Постанова

від 24.10.2013 по справі 2а-10920/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10920/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еррор" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еррор" (далі - ТОВ "Еррор") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2012 №0001992203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 13.04.2012 №0001992203.

На вказану постанову ДПІ у Печерському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Еррор» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Берніс Продакт» за період з 01.09.2011 по 31.10.2011, за результатами якої складено акт перевірки №85/22-3/33401176 від 28.03.2012.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а» п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 238840,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем 13.04.2012 винесено податкове повідомлення-рішення №0001992203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 238840,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59710,00 грн.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Берніс Продакт» укладено договір про надання рекламних послуг від 20.06.2011 №24 за яким ТОВ "Еррор" (замовник) доручає і оплачує, а ТОВ «Берніс Продакт» (рекламіст) приймає на себе зобов'язання надавати рекламні послуги, технічне забезпечення, розробляти дизайн, макетувати, готувати до друку поліграфію, розміщувати рекламні матеріали та іншим чином сприяти у підтримку інтересу споживачів до товарів, робіт та послуг у відповідності з умовами даного договору.

За твердженням позивача ТОВ «Берніс Продакт» надано відповідні послуги (з розміщення програми «Універсал Банк», з метою популяризації продукції ТМ «Ред Булл», з розміщення реклами та рекламних матеріалів тощо) на загальну суму у розмірі 1433034,01 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 238840,00 грн.), на підтвердження чого позивачем надано рахунки, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи та банківські виписки.

Також, на підтвердження реальності виконання договору позивач надав договір на проведення рекламної кампанії від 29.04.2011 №041/11, укладений між позивачем та ТОВ «Рекламне агентство «ЕМА», договір на розміщення зовнішньої реклами від 01.05.2011 №09/11, укладений між позивачем та ТОВ «Бебі Марлен», договір на розміщення зовнішньої реклами від 01.05.2011 №10/11, укладений між позивачем та ТОВ «Хелен Марлен», договір про надання послуг щодо проведення рекламної кампанії від 25.08.2011 №12/11, укладений між позивачем та ТОВ «Сігма медіа ком'юнікейшенз», договір від 01.09.2011 №16/11 та від 05.10.2011 №17/11, укладеними між позивачем та ТОВ «Ред Булл Україна», іншими договорами про надання рекламних послуг, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору позивачем надано фотографії розміщеної реклами.

На підставі отриманих від контрагенту первинних бухгалтерських документів позивачем було сформовано податкових кредит на суму 238840,00 грн.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем акти виконання робіт та податкові накладні містять інформацію лише про те, що дані послуги є рекламними, та не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким проводились відповідні рекламні послуги. В актах здачі-прийняття робіт (виконання послуг) не визначено, які саме рекламні послуги надано сторонами у розмірі грошових коштів, зазначених у цих актах.

Також, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Колегія суддів зазначає, що жодного графічного зображення рекламного характеру на паперових чи електронних носіях, зразків реклами, розроблених виконавцем послуг, а також документів позивачем суду не надано.

Надані суду фотографії рекламної продукції не свідчать про те, що така реклама була розміщена саме ТОВ «Берніс Продакт», ТОВ «Еррор».

При цьому, сама по собі наявність у позивача актів виконаних робіт та видаткових і податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту, так як такі акти та накладні видані та підписані особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, при цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу податкового кредиту (в частині сплати ПДВ), витрати на придбання рекламних послуг не підтверджені документами, які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, обґрунтування економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання, що свідчить про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягаює скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, оскільки постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Еррор" - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.