Рішення

від 05.11.2013 по справі 918/1623/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2013 р. Справа № 918/1623/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саба Україна"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд"

про стягнення в сумі 38 581 грн. 10 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Мурдій О.В., дов. № 12 від 01.11.2013 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саба України» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Рекорд» (далі - відповідач) про стягнення 38 581,10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.04.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 9-0104/13 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження факту поставки позивачем надано видаткову накладну № 220404 від 26.04.2013 року на суму 51 029,52 грн., довіреність № 286 від 22.04.2013 року.

Відповідач, отримавши товар, здійснив його часткову оплату на суму 18 529,52 грн., що стверджується банківськими виписками.

Відтак, залишок заборгованості за поставлений товар складає 32 500,00 грн.

За порушення строків розрахунків за поставлений товар позивач, у порядку п. 8.2. договору, нарахував пеню, розмір якої склав 2 156,41 грн., та 25% річних в сумі 3 924,69 грн. згідно з п. 8.6. договору.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.10.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 05.11.2013 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що стверджується підписом уповноваженого представника відповідача на ухвалі суду від 23.10.2013 року.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 9-0104/13 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року, а відносно фінансових зобов'язань - до повного їх виконання.

Покупець зобов'язується прийняти та провести сплату за товар на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.4. договору сторони погодили, що будь-яка поставка, яка буде передана постачальником покупцеві в період дії цього договору, буде вважатися такою, що передана за цим договором, навіть за умови відсутності у супровідних документах на партію товару посилання на цей договір.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що найменування, кількість, ціна, асортимент та строки поставки товару, зазначені у видаткових накладних та визначаються сторонами за попередньою домовленістю.

За п.п. 3.5., 3.6. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару постачальником, що підтверджується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками обох сторін. При передачі товару покупець зобов'язаний передати постачальнику довіреність на отримання товару, виписану на ім'я представника покупця, уповноваженого прийняти даний товар.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 51 029,52 грн., що стверджується видатковою накладною № 220404 від 26.04.2013 року та довіреністю № 286 від 22.04.2013 року.

Ціна за товар погоджується сторонами та зазначається у видатковій накладній на відповідну партію товару (п. 4.1. договору).

Пунктами 4.2., 4.3. договору передбачено, що покупець зобов'язаний провести розрахунок за товар в безготівковій формі згідно з виставленого рахунки-фактури шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 100% сплати на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки. Загальна вартість договору визначається сторонами на підставі сумарної кількості видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Усупереч наведеному відповідач свій обов'язок з оплати товару виконав частково, сплативши 18 529,52 грн., що стверджується банківськими виписками від 03.07.2013 року, 10.07.2013 року, 15.07.2013 року, 11.09.2013 року.

Отже, розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 32 500,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом, на виконання ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу-1 письмову вимогу про погашення заборгованості в сумі 18 617,55 грн. № 1 від 19.06.2012 року, що стверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача до відповідача про стягнення 32 500,00 грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачем за період з 27.05.2013 року по 15.10.2013 року нараховано пеню в розмірі 2 156,41 грн.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 8.2. договору, згідно з яким у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 4.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється до повного виконання покупцем своїх зобов'язань щодо сплати поставленого товару. Сплата, передбаченої цим пунктом пені, не обмежується строками позовної давності. Покупець сплачує постачальнику пеню за весь час користування коштами, що підлягають сплаті постачальнику.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розмір останньої становить 2 156,46 грн. при заявленому - 2 156,41 грн., відтак остання підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо 25% річних в розмірі 3 924,69 грн., то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Тобто ст. 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3 % річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у п. 8.3 контракту в розмірі 25 % річних від суми заборгованості.

Суд, здійснивши перерахунок 25% річних, нарахованих у порядку ст. 625 ЦК України, встановив, що розмір останніх становить 3 924,72 грн. (при заявленому - 3 924,69 грн.). Отже, 25% річних підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт прострочення у поставці товару, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог а саме: 15 170,00 грн. основного боргу та 493,75 грн. 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Рекорд» (вул. Молодіжна,16, с. Селець, Дубровицький район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 22570365) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САБА УКРАЇНА» (вул. Панікахи,2, корпус 8, офіс 36-А, м. Дніпропетровськ, 49600, код ЄДРПОУ 38431561) 32 500,00 грн. основного боргу, 3 924,69 грн. 25% річних, 2 156,41 грн. пені, 1 720,50 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 05.11.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.