Ухвала

від 29.10.2013 по справі 805/9647/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року справа №805/9647/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Казакова Т.М., за участю представника позивача Ласкова А.О., представника відповідача Пучка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 р. у справі № 805/9647/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні системи Донбасу" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 22.04.2013 року за № 0000802202, № 0000812202, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 22.04.2013 року за № 0000802202, № 0000812202.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з урахуванням безпідставних висновків акта перевірки позивача, які ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо нікчемності договору постачання № б/н від 10.12.2012 року.

Вказує, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "СК Інжиніринг" за укладеним з ТОВ " Екологічні системи Донбасу " за договором постачання № б/н від 10.12.2012 року за умомами якого постачальник протягом шести календарних місяців з моменту оплати товару, здійснює постачання до 29.06.2013 року, на день винесення спірних податкових повідомлень-рішень товар ще не мав бути поставленим замовнику (позивачу), реальність господарських операцій підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 р. у справі № 805/9647/13-а позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення від 22.04.2013 року за № 0000802202, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16562,5 грн., у тому числі за основним платежем - 13250 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3312,5 грн.

Скасувано податкове повідомлення від 22.04.2013 року за № 0000812202, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 53417 грн.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, на фактичну відсутність постачання товару за договором постачання № б/н від 10.12.2012 року, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

22 квітня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000802202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Екологічні системи Донбасу" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16562,5 грн., у тому числі за основним платежем - 13250 грн., за штрафними санкціями - 3312,5 грн. (арк.с.8).

22 квітня 2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0000812202, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Екологічні системи Донбасу" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53417,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 213/22-2/34511901 від 18.04.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ " Екологічні системи Донбасу " з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "СК Інжиніринг" за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року (а.с.10-14).

Згідно висновків зазначеного акта перевіркою встановлено порушення ТОВ "Екологічні системи Донбасу " п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 30890 грн. та занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті у розмірі 13250 грн.

Висновку про наявність в діях позивача вказаних порушень податковий орган дійшов внаслідок встановлення безпідставного, на думку відповідача, включення позивачем до складу податкового кредиту сум по операціях з ТОВ " СК Інжиніринг " за договором постачання № б/н від 10.12.2012 року, оскільки довідкою про результати зустрічної звірки, проведеної ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, встановлено, що постачання товару за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року ТОВ "Екологічні системи Донбасу" не відбувалось, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "СК Інжиніринг " анульовано 19.03.2013 року, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а директор підприємства від надання пояснень відмовився.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору постачання № б/н від 10.12.2012 року, укладеного позивачем з ТОВ " СК Інжиніринг " замовник (ТОВ "Екологічні системи Донбасу") протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору перераховує постачальнику (ТОВ "СК Інжиніринг") передплату за товар (будівельні матеріали) в розмірі 100%, а саме: 400000 грн. з ПДВ (п.п. 2.2, 2.3 Договору), а постачальник протягом шести календарних місяців з моменту оплати товару, зобов'язується передати товар замовнику (п. 3.2 Договору).

Позивачем на виконання умов договору здійснено передплату за товар (будівельні матеріали) в розмірі 400000 грн., у тому числі ПДВ платіжним дорученням від 29.12.2012 року за № 25.

ТОВ "СК Інжиніринг" видана позивачу податкова накладна за № 37 від 29.12.2012 року на суму 400000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 66666,67 грн.

Вищезазначені операції позивачем відображено в бухгалтерському обліку за Дт 6311 Кт 311.

Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включені до податкового кредиту за грудень 2012 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до Декларації з ПДВ за грудень 2012 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

З довідки про результати зустрічної звірки, проведеної ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 16.04.2013 року за № 229/22-2/32645389 операції з поставки товару ТОВ "Екологічні системи Донбасу" відображені ТОВ " СК Інжиніринг " в бухгалтерському обліку Дт 311 Кт 361.

Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включені ТОВ " СК Інжиніринг " до податкових зобов'язань за грудень 2012 року, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку № 5 до Декларації з ПДВ за грудень 2012 року та даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 3.2 Договору постачальник протягом шести календарних місяців з моменту оплати товару, зобов'язується передати товар замовнику.

Згідно платіжного доручення за № 25 передплата за товар (будівельні матеріали) здійснена позивачем 29.12.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що постачання товару за договором від 10.12.2012 року станом на день складення акта перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення не відбулось, але згідно умов Договору (п. 3.2) товар щене мав бути поставленим замовнику (позивачу) до 29.06.2013 року.

Відповідно до п.п. 198.1., 198.2 ст. 198 Податквого кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а тому позивач мав права на включення сум за договором постачання № б/н від 10.12.2012 року до податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на фактичну відсутність постачання товару за договором постачання № б/н від 10.12.2012 року, та посилання на положення ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, за відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, тому, що висновки податкового органу щодо неприйняття первинних бухгалтерських документів позивача в якості первинних з посиланням на ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відповідають дійсності та зроблені на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання.

Оскільки, на підтвердження виконання Договору постачання від 10.12.2012 року позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про законність включення ним до податкового кредиту за грудень 2012 року суму податку, у тому й числі податкова накладна, платіжне доручення, договір постачання, на підставі яких в податковій звітності позивача відображений факт придбання товару, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на суму 30890 грн. по взаємовідносинам з ТОВ " СК Інжиніринг " та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті на 13250 грн.

Таким чином, висновки податкового органу щодо неприйняття первинних бухгалтерських документів позивача в якості первинних з посиланням на ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такими, що не відповідають дійсності та зроблені на підставі неповно з'ясованих обставин, що мають значення для правильного вирішення цього питