Постанова

від 29.10.2013 по справі 919/701/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року Справа № 919/701/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисової Ю.В.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Шевчук Ольга Борисівна, довіреність № б/н від 27.05.13, Науково-виробниче підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Алент";

відповідача: Борисов Кирило Сергійович, довіреність № б/н від 04.08.13, товариство з обмеженою відповідальністю "МК- Фіш";

розглянувши апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Алент" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 22 липня 2013 року у справі № 919/701/13

за позовом Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Алент" (вул. Тобольська, буд. 42, корп. А, оф. 403-А, Харьків, 61072)

до товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" (вул. Героїв Бресту, 1а, Севастополь, 95058)

про стягнення 526644,48 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Науково-виробниче підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Алент" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" суми передоплати за договором разом з інфляційними втратами в розмірі 494908,08 грн., та процентів річних в сумі 31736,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тривалим невиконанням з боку відповідача, постачальника за договором, умов укладеного договору поставки, що на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України надає право покупцеві вимагати повернення суми попередньої оплати. З огляду на положення статей 536, 625 вказаного кодексу на суму попередньої оплати позивачем нараховані інфляційні та проценти річних.

Рішенням господарського суду міста Севастополя Крим від 22 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просив рішення суду скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 20 серпня 2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 10 вересня 2013 року, у складі колегії суду: головуючий судді Черткова І.В., судді Балюкова К.Г., Видашенко Т.С.

Розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2013 року у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі суддів Балюкової К.Г. та Видашенко Т.С. їх замінено на суддів Голика В.С. та Сотула В.В.

У розгляді справи оголошувалася перерва.

01 жовтня 2013 року представник відповідача надав суду письмове заперечення на апеляційну скаргу, яким підтримав висновки суду першої інстанції в оскарженому рішенні та не погодився із доводами позивача.

Розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2013 року у зв'язку з відрядженням судді Черткової І.В. її замінено на суддю Борисову Ю.В., яку призначено головуючим суддею у складі судової колегії.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29 жовтня 2013 року представники сторін підтримали висловлені раніше позиції, наполягали на своїх вимогах та запереченнях. Позивач просив задовольнити скаргу з врахуванням наданого законом права вимагати повернення суми передоплати. Відповідач вважав неможливим повернення суми без розірвання договору, за умовами якого зобов'язання сторін діють до повного виконання ними умов укладеної угоди.

Переглянувши спір на підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія апеляційного господарського суду встановила такі обставини у справі.

27 вересня 2010 року між сторонами укладено договір поставки за №100 ( Договір) (а.с.9), відповідно до умов якого ТОВ «МК-Фіш» (постачальник) зобов'язався поставити ТОВ «Алент» (покупець) хамсу заморожену, а покупець - сплатити її вартість на умовах передоплати.

Пунктом 5.1. Договору та додатком №1 до Договору встановлено, що поставка товару повинна відбутись окремими партіями, але не пізніше 20 робочих днів з дати перерахування передоплати в сумі 570000 грн., та повинна закінчитись 31 березня 2011 року. (а.с.9, 21)

15 вересня 2010 року відповідач надіслав позивачеві рахунок на оплату, який було сплачено покупцем платіжними дорученнями: №725 від 28.09.2010., №728 від 30.09.2010, №755 від 11.10.2010., №759 від 18.10.2010., №765 від 26.10.2010 на загальну суму 570000 грн. (а.с.10-19,22).

Встановлено, що за видатковою накладною від 24.04.2012 за №15 постачальник поставив товар на суму 79992 грн. (а.с.20)

Позивач стверджує, що оскільки строк поставки товару сплив, товар на суми передоплати не поставлено, то на підставі вимог статті 693 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не заявлено постачальнику про припинення відносин і повернення суми передоплати, що унеможливлює стягнення цієї суми в судовому порядку за умов діючого між сторонами договору, та враховуючи, що вимоги про розірвання договору в позові не заявлені.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги на предмет її обґрунтованості, апеляційний господарський суд дійшов висновку про неможливість задоволення вимог скарги та скасування судового рішення, посилаючись на наступне.

