Рішення

від 23.10.2013 по справі 904/7695/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.11.13р. Справа № 904/7695/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добросмак", с. Сазоно-Баланівка, Харківська обл.

до Приватного підприємства "Гордіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 21 775,34 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Грищенко О.В., представник за довіреністю № б/н від 01.08.13р.

від відповідача: Гордієнко А.М., директор відповідно наказу № 01 від 16.10.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.13р. порушено провадження у справі № 904/7695/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добросмак" (далі-позивач) до Приватного підприємства "Гордіс" (далі-відповідач) про стягнення 21 775,34 грн. Справу призначено до розгляду на 05.11.13р.

05.11.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявив про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашення суми боргу після порушення провадження у даній справі. Таким чином, повноважний представник позивача просить стягнути з відповідача 15 929,86 грн., з них: попередню оплату за непоставлений товару у розмірі 14 000,00 грн., пеню у розмірі 1 479,45 грн. та 3% річних у розмірі 450,41 грн. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача в судовому засіданні усно заявив про те, що позовні вимоги визнає та просив суд врахувати часткове погашення боргу у розмірі 6 000,00 грн. Відзив на позов на інші витребувані документи повноважний представник відповідача суду не надав.

В судовому засіданні 05.11.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.13р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу №1 (далі - Договір), відповідно до умов якого п. 1.1. якого, відповідач зобов'язується передати у власність позивачу товар, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору. Найменування товару зазначається у накладних.

Відповідно п. 1.2. Договору кількість, асортимент та вартість товару зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 4.1. Договору відповідач поставляє товар за попередньо узгодженими з позивачем цінами, які вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що оплата за товар проводиться позивачем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на банківський рахунок або внесення до каси відповідача за фактом отримання товару позивачем.

Як зазначено в п. 6.1. Договору, у випадку порушення відповідачем строків поставки товару або виникнення заборгованості відповідача перед позивачем, відповідач відшкодовує виплачену позивачем суму протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту письмового звернення позивача, або питання строків поставки товару вирішуються додатковими угодами до Договору.

При порушенні строку повернення платежу, передбаченого п.6.1. відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючий на період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки (п.6.2. Договору).

В п. 6.4. Договору зазначено про те, що виплата пені не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків по даному Договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.13р. (п.8.1. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання зобов'язання взятого на себе за Договором, за попередньою домовленістю між сторонами про кількість та строки поставки, а також надісланого електронною поштою рахунку-фактури, позивач здійснив оплату товару відповідачу на загальну суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1648 від 28.01.13р. (а.с. 9) та податковою накладною № 3 від 28.01.13р. (а.с.10), виданою відповідачем. Але, не зважаючи на оплату, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару на загальну суму 20 000,00 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1 від 15.05.13р. щодо непоставленої продукції, відповідно якої позивач просив відповідача провести допоставку продукції, якої не вистачає, у строк 10 банківських днів або у строк 10 банківських днів повернути попередню оплату в сумі 20 000,00 грн. на рахунок позивача (а.с.11). Відповідач вищевказану претензію отримав 20.05.13р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (зворот а.с.11).

Як зазначає позивач, відповідачем вищезазначені вимоги були залишені без відповіді та задоволення.

Повноважний представник позивача також звертає увагу суду на те, що після порушення провадження у даній справі відповідачем було перераховано на рахунок позивача 6 000 грн., у зв'язку з чим, станом на день слухання справи, відповідач має заборгованість перед позивачем за непоставлений товару у розмірі 14 000,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 6.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 1 479,45 грн.

Крім того, відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 450,41 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату за непоставлений товару у розмірі 14 000,00 грн., пеню у розмірі 1 479,45 грн. та 3% річних у розмірі 450,41 грн., а всього 15 929,86 грн.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнає, але при винесенні рішення просить суд врахувати часткове погашення боргу у розмірі 6 000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та умови Договору, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення попередньої оплати за непоставлений товару у розмірі 14 000,00 грн. є обґрунтованими, доведеними, визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

На підставі п. 6.2. Договору позивачем була нарахована пеня за період з 28.01.13р. по 26.07.13р. (180 днів) у розмірі 1 479,45 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА:ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня за період з 28.01.2013р. по 26.07.13р. (180 днів) складає 1 453,70 грн.

При викладених обставинах вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 453,70 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 450,41 грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає попередня оплата за непоставлений товару у розмірі 14 000 грн., пеня у розмірі 1453,70 грн. та 3% річних у розмірі 450,41 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 662, 663, 664, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 28, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Гордіс" (49054, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, буд. 48-А, кв. 10, код ЄДРПОУ 36161117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Добросмак" (62162, Харківська область, Богодухівський район, с. Сазоно-Баланівка, вул. Центральна, буд. 75, код ЄДРПОУ 34970936) попередню оплату за непоставлений товару у розмірі 14 000,00 грн. (чотирнадцять тисяч грн. 00 коп.), пеню у розмірі 1 453,70 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят три грн. 70 коп.), 3% річних у розмірі 450,41 грн. (чотириста п'ятдесят грн. 41 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1717,72 грн. (одна тисяча сімсот сімнадцять грн. 72 коп.)

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 05.11.13р.