Рішення

від 01.11.2013 по справі 916/2399/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2013 р.Справа № 916/2399/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "САД-М";

До відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Волинець";

про стягнення 124 954,52 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ : 09.09.2013р. за вх. №3726/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "САД-М" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Волинець" (далі - відповідач) 124 954,52 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач надав суду відзив 28.10.2013 року за вх. №32789/13 на позов в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову частково, так як вважає вимоги щодо стягнення штрафних санкцій необґрунтованими та безпідставними з підстав викладених у відзиві.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, починаючи з 09.10.2013р. по 14.10.2013р. на 09 год. 30 хв., та з 28.10.2013р. по 01.11.2013р. на 11 год. 00 хв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

01.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "САД-М" та Селянським (фермерським) господарством "Волинець" було укладено Договір купівлі-продажу № 22.

Відповідно до положень Договору, позивач зобов'язується передати у строки передбачені цим договором відповідачеві мінеральні добрива (товар), а останній - приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого Договору порядку.

Згідно видатковим накладним позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 300 754,87 грн.

Селянським (фермерським) господарством "Волинець" товар було оплачено частково у сумі 240 754,87 грн.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "САД-М" просить суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Волинець" суму основного боргу у розмірі 60 000,00 грн., 3 682,09 грн. - пені, 41 158,02 грн. - 24% річних та 10% разового штрафу в розмірі 20 114,41 грн.

28.10.2013 року за вх. №32789/13 Селянське (фермерське) господарство "Волинець" подало до суду письмовий відзив по справі, відповідно до якого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САД-М" не визнає у повному обсязі, заперечуючи у задоволенні вимог щодо розрахунку штрафних санкцій.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків:

Відносини, що виникли між сторонами на підставі вищезазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбаченим Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом Одеської області, між Товариством з обмеженою відповідальністю "САД-М" (позивач - постачальник, продавець) та Селянським (фермерським) господарством "Волинець" (відповідач - покупець), 01 червня 2011 року було укладено договір купівлі-продажу № 22.

Згідно пункту 1.1. договору, продавець зобов'язується передати в строки передбачені цим договором покупцеві мінеральні добрива (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим договором порядку.

Відповідно до умов договору, п. 1.2. найменування товару, його кількість, ціна за одиницю Товару, строки поставки (передачі) товару покупцеві базис поставки, а також інші умови вказуються в специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 2.1 договору, загальна вартість товару (сума договору), продаж якого здійснюється на умовах даного договору, визначається в специфікації (на основі всіх специфікацій - якщо їх декілька).

Пунктом 2.2. договору визначено, що сторони домовилися, що вказана в специфікації ціна товару, виражена в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити продавцю.

Пунктом 4.2. договору передбачено зобов'язання покупця в порядку передбаченому договором оплатити вартість товару.

В матеріалах справи містяться специфікації: додаток № 1 від 01.06.2011р.;. № 2 від 07.09.2011р., № 3 від 19.10.2011р., які укладені між сторонами, в яких вказано найменування товару, його вартість та термін його оплати (аркуш справи 17-19).

Відповідно до умов договору, специфікацій, видаткових накладних та довіреностей на отримання ТМЦ: видаткова накладна № 54 від 29.07.2011р., видаткова накладна № 63 від 12.08.2011р., видаткова накладка № 69 від 07.09.2011р., видаткова накладка № 71 від 19.09.2011р., видаткова накладна № 80 вад 30.09.2011р., видаткова накладна № 83 від 19.10.2011р., відповідачеві було поставлено і отримано товар в асортименті (найменування), кількості, за ціною вказаній у видаткових накладних та вищевказаній специфікації на загальну суму 300 754 грн. 87 коп.

Остаточний розрахунок за отриманий товар по договору та специфікаціях, укладених між сторонами та доданих до позовної заяви, відповідач повинен був здійснити до 01 листопада 2011 року.

