Рішення

від 14.08.2013 по справі 437/10591/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЛУГАНСЬК

Справа № 437/10591/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді: Антоненко М.В.

при секретарі: Атуовій К.А.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства «ЛУЧ» про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначила, що 21 липня 2010 року між МПП «ЛУЧ» та ОСОБА_2, був укладений договір про спільну діяльність. Предметом даного договору було об'єднання спільних зусиль, майна і коштів для будівництва в нежитлового приміщення, складу, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 127-а, в обмін на внесені кошти та нерухоме майно після закінчення будівництва нежитлового приміщення сторони повинні були набути право власності в рівних частинах на новостворене нерухоме майно, тобто по 1/2 частини кожному. До 31.07.2010 року, відповідач не вніс вказані у п. 2.1. договору про спільну діяльність грошові кошти, чим не виконав зобов'язання за договором. На теперішній час, позивачем виконанні всі зобов'язання покладенні на неї договором, ОСОБА_1 придбала будівельні матеріали у повному обсязі, які були використані для будівництва нежитлового приміщення та виключно за власні кошти здійснила будівництво. Відповідач в свою чергу зобов'язання за договором не виконав. Позивач зазначає, що оскільки ніяких правовстановлюючих документів на дане нежитлове приміщення вона не має, у зв’язку з цим вимушена була звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер нерухомості» для проведення інвентаризації, та виготовлення технічної документації. Із технічного паспорту вбачається, що у нежитловому приміщенні розташованому за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 127-а здійснено будівництво складу загальною площею 1 441,1 кв.м. Для того, щоб перевірити технічний стан збудованої споруди ОСОБА_1 звернулась до TOB «Партнер нерухомість», та нею був отриманий звіт обстеження технічного стану нежитлового приміщення, склад, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 127-а, загальною площею 1441,1 кв.м., згідно з яким приміщення відповідає державним будівельним стандартам, нормам та правилам та придатне до експлуатації. Так як позивачем були витрачені власні кошти, у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень), вона вважає що даний склад є її власністю. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 вважає що даний об'єкт нерухомості належить їй на праві власності. На підставі викладеного позивач просить суд розірвати договір про спільну діяльність, укладений 21 липня 2010 року між МПП «ЛУЧ» (код за ЄДРПОУ 30409544) та ОСОБА_2. Визнати за ОСОБА_2, (ІПН НОМЕР_1) право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, склад, розташоване за адресою: м.Луганськ, вул..Руднєва, 127-а, загальною площею 1441,1 кв.м.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 присутня не була, до його початку надала суду заяву, відповідно до якої просила суд розглядати позов без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні присутня не була, до його початку надала суду заяву, відповідно до якої просила суд розглядати позов без її участі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 липня 2010 року між МПП «ЛУЧ» та ОСОБА_2, був укладений договір про спільну діяльність. Предметом даного договору було об'єднання спільних зусиль, майна і коштів для будівництва в нежитлового приміщення, складу, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 127-а, в обмін на внесені кошти та нерухоме майно після закінчення будівництва нежитлового приміщення сторони повинні були набути право власності в рівних частинах на новостворене нерухоме майно, тобто по 1/2 частини кожному. До 31.07.2010 року, відповідач не вніс вказані у п. 2.1. договору про спільну діяльність грошові кошти, чим не виконав зобов'язання за договором. На теперішній час, позивачем виконанні всі зобов'язання покладенні на неї договором, ОСОБА_1 придбала будівельні матеріали у повному обсязі, які були використані для будівництва нежитлового приміщення та виключно за власні кошти здійснила будівництво. Відповідач в свою чергу зобов'язання за договором не виконав. Відповідно до звіту обстеження технічного стану нежитлового приміщення, склад, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 127-а, загальною площею 1441,1 кв.м., приміщення відповідає державним будівельним стандартам, нормам та правилам та придатне до експлуатації.

Відповідно до ст. 1130, 131 ЦКУ за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і згідно cт. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч.1 cт. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ч. 3 cт. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч. 3 cт. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

У частині 2 cт. 16 ЦК України визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів судом. Першим способом захисту, передбаченим cm. 16 ЦК України є визнання права. Позов про визнання права подається у випадках, коли наприклад у особи відсутні документів, що засвідчують приналежність їй права (право встановлювальні документи на нерухоме майно). Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою, тобто визнання за позивачем права власності на незавершений будівництвом об 'єкт.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з п.10 «Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно» Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 -правовстановлювальним документом зокрема є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї з сторін при суттєвому порушенні умов договорі однією з сторін.

Згідно ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За статтею 1141 Цивільного кодексу України припинення договору простого товариства у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; уразі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

З огляду на викладене оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позову обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.16, 331, 376, 392, 526, 610, 629, 651, 1130, 1141 ЦК України, ст.ст. 122, 157, 158, 214, 215, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2, задовольнити.

Розірвати договір про спільну діяльність, укладений 21 липня 2010 року між МПП «ЛУЧ» (код за ЄДРПОУ 30409544) та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2, (ІПН НОМЕР_1) право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, склад, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 127-а, загальною площею 1441,1 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оскарження рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя М.В. Антоненко