Постанова

від 30.10.2013 по справі 910/15794/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р. Справа№ 910/15794/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 30.10.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Екран» на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року

у справі №910/15794/13 (суддя Якименко М.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оствесттур»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Екран»

про стягнення 61 559,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/15794/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Екран» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» 60 320,54 грн. основного боргу, 1 018,01 грн. пені, 218,15 грн. 3% річних, 1 720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Трумф-Екран» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 10.10.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/15794/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Тріумф-Екран» на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №910/15794/13 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Тріумф-Екран» - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасник судового процесу, який не з'явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю ««Тріумф-Екран» (суборендар) укладено договір суборенди №04/л (а.с. 14-17).

За умовами п. 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає у строкове, платне, тимчасове користування частину фасаду будівлі готельного комплексу «Либідь», що визначена у цьому договорі (об'єкт суборенди), та зобов'язується сплачувати орендареві орендну плату.

Адреса будинку, у якому знаходиться об'єкт суборенди: м. Київ, пл. Перемоги, 1 (п. 1.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.1.2 договору об'єкт суборенди - частина фасаду готельного комплексу «Либідь» розміром 6,324 м. на 4,50 м., що складає 28,46 кв.м., та частина покрівлі третього поверху розміром 6,30 м. на 0,88 м., що складає 5,54 кв.м. (далі - частина фасаду). Разом об'єкт суборенди складає 34,00 кв.м.

Об'єкт суборенди надається суборендарю для розміщення на ньому спеціальної рекламної конструкції (світлодіодного екрану) (п. 2.1 договору).

Термін суборенди згідно з п. 4.1 договору (зі змінами внесеними додатковою угодою №2 від 18.04.2013 року) становить з 01.06.2011 року до 31.08.2013 року.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору розмір орендної плати з моменту передачі об'єкту суборенди за актом приймання-передачі за один місяць складає еквівалент 2 078 доларів США, в тому числі ПДВ еквівалент 346,33 доларів США. Орендна плата нараховується з дати підписання акта приймання-передачі та сплачується суборендарем самостійно згідно умов договору на поточний рахунок орендаря або готівкою в касу орендаря в національній грошовій одиниці України по курсу НБУ на день оплати, у вигляді 100% передплати не пізніше 15 числа кожного місяця за який сплачується орендна плата.

01.06.2011 року на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування об'єкт суборенди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі (а.с. 18).

Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з січня 2013 року по червень 2013 року в розмірі 60 320,54 грн.

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оствесттур» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Екран» про стягнення 60 320,54 грн. основного боргу, 1 018,01 грн. пені, 218,15 грн. 3% річних.

На підтвердження свої позовних вимог позивач надав суду підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2013 року, згідно якого відповідач визнав перед позивачем заборгованість в розмірі 60 320,54 грн. (а.с. 23).

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 60 320,54 грн. основного боргу, 1 018,01 грн. пені, 218,15 грн. 3% річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивачем не виконані п.п. 3.1, 3.2, 4.1 договору щодо передачі відповідачу об'єкта суборенди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судовою колегією встановлено, що укладений між сторонами договір є змішаним договором та містить елементи договорів оренди та надання послуг.

В силу ст. 759 ЦК України та ст. 283 ГК України орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

До обов'язків орендаря ч. 1 ст. 762 ЦК України, ст.ст. 285, 286 ГК України відносить, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Факт передачі об'єкта суборенди в строкове, платне користування підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.2011 року.

При цьому представник позивача в судовому засіданні зауважив, що під час складання тексту акта приймання-передачі від 01.06.2011 року у другому абзаці було допущено описку, а саме помилково зазначено, що об'єкт суборенди передано суборендарем і прийнято орендарем 17.04.2010 року.

Разом з цим, судовою колегією оглянуто в судовому засіданні оригінали договору оренди №02-04/41 від 22.04.2011 року, договору суборенди №04/л від 01.06.2011 року та акта приймання-передачі від 01.06.2011 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

У зв'язку з чим заперечення скаржника з цього приводу судова колегія відхиляє за необґрунтованістю.

Одночасно, посилання скаржника на те, що у позивача відсутнє право на передачу майна в суборенду, судова колегія відхиляє за недоведеністю, оскільки п. 7.2.2 договору оренди №02-04/41 від 22.04.2011 року ТОВ «Оствесттур» має право передавати майно в суборенду іншим підприємствам та організаціям.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Орендна плата сплачується суборендарем самостійно згідно умов договору на поточний рахунок орендаря або готівкою в касу орендаря в національній грошовій одиниці України по курсу НБУ на день оплати, у вигляді 100% передплати не пізніше 15 числа кожного місяця за який сплачується орендна плата (п. 5.2 договору).

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення сплати орендних платежів за користування частиною суборенди, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 61 559,70 грн. основної заборгованості колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних та інших передбачених договором платежів суборендар сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної обліком ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 081,01 грн. за період прострочення виконання договірного зобов'язання з 01.07.2013 року по 13.08.2013 року.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється через шість місяців від днів з яких відповідач є таким, що прострочив по кожному платежу окремо.

Судовою колегією було перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, з урахуванням кількості днів прострочення відповідачем оплати, у відповідності до якого стягненню з ТОВ «Тріумф-Екран» за заявлений позивачем період існування заборгованості підлягають 1 018,01 грн. - пені.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача та 3% річних в сумі 218,15 грн. за період з 01.07.2013 року по 13.08.2013 року.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок 3 % річних, нарахованих позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання погоджується з висновком господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 218,15 грн. за час прострочення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Екран» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 04.09.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Екран»» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф-Екран» на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року у справі №910/15794/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року у справі №910/15794/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15794/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.