Рішення

від 31.10.2013 по справі 920/1525/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2013 Справа № 920/1525/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Харків», м. Харків,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління «Хіммонтаж-14», м. Суми,

про стягнення 9 676 грн. 71 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - Соловйов Д.В. (довіреність № 214 від 11.09.2013року);

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Вдовенко Д.В.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 9833 грн. 78 коп., в тому числі 6 778 грн. 19 коп. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору № П-2012/12-42 від 13.12.2012року, 659 грн. 43 коп. пені відповідно до п. 7.3. договору, 1355 грн. 64 коп. штрафу відповідно до п. 7.2. договору, 902 грн. 52 коп. процентів відповідно до п. 7.7. договору, 135 грн. 38 коп. 3% річних, 2 грн. 62 коп. інфляційних збитків.

Позивач подав заяву № 231 від 24.09.2013року про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 9831 грн. 16 коп., в тому числі 6 778 грн. 19 коп. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору № П-2012/12-42 від 13.12.2012року, 659 грн. 43 коп. пені відповідно до п. 7.3. договору, 1355 грн. 64 коп. штрафу відповідно до п. 7.2. договору, 902 грн. 52 коп. процентів відповідно до п. 7.7. договору, 135 грн. 38 коп. 3% річних. В судовому засіданні 07.10.2013року представник позивача пояснив, що фактично зменшує позовні вимоги.

Позивач подав заяву б/н, б/д, в якій зменшує розмір нарахованої пені та просить суд стягнути пеню в сумі 504 грн. 98 коп. за період з 28.12.2012року по 28.06.2013року.

Суд, враховуючи право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, приймає подані заяви до розгляду.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 9676 грн. 71 коп., в тому числі 6 778 грн. 19 коп. заборгованості за товар відповідно до укладеного між сторонами договору № П-2012/12-42 від 13.12.2012року, 504 грн. 98 коп. пені відповідно до п. 7.3. договору, 1355 грн. 64 коп. штрафу відповідно до п. 7.2. договору, 902 грн. 52 коп. процентів відповідно до п. 7.7. договору, 135 грн. 38 коп. 3% річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення відповідачу поштових відправлень, а саме ухвал господарського суду Сумської області від 19.09.2013року, 07.10.2013ррку, 21.10.2013року.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору № П-2012/12-42 від 13.12.2012року, позивач зобов'язується продати та передати у власність відповідача металопрокат, а останній, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар від позивача та оплатити його згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються у специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Пунктами 4.2., 4.4. договору визначено, що вартість товару визначається у специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках фактури, які є невід'ємними частинами договору. За домовленістю сторін, ними може бути встановлено інші умови оплати товару ніж передбачені договором, що сторони зазначають у специфікаціях або інших додатках, які укладаються сторонами.

Згідно зі специфікацією № 1 від 13.12.2013року, яка є додатком до договору № П-2012/12-42 від 13.12.2012року, оплата товару здійснюється по факту поставки товару протягом 10 банківських днів.

Матеріалами справи, зокрема, рахунком - фактурою № 3584 від 13.12.2012року, видатковою накладною № 3466 від 13.12.2012року та довіреністю підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару на загальну суму 6 778 грн. 19 коп. (а.с. 15-19).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6 778 грн. 19 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 6 778 грн. 19 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 778 грн. 19 коп. заборгованості.

Згідно з пунктом 7.3 договору, за несвоєчасну оплату вартості товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у випадку невиконання зобов'язання з оплати товару, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до п. 7.8. договору, сторони домовились застосовувати до вимог про стягнення штрафних санкцій за невиконання/неналежне виконання грошових зобов'язань позовну давність у три роки.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нараховано пеню в сумі 504 грн. 98 коп. за період з 28.12.2012року по 28.06.2013року та штраф в сумі 1355 грн. 64 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1057 Цивільного кодексу України, договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, про які йдеться у ст. 536 Цивільного кодексу України, слід відрізняти від процентів, які сплачує боржник, котрий прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, вони не є ідентичними, зокрема норми ст.536 Цивільного кодексу України регламентують одержання плати за користування чужими грошовими коштами, тоді як відсотки річних за ст.625 Цивільного кодексу України є забезпеченням виконання грошового зобов'язання. Якщо перші є платою за користування чужими грошовими коштами, яка може і не встановлюватися договором, то другі є одним із видів санкцій, що підлягають обов'язковій сплаті у розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом.

Тому, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Згідно з п. 7.7. договору, у випадку невиконання зобов'язань, у термін, визначений п. 4.4. договору, до правовідносин між сторонами застосовуються положення законодавства про надання кредиту, як відстрочення оплати за товар та на таку прострочену суму нараховуються проценти в розмірі 20 % річних від дня коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нараховано проценти в розмірі 20% річних в сумі 902 грн. 52 коп. за період з 28.12.2012року по 27.08.2013року, а також 3 % річних в сумі 135 грн. 38 коп.

З огляду на викладене, нарахування позивачем пені, штрафу, процентів в розмірі 20% річних та 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого товару є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та процентів передбачене діючим законодавством України та умовами договору, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 778 грн. 19 коп. заборгованості за товар, 504 грн. 98 коп. пені, 1355 грн. 64 коп. штрафу, 902 грн. 52 коп. процентів, 135 грн. 38 коп. 3% річних.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління «Хіммонтаж-14» (вул. Прикордонна, 1, м. Суми, код ЄДРПОУ 36550631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Харків» (вул. Хабарова, 2, м. Харків, код ЄДРПОУ 33290304) 6 778 грн. 19 коп. заборгованості за товар, 504 грн. 98 коп. пені, 1355 грн. 64 коп. штрафу, 902 грн. 52 коп. процентів, 135 грн. 38 коп. 3% річних, 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.11.2013року

Суддя Є.А. Жерьобкіна