Постанова

від 21.12.2006 по справі 11/529-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/529-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21 грудня 2006 р.                                                                                Справа № 11/529-06

за позовом   приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Нападівська»,  

                     с. Нападівка Липовецького району

до                  Липовецької міжрайонної  державної податкової інспекції, м. Липовець

про                визнання недійсним та скасування  рішення.

                                                                                              Cуддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Поліщук, за участю представників сторін:

від позивача                    О. Рябчинський за довіреністю;

від відповідача                І. Кривонос, Т. Польова за довіреностями.

СУТЬ   СПОРУ:

Заявлено позов про визнання недійсним та скасування  податкового повідомлення-рішення № 0000392301/0/0 від 30.06.2006р.  прийнятого Липовецькою міжрайонної державною податковою інспекцією.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що подав відповідну заву від 21.12.2006р. в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000392301/0/0 від 30.06.2006р..  

Позов мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення   не ґрунтується на приписах податкового законодавства України, оскільки з травня 2003 року позивач працював на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 6%. Та перейшов на спеціальний (пільговий) режим оподаткування сільськогосподарських товаровиробників згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідно до декларацій з податку на додану вартість за квітень 2003 року позивач заявив до відшкодування з бюджету суму в розмірі 23 666 грн. Така сума підтверджується відповідними податковими накладними.

За період з 01.04.2003р. по 30.04.2003р.  позивач придбавав товарно-матеріальні цінності  для використання у власній господарській діяльності, що підтверджено також актом перевірки.  Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказані товарно-матеріальні цінності  відносяться до складу валових витрат, Тому згідно  з пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України  «Про податок на додану вартість»суми ПДВ,  сплачені позивачем у зв‘язку з придбанням цих товарів, можуть бути віднесені до податкового кредиту звітного періоду.  В квітні 2003 року позивач не проводив операцій, що не відносяться до оподаткованих.  Таким чином, вимога,  яка міститься в п. 11.29 ст. 11 Закону України  «Про податок на додану вартість», поширюється щодо  позивача на ті операції, які ним проводились починаючи з травня 2003 року.

Закон України  «Про податок на додану вартість»не містить вимог до платника податку щодо надання податковому органу розрахунку коригування сум податку на додану вартість (податкового кредиту)  або уточнюючого розрахунку  в разі переходу  такого платника  із загальної системи оподаткуванні на пільгову, передбачену п. 11.29 ст. 11 цього Закону. Тому вимоги відповідача про необхідність коригування податкового кредиту в квітні 2003 року є хибними.

Відповідач в запереченнях  від 21.12.2006р. не погоджується з позовними вимогами  мотивуючи це тим, що платник податку при отриманні товарів (робіт, послуг), які мають подвійне призначення (будуть використовуватись в оподатковуваних на загальних підставах або пільгових операціях), має діяти в порядку, передбаченому пп. 7.4.3  п. 7.4 ст. 7   Закону України «Про податок на додану вартість».  За період з 01.04.2003р. по 30.04.2003р.  позивач придбавав  товарно-матеріальні цінності які мають подвійне призначення, тобто з травні 2003 року використовувались одночасно в оподатковуваних на загальних підставах операціях, за якими повинні бути проведені розрахунки з бюджетом  та пільгових операціях, за якими податок на додану вартість повинен бути перерахований  на спеціальний рахунок.  Таким чином, розподіл сум податку на додану вартість, які відносяться  до складу  податкового кредиту  таких операцій, необхідно здійснювати залежно від  частки використання таких товарів в кожній із зазначених категорій операцій, за результатами яких  складається окремий вид декларацій за правилами визначеними пп. 7.4.3 ст. 7 вказаного Закону.

В квітні 2003 року позивачем реалізовано ячменю в сумі 20400 грн.  в т.ч. ПДВ –3400 грн., який було придбано  цього ж місяця у СТОВ «Нападівське» і відображено в бюджетній декларації (оподатковано на загальних підставах). На дану суму перевіркою підтверджено податковий кредит.  Решта придбаної продукції залишилася не використаною в оподаткованих  операціях, тому позивачу запропоновано скоригувати податковий кредит  звітного періоду в сумі 23666 грн. та відобразити цю суму в складі податкового кредиту Декларації  №2 за травень 2003 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи і оцінивши подані сторонами докази, суд вбачає, що оскаржуване рішення  не відповідає чинному законодавству виходячи з наступного.