Однак, відповідач грошові зобов'язання по договору повністю не виконав. Грошові кошти за поставлений товар були сплачені лише частково в сумі 240 754 грн. 47 коп.

Селянське (фермерське) господарство "Волинець" у письмовому відзиві від 28.10.2013 року за вх. №32789/13 не заперечувало проти існування основної заборгованості у розмірі 60 000,00 грн., тому, внаслідок порушення пунктів 1.1, 2.3., 4.2. договору купівлі-продажу та пунктів 2, 3 специфікації, основний борг відповідача за проданий та поставлений товар перед позивачем становить 60 000,00 грн.

Відповідно ст. 692 ЦКУ, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк передбачений договором від 01.06.2011 року.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 7.3. договору та відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у разі прострочення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.5. договору сторони прийшли до згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань припиняється в день виконання обов'язків.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу за період з 01 квітня 2013 року по 02 вересня 2013 року, становить 3 682,09 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, що не заперечується Селянським (фермерським) господарством "Волинець" (письмовий відзив від 28.10.2013р. за вх. №32789/13).

Підпунктом а) п.7.4. договору купівлі-продажу укладеного між сторонами по справі, встановлено, що при порушені покупцем строків оплати товару, продавець має право: стягнути з покупця суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки та нарахувати 24 відсотки річних від простроченої суми.

Отже, згідно з розрахунком позивача, сума 24 % річних від простроченої суми, яку повинен сплатити відповідач за період з 02 листопада 2011 року по 02 вересня 2013 року становить 41 158,02 грн., що перевірено господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

Відповідно п. 7.3. договору купівлі-продажу встановлено, що при простроченні оплати товару більше ніж 30 (тридцять) календарних днів покупець зобов'язаний сплатити продавцю разовий штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості товару.

Відповідач зобов'язаний був остаточно розрахуватися за отриманий від позивача товар до 01.11.2011р., однак у визначений строк повних розрахунків не здійснив. Тобто з 01 грудня 2011 року до відповідача застосовано нарахування 10% разового штрафу за порушення строків розрахунків більше ніж на 30 календарних днів.

Згідно з розрахунком позивача, 10% разового штрафу, яку повинен сплатити відповідач на користь позивача за порушення строків розрахунків більше ніж на 30 календарних днів становить 20 114,41 грн., так як станом на 01 листопада 2011 року відповідач сплатив відповідачу тільки 99 610,77 грн.

Станом на 01 грудня 2011 року борг відповідача складав 201 144 грн. 10 коп. в такому випадку нарахування 10 % штрафу здійснюється на суму заборгованості станом на 01 грудня 2011р.

Твердження Селянського (фермерського) господарства "Волинець" щодо зменшення нарахованих позивачем 24% річних та 10% штрафу, судом до уваги не приймаються так як протирічать положенням укладеного між сторонами договору купівлі-продажу та нормам діючого законодавства.

Згідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат віднесено судовий збір, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Частиною 5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. До ордеру адвоката обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

В матеріалах справи міститься договір від 01.07.2013 року про надання правової допомоги, який укладений між адвокатом Кушнір С.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "САД-М., вартість якої склала 6 800,00 грн. Оплата робіт здійснена платіжним дорученням № 926 від 23.09.2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що стягнення грошової суми у розмірі 6 800,00 грн., які позивач затратив на надання йому правової допомоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Волинець" (67752, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Випасне, вул. Кишинівська, буд. 204, код ЄДРПОУ 21013136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САД-М" (67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Леніна, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 37484669) суму основного боргу у розмірі 60 000,00 грн., 3 682,09 грн. - пені, 41 158,02 грн. - 24% річних та 20 114,41 грн. - 10% разового штрафу, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 6 800,00 грн., а також 2 499,10 грн. - судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САД-М" (67668, Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Леніна, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 37484669) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526 банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) 0,01 грн. судового збору.

Копію даного рішення надіслати позивачу та відповідачу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.