Рішення

від 31.10.2013 по справі 914/3602/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2013 р. Справа № 914/3602/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс», м. Львів,

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

про: внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Цімко П.О. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Долішній І.І. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.10.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 25.09.2013 року рекомендованою поштою №79005 0743843 8, відповідач - 25.09.2013 року рекомендованою поштою №79007 1804440 1 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 03.10.2013 року відкладено на 31.10.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 31.10.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 22390177, знаходиться за адресою: 79005, Львівська область, м. Львів, вул. І. Франка, буд. 61, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №381594 та Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АВ № 381601 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20823070, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 3(докази в матеріалах справи).

29.04.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» (надалі - позивач, орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №31 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування державне індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення (35-41) на 1 поверсі та приміщення підвалу №24-30 (№XXIV-XXX) виробничого корпусу, загальною площею 226,7 кв.м., що розміщенні за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61 (надалі - майно) та перебувають на балансі ДП МОУ «Львівський проектний інститут».

Вартість зазначеного орендованого майна визначено згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31.10.2008 року і становить незалежною оцінкою 944 718 грн. 00 коп.

Майно передається в оренду з метою розміщення хімчистки - 212,9 кв.м. та майстерні з ремонту взуття - 13,8 кв.м.(пункт 1.2. договору).

Розділом 3 договору визначена орендна плата, розділами 5 та 6 договору - права та обов'язки для сторін.

Так, відповідно до пункту 5.9. договору у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до положень пункту 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Строк дії договору встановлює розділ 10 договору, а саме пунктом 10.1. договору передбачено, що договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 29 квітня 2009 року по 26 квітня 2012 року включно.

Відповідно до пункту 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були встановлені договором.

Пунктом 10.6. договору сторони встановили, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою або рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи.

Відповідно до пункту 10.8. договору встановлено, що у разі припинення або розірвання даного договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Актом приймання-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.04.2009 року до договору відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування майно за договором. Вказаний акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія акту в матеріалах справи).

05.03.2012 року позивач звернувся до відповідача листом вих. №13 із клопотанням про продовження строку дії укладеного між сторонами договору оренди.

Листом від 24.04.2012 року вих. №11-03-02352 відповідач повідомив позивача про те, що Міністерством оборони України як органом, у сфері управління якого знаходиться орендоване за договором майно, не надано дозволу на продовження терміну дії Договору оренди окремого індивідуально визначеного державного нерухомого майна від 29.04.2009 року №31 та про припинення вказаного договору у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено. З підстав наведеного відповідач просив позивача повернути орендоване за договором майно по акту приймання-передачі (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

Окрім того, листом від 12.06.2012 року вих. №225/3/2424 Міністерство оборони України інформувало позивача про те, що у зв'язку з реалізацією Стратегії розвитку та реформування державних підприємств і господарських структур, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, МО на даний час не має можливості надати згоду на продовження строку дії договору оренди нерухомого майна, філії «Львівський проектний інститут» (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 03.10.2013 року за вх. №40885/13, позовні вимоги позивача заперечує у повному обсязі, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав того, що позивач міг звертатись до суду із позовом про внесення змін до договору на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» в будь який момент до припинення договірних відносин між сторонами.

Так, відповідач зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області в порядку, передбаченому пунктом 10.4 договору, скерувало на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс» заяву від 18.05.2012 року вих. №11-03-02750 про припинення договору, яку позивач отримав 21.05.2012 року (належним чином завірена копія заяви, доказів її надсилання та одержання позивачем в матеріалах справи).

Таким чином, судом встановлено, що Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.04.2009 року №31 припинив свою дію 26.04.2012 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Факт припинення договірних відносин між сторонами встановлено також рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2013 у справі №5015/5450/12, залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року.

Так, рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2013 року у справі №5015/5450/12 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» про стягнення 46 633 грн. 30 коп. та зобов'язання вичинити дії позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволено повністю, вирішено зобов'язати ТзОВ «Хімпобутсервіс» повернути по акту приймання - передавання орендоване майно - нежитлові приміщення (№35-41) на першому поверсі та приміщення підвалу (№24-30) виробничого корпусу, загальною площею 226,7 кв.м., що розміщені за адресою:м. Львів, вул. І Франка, 61 балансоутримувачу - ДП МОУ «Центральний проектний інститут» від імені якого діє філія Львівського проектного інституту ДП МОУ «Центральний проектний інститут»; виселити ТзОВ «Хімпобутсервіс» з вказаних нежитлових приміщень, а також стягнути з ТзОВ «Хімпобутсервіс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 46 633 грн. 30 коп. неустойки. та 2 682 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року рішення господарського суду Львівської області від 05.03.2013 року залишено без змін.

Таким чином, вказане рішення набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України, та, у відповідності до статті 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Підпунктом 2 пункту 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» частину першу статті 17 доповнено реченням такого змісту: «Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін».

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 року, №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» передбачено, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. Обов'язковість виконання зазначеного законодавчого припису не ставиться у залежність від намірів орендодавця використовувати майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж п'ять років, строку продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк дії договору, повинно бути здійсненне шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» в будь-який час до припинення дії договору оренди.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем спростований, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та залишити сплачений за подання позовної заяви до суду платіжним дорученням від 03.09.2013 року №1569 судовий збір в розмірі 1 147 грн. 00 коп. за позивачем.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір залишити за позивачем.

31.10.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 01.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.