товар.

12.01.2013 року позивачем було направлено відповідачу претензію про оплату заборгованості в розмірі 2 388,53 грн. після якої 30.04.2013 року останнім було перераховано позивачу 1 000,00 грн., а відтак станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно договорів №07/10 від 07.10.10 р. та №01/12 від 26.01.11 р. складає 1 388,53 грн. та підлягає до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані три відсотки річних за період з 06.09.2012 року по 20.08.2013 року в розмірі 60,02 грн., однак згідно проведеного судом перерахунку три відсотки річних за визначений позивачем період складають та підлягають до стягнення в розмірі 59,23 грн.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6.2 Договорів №07/10 від 07.10.10 р. та №01/12 від 26.01.11 р. при порушенні Покупцем термінів оплати Товару Покупцем сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період 06.09.2012 року по 05.03.2013 року нараховано пеню в розмірі 179,13 грн. на заборгованість в розмірі 2 388,53 грн., однак згідно проведеного судом перерахунку пеня за вказаний позивачем період складає та підлягає до стягнення в розмірі 177.18 грн.

Крім того, в п. 6.2 Договорів №07/10 від 07.10.10 р. та №01/12 від 26.01.11 р. сторонами також було обумовлено, що при простроченні оплати товару тривалістю 30 (тридцять) календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику разовий штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків від неоплаченої у встановлений термін вартості товару.

За прострочення оплати товару більш ніж 30 календарних днів, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 119,42 грн., що становий 5% від суми заборгованості в розмірі 2 388,53 грн. і який підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати за отримані будівельні матеріали в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Престижбуд» (79034, м. Львів, вул. Угорська, 14, код ЄДРПОУ 31290721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУКАТ ЛВ» (79007, м. Львів, вул. Л.Курбаса, 4/8, код ЄДРПОУ 23268449) - 1 388,53 грн. - основного боргу, 59,23 грн. - трьох відсотків річних, 177,18 грн. - пені, 119,42 грн. - 5 відсотків штрафу та 1 747,80 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.10.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.