Ухвала

від 30.10.2013 по справі 922/4100/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"30" жовтня 2013 р.Справа № 922/4100/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Реалінвест Софт", м. Харків , ФОП ОСОБА_7, м. Харків , ФОП ОСОБА_2, м. Харків до ТОВ "Кашуба", м. Харків про встановлення майнового сервітуту за участю представників сторін:

позивача-1 - не з'явився

позивача-2 - не з'явився

позивача-3 - ОСОБА_3 за дов. від 14.12.2011 р., ОСОБА_4 за дов. від

14.12.2011 р.

відповідача - Колєсніков А.В. за доруч. №01/10 від 01.10.2013 р., Кашуба Ю.А. за

доруч. №08/10 від 08.10.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Перший позивач - ТОВ "Реалінвест Софт", м. Харків, другий позивач - ФОП ОСОБА_7, м. Харків, та третій позивач - ФОП ОСОБА_2, м. Харків, звернулись до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить:

- встановити ТОВ "Реалінвест Софт" безоплатний, безстроковий майновий сервітут на нежитлові приміщення цокольного поверху в„– 1 (сходова клітина - 15,4 кв.м.), в„– 10 (сходова клітина - 14,2 кв.м.) в літ "О-4" загальною площею 29,6 кв.м., що розташовані по вулиці АДРЕСА_2, що належать на праві власності ТОВ "Кашуба", у вигляді права доступу до електрообладнання, проходу співробітників та відвідувачів ТОВ "Реалінвест Софт";

- встановити ФОП ОСОБА_7 безоплатний, безстроковий майновий сервітут на нежитлові приміщення цокольного поверху в„– 1 (сходова клітина - 15,4 кв.м.), в„– 10 (сходова клітина - 14,2 кв.м.) в літ "О-4" загальною площею 29,6 кв.м., що розташовані по вулиці АДРЕСА_2, що належать на праві власності ТОВ "Кашуба", у вигляді права доступу до електрообладнання, проходу співробітників та відвідувачів ФОП ОСОБА_7;

- встановити ФОП ОСОБА_2 безоплатний, безстроковий майновий сервітут на нежитлові приміщення цокольного поверху в„– 1 (сходова клітина - 15,4 кв.м.), в„– 10 (сходова клітина - 14,2 кв.м.) в літ "О-4" загальною площею 29,6 кв.м., що розташовані по вулиці АДРЕСА_2, що належать на праві власності ТОВ "Кашуба", у вигляді права доступу до електрообладнання, проходу співробітників та відвідувачів ФОП ОСОБА_2.

Також до стягнення на користь позивачів заявлені судові витрати.

Позовні вимоги позивачі обґрунтовують вчиненням з боку відповідача дій, спрямованих на встановлення обмеження в користуванні належними ним на праві власності нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки відповідачу на праві приватної власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху в„– 1 (сходова клітина - 15,4 кв.м.), 10 (сходова клітина - 14,2 кв.м.) в літ "О-4" загальною площею 29,6 кв.м., що також розташовані по вулиці АДРЕСА_2, та фактично він є співвласником нерухомого майна за зазначеною адресою, вказані дії відповідача перешкоджають здійсненню повноцінної господарської діяльності позивачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4100/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16 жовтня 2013 року. Зазначеною ухвалою суду було зобов'язано позивачів надати до матеріалів справи докази справляння судового збору в належному розмірі по кожній з позовних вимог; довідки Державного казначейства про зарахування судового збору до державного бюджету України; належні докази направлення відповідачу позовної заяви від 10.07.2013 р. із додатками; довідки держстатистики (реєстраційної палати) про включення позивачів та відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на час розгляду справи, належним чином завірені довідки про назви та номери рахунків сторін у кредитних установах, документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог.

В призначене судове засідання 16 жовтня 2013 року з'явились представники першого та третього позивачів, а також представники відповідача.

Представник другого позивача в судове засідання не з'явився. Разом із цим, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення другого позивача про час та місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні третій позивач надав до суду заяву (вх. № 38334) про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, а саме: копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2, копії Витягу з ЄДР ЮО та ФОП стосовно третього позивача, копії технічного висновку про можливість експлуатації сходових клітин нежитлової будівлі літ. "О-4" по АДРЕСА_2; копії відповіді від 16 грудня 2011 року № 23/340/178 Ленінського районного відділу м. Харкова ГУ Держтехногенбезпеки у Харківській області, копій оголошень ТОВ "Кашуба" від 19 липня 2013 року та від 16 серпня 2013 року та копії довіреності, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач надав до суду відзив на позов про встановлення сервітуту та усунення перешкод в користуванні майном (вх. № 38335) з доданими до нього документами, який долучено судом до матеріалів справи.

Водночас, відповідач заявив усне клопотання про витребування у Харківського міського бюро технічної інвентаризації поетажного плану будівлі.

Враховуючи приписи ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що зазначене клопотання заявлено відповідачем в усній формі, що протирічить вказаній статті ГПК України, суд зазначив, що повернеться до розгляду відповідного клопотання відповідача після поданням ним в належній формі оформленого документу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року розгляд справи відкладено на 30 жовтня 2013 року, вдруге зобов'язано позивачів надати до матеріалів справи докази справляння судового збору в належному розмірі по кожній з позовних вимог; довідки Державного казначейства про зарахування судового збору до державного бюджету України; належні докази направлення відповідачу позовної заяви від 10.07.2013 р. із додатками; довідки держстатистики (реєстраційної палати) про включення позивачів до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на час розгляду справи, належним чином завірені довідки про назви та номери рахунків сторін у кредитних установах, документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог.