Липовецькою міжрайонною державною податковою інспекцією проведена документальна перевірка  ПСП «Агрофірма «Нападівська» з питань правильності обчислення суми податку на додану вартість за період  з 01.04.2003р. по 30.04.2003р. та правильності  обчислення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за квітень 2003 року, про що складено акт № 18/23-32292489 від 29.06.2004р..

На підставі даного акту податковим органом 30.06.2004р., згідно з пп. «б»пп.. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  і відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»,  прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000392301/0/0 яким  позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надалі ПДВ) в розмірі 23 666 грн. за квітень місяць 2003р..  

Підставою зменшення  вказаної суми бюджетного відшкодування, як випливає з  п. 2.5 акту № 18/23-32292489 від 29.06.2004р., стало те, що ПСП «Агрофірма Нападівська»в квітні місяці 2003 року віднесло до складу податкового кредиту  суми податку за податковими накладними № 8-а від 12.04.2003р., № 26 від 07.04.2003р., № 12-07 від 15.04.2003р., № 29 від 12.04.2003р., № 25 від 28.04.2003р., № 21 від 29.04.2003р.. Оскільки з травня 2003 року підприємство перейшло на пільговий режим оподаткування ПДВ і почало подавати три декларації, матеріальні цінності отримані в квітні 2003 року, згідно зазначених податкових накладних були використані та використовуються для виробництва власної продукції та робіт (послуг. З травня 2003 року виручка від реалізації даної продукції та відповідно податкові зобов‘язання з ПДВ підприємством декларувались в Декларації № 2 і акумулювались на спеціальному рахунку без перерахування до бюджету, а тому підприємству необхідно було зняти суму 23666 грн. з  податкового кредиту в бюджетній декларації за квітень 2003 року та  відобразити цю суму в складі податкового кредиту в Декларації № 2 за травень 2003 року.

Суд вважає такий висновок податкового органу хибним, оскільки згідно пп.. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції що діяла в період за який проводилась перевірка), податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

    Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом  такого  звітного періоду.

У  відповідності з  пп. 7.5.1 п.  7.5 вказаної норми цього  Закону,  датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

    або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

    або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 тієї ж норми визначається у за яких обставин не дозволяється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується учасниками судового процесу, ПСП «Агрофірма Нападівська»в квітні місяці 2003 року віднесло до складу податкового кредиту  суми податку за податковими накладними № 8-а від 12.04.2003р., № 26 від 07.04.2003р., № 12-07 від 15.04.2003р., № 29 від 12.04.2003р., № 25 від 28.04.2003р., № 21 від 29.04.2003р. і суми ПДВ вказані у даних накладних сплачені ним продавцю, який і виписав такі податкові накладні.

В пп..7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції що діяла в період за який проводилась перевірка) визначено, що суми  податку,  що  підлягають  сплаті  до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.  При цьому пп. 7.7.3 даної норми встановлює, що у разі коли за  результатами  звітного  періоду  сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно пп. 7.9.1 п. 7.9 даного Закону, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

У відповідності з п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції що діяла в період за який проводилась перевірка), до 1 січня 2004 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від  організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. (абзац перший пункту 11.29 статті 11  із змінами, внесеними згідно із Законом N 2233-III від 18.01.2001р.)

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У  разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України. (статтю 11 доповнено пунктом 11.29 згідно із Законом N 1874-III від 13.07.2000р.)

З аналізу вище перерахованих норм Закону України «Про податок на додану вартість», випливає, що перехід платника податку  на пільговий режим оподаткування ПДВ ні яким чином не впливає і не може вплинути на його податкові зобов‘язання, податковий кредит, бюджетне відшкодування, визначені ним у податковій декларації за відповідний звітний період, що передував такому переходу. При таких обставинах податкове законодавство не містить обов‘язку платника податку здійснювати корегування сум податкового кредиту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

    1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

    3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене суд  вважає, що позов приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Нападівська»є обґрунтованим, відповідає дійсним обставинам та законодавству, а тому підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

        Керуючись ст.ст. 70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 163,167,255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним і скасувати рішення Липовецької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000392301/0/0 від 30.06.2004р..

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Нападівська» (с. Нападівка, Липовецький район, Вінницька область, код 32292489) 3 грн. 40 коп. судового збору.

   Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду  подається протягом десяти днів з дня її проголошення.  Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                    Матвійчук В.В.