Рішення

від 22.10.2013 по справі 922/3617/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2013 р.Справа № 922/3617/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків до Державного комунального підприємства "Малороганський комунгосп", с. Мала Рогань про стягнення 31 724,27 грн. за участю представників :

позивача - Капустник Ю.О., довіреність №56/810/13 від 20.12.2012 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківводоканал", м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного комунального підприємства "Малороганський комунгосп", с. Мала Рогань (відповідача) заборгованість за послуги водопостачання в розмірі 30 833,69 грн. та пеню в розмірі 890,58 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на відпуск та споживання води № 16141 від 31.12.2009 р. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 12.09.2013 р. було задоволено клопотання відповідача (вх.№33329, а.с.56) про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 24.09.2013 р. Але відповідач в судові засідання, призначені на 24.09.2013 р. та 22.10.2013 р., свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних документів до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.09.2013 р. було оголошено перерву до 24.09.2013 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, судом встановлене наступне.

31.12.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №16141 на відпуск та споживання води, із змінами, внесеними додатковими угодами від №7273-ДС від 29.09.2011 р. та від 27.01.2012 р., які є невід'ємними частинами цього договору.

На підставі п.7.2. даний договір пролонгований на 2013 рік.

Предметом договору є відпуск і споживання води із системи централізованого питного водопостачання позивача для відповідача, як суб'єкта господарювання, що отримує воду для надання послуги власними споживачами.

Згідно з п.2.1. договору позивач зобов'язався відпускати питну воду відповідачеві на об'єкти, що знаходяться на балансі, в експлуатації, обслуговуванні відповідача відповідно до Додатку №1 "Перелік об'єктів водопостачання", у межах дозволеного обсягу, встановленого відповідно до виконавчих технічних умов, а відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за питну воду відповідно до затверджених тарифів на послуги централізованого водопостачання та оплату пені, та інших передбачених чинним законодавством штрафних санкцій у встановленому порядку (п.3.2.2. договору).

Згідно з п.4.1. договору усі розрахунки за воду здійснюються відповідачем щомісяця на підставі рахунків позивача і затверджених тарифів за обсяги спожитої води, що визначені за показниками засобів обліку або нормами водопостачання. За узгодженням із позивачем відповідач може робити розрахунки за воду іншим способом, не забороненим чинним законодавством. Відносини по розрахунках можуть здійснюватися на основі договірного списання коштів з рахунка відповідача у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з п.4.4. договору рахунки позивача за водопостачання є обов'язковими до приймання відповідачем.

Відповідно до п.4.5. договору розрахунковим періодом є місяць. Відповідач робить оплату за водопостачання протягом п'яти банківських днів від дня одержання рахунка позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, в період з 26.01.2013 р. по 25.07.2013 р. надав відповідачеві послуги з водопостачання на загальну суму 36 433,69 грн. та виставив відповідні рахунки на оплату: №1005217 від 11.03.2013 р. на суму 7 014,16 грн., №1016361 від 08.04.2013 р. на суму 4 800,95 грн., №1027275 від 13.05.2013 р. на суму 4 933,34 грн., № 1038615 від 10.06.2013 р. на суму 6 952,56 грн., №1049731 від 08.07.2013 р. на суму 6 394,66 грн. та № 1061146 від 06.08.2013 р. на суму 6 338,02 грн. (а.с.24-29).

Проте відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, оплативши отримані послуги частково на загальну суму 5 600,00 грн., що підтверджується наданою позивачем розшифровкою платіжних документів (а.с.21).

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за послуги водопостачання в розмірі 30 833,69 грн., яка до цього часу залишається непогашеною.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини і той факт, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження повної або часткової сплати ним боргу за послуги водопостачання в розмірі 30 833,69 грн., суд вважає дані позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в розмірі 890,58 грн.

Розглянувши дані позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.5. договору передбачено, що при несплаті або частковій несплаті рахунка відповідачеві нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми несплати за кожний прострочений день до повного погашення заборгованості, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визначив, що позивачем правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 890,58 грн., у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в сумі 1 720,50 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комунального підприємства "Малороганський комунгосп" (63506, Харківська область, Харківський район, смт. Мала Рогань, вул. Комінтерна, 10, код ЄДРПОУ 31465091, р/р 26004010362 в ХФАК Кредит Банк "Україна", МФО 350415) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 03361715, р/р 26004010085522 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931) заборгованість за послуги водопостачання в розмірі 30 833,69 грн., пеню в розмірі 890,58 грн. та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Макаренко О.В.