В призначене судове засідання 30 жовтня 2013 року з'явились представники третього позивача, а також представники відповідача.

Представник першого та другого позивача в судове засідання не з'явились.

Про час та місце проведення судового засідання представник першого позивача був повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні 16 жовтня 2013 року. Представник другого позивача був повідомлений про розгляд справи ухвалою суду від 27 вересня 2013 року про порушення провадження у справі, яку направлено на адресу другого позивача (61052, АДРЕСА_1), вказану у позовній заяві і яка відповідає адресі другого позивача, відповідно до Виписки з ЄДРЮО та ФОП стосовно ФОП ОСОБА_7, наданої позивачами до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи.

В судовому засіданні третій позивач надав до суду заяву (вх. № 40148), в якій зазначає, що вважає справляння судового збору за поданий позов таким, що здійснено в належному розмірі. Суд долучає зазначену заяву до матеріалів справи.

Відповідач надав до суду клопотання (вх. № 40132) про витребування доказів, яке також долучено судом до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази, встановив наступне.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 27 вересня 2013 року та від 16 жовтня 2013 року було зобов'язано позивачів надати до матеріалів справи докази справляння судового збору в належному розмірі по кожній з позовних вимог; довідки Державного казначейства про зарахування судового збору до державного бюджету України; належні докази направлення відповідачу позовної заяви від 10.07.2013 р. із додатками, а також документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою названої статті встановлені ставки судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Оскільки позов про встановлення майнового сервітуту є немайновим, та з огляду на те, що в позовній заяві ТОВ "Реалінвест Софт", м. Харків, ФОП ОСОБА_7, м. Харків, та ФОП ОСОБА_2, м. Харків, поєднано три окремі самостійні позовні вимоги немайнового характеру, які пов'язані між собою підставами виникнення, позивачі мали сплатити 3 441,00 грн. судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.11. Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" за № 7 від 21.02.13р., в якій зазначено що у разі, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Натомість, позивачами було надано до матеріалів справи квитанції № 6397, № 6308, № 6326 від 03 вересня 2013 року про сплату судового збору у загальному розмірі 1 147,00 грн., які не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів сплати судового збору.

У відповідності до приписів Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" за № 7 від 21.02.13 р., у разі неподання доказів оплати судового збору, суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Крім того, судом було неодноразово витребувано у позивачів надати до матеріалів справи документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог.

В обгрунтування позовних вимог позивачі вказують на вчинення з боку відповідача дій, спрямованих на встановлення обмеження в користуванні належними ним на праві власності нежитловими приміщеннями, а також дій, які перешкоджають здійсненню повноцінної господарської діяльності позивачів.

При витребуванні документального та нормативного обґрунтування позовних вимог, суд виходив з необхідності встановлення, яким саме чином були порушені права позивачів, а також дослідження доказів наявності перешкод, на які посилаються позивачі.

Відповідно до приписів п. 4, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, обов'язком позивача при поданні позову є зазначення змісту позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; викладення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Саме на підставі цих положень позову суд визначає предмет доведення, норми матеріального права, які підлягають застосуванню та вирішує спір по суті.

Аналіз позовної заяви свідчить про те, що позивачами, всупереч вищевказаних норм законодавства, жодним чином не доведена наявність перешкод в користуванні належними ним на праві власності нежитловими приміщеннями.

В ході вирішення спору позивачі ніяких письмових пояснень, інших документів, з яких можна зрозуміти їх правову позицію, до суду не подали. Отже, об'єктивне вирішення спору про встановлення майнового сервітуту, в якому позивачі не зазначають ані підстав вимог, ані того, які саме права позивачів порушені і яким чином задоволення позову вплине на їх поновлення або на захист законного інтересу, є неможливим.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).

Остання з зазначених засад судочинства кореспондується з положеннями ст. 33 ГПК України, якою встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог і заперечень.

Тягар доказування викладених у заяві обставин покладається на особу, яка подала позовну заяву і доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Відповідно до пункту 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом встановлено, що позивачами, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, не були надані до матеріалів справи належні докази направлення відповідачу позовної заяви від 10.07.2013 р. із додатками.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення зміни до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви" від 19.05.2011 р. "позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення".

Пунктом 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Належними доказами відправлення сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів поштовою кореспонденцією є опис вкладення, доданий до позовної заяви, як доказ направлення саме позовної заяви та розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо),

Оскільки позивачами до позовної заяви надано лише фіскальний чек № 7921 від 19 вересня 2013 року, суд не приймає його в якості належного доказу.

Відповідно до приписів Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачі не надали витребуваних судом документів, подальше вирішення спору без них є неможливим, суд дійшов до висновку про залишення даного позову без розгляду.

Також суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України залишення судом позову без розгляду не позбавляє позивачів права знову звернутись з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору у розмірі 382,34 грн. (позивачем - ФОП ОСОБА_7), 382,34 грн. (позивачем - ФОП ОСОБА_2) та 382,34 грн. (позивачем - ТОВ "Реалінвест Софт") повертається позивачам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ч. 1 ст. 56, пп. 2, 3, 4 ст. 57, 65, 75, п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Повний текст ухвали складено 04.11.2013 року.

Суддя Калініченко Н.В.

Справа № 922/4100/13