З огляду на виниклі між сторонами у справі правовідносини з поставки рибної продукції, їхні взаємовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України з поставки та загальними нормами зобов'язального права.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому судом першої інстанції вірно зауважено, що за приписами частини 3 статті 651 вказаного кодексу у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За статтею 611 цього кодексу одним із правових наслідків порушення зобов'язання є припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або внаслідок розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аналізуючи зміст наведених вище норм, місцевий господарський суд дійшов висновку, що право на односторонню відмову від договору (зобов'язання) виникає у сторони лише в разі встановлення такого права договором або законом.

При цьому судом зауважено, що умови укладеного сторонами Договору поставки від 27.09.2010 №100 та додатку №1 до нього не містять будь-яких положень щодо надання покупцю права відмовитися в односторонньому порядку від договору. До того ж, пунктом 11.1. сторони передбачили, що зміни та доповнення дійсні лише за умов, що вони виконані у письмовій формі та підписані обома сторонами, а пунктом 11.3. закріплено, що він діє до повного виконання зобов'язань сторонами.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з викладеними в оскарженому рішенні висновками, оскільки вони узгоджуються з положеннями законодавства та відповідають умовам укладеного сторонами договору.

За переконанням судової колегії, зміст частини 2 статті 693 ЦК України, на яку посилається позивач, дійсно надає право покупцеві вимагати від продавця виконання певних дій: або передання оплаченого покупцем товару, або повернути отриману суму попередньої оплати.

Втім, така форма поведінки покупця не може вважатися формою захисту порушеного права в зобов'язальних відносинах, оскільки повернення отриманої передоплати свідчило б про припинення правовідносин сторін, тоді як законодавець передбачає інший порядок для розірвання укладених угод з поставки і не допускає односторонньої відмови від договору без зазначення про таке право в самому договорі.

З цього приводу господарський суд першої інстанції вірно зауважив, що вимога покупця за статтею 693 ЦК України повинна бути виражена в активній однозначній формі, причому доведеної до продавця (постачальника), наприклад шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Разом з тим, судова колегія вважає безпідставним твердження заявника скарги про невірне застосування судом першої інстанції приписів наведеної норми та неуважність суду з огляду на наявність відповідної вимоги покупця у формі дійсного позову.

Адже, як вірно зазначив суд, вимога про розірвання договору не заявлена, а норма статті 693 ЦК України не передбачає право суду прийняти рішення про припинення (розірвання) договору. Отже, враховуючи, що договір сторін є діючим, а обов'язок продавця поставити товар залишається незмінним, підстав для задоволення позовних вимог про повернення суми попередньої оплати покупцеві суд апеляційної інстанції не вбачає.

Місцевим господарським судом ґрунтовно зазначено, що посилання позивача на прострочення відповідачем строку поставки, є лише підставою для застосування відповідальності, передбаченої п.8 Договору та нормами діючого законодавства, а також підставою для відмови від договору в порядку вимог частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України.

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на практику Верховного Суду України щодо застосування статті 693 ЦК України, судова колегія приймає до уваги ті обставини, що з постанови суду у справі №43/308-10 від 28.11.11 не вбачається повний зміст укладеної між сторонами спору угоди, не вказані строк дії договору сторін та відомості щодо закінчення договору або його дії на момент звернення позивача до суду. Тоді як угода сторін №100 від 27.09.2010 року у дійсній господарській справі є безстроковою і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.3). Втім, слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про повернення суми попередньої оплати, заявивши вимогу про припинення (розірвання) договору.

Відповідно частині 3 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд позбавлений права розглядати вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення основних вимог позову, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та процентів річних, нарахованих з суми передоплати на підставі статті 625 ЦК України, також задоволенню не підлягають.

Таким чином, з огляду на правильне і повне встановлення господарським судом першої інстанції обставин у справі, дотримання ним вимог матеріального і процессуального законодавства, судова колегія не знаходить підстав для скасування судового рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача залишається без задоволення.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Науково-виробничого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Алент" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 липня 2013 року у справі № 919/701/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Ю.В. Борисова

Судді В.С. Голик

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Науково-виробниче підприємство товариство з обмеженою відповідальністю "Алент" (вул. Тобольська, буд.42, корп. А, оф. 403-А,Харків,61072)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-Фіш" (вул. Героїв Бреста, 1а,Севастополь,99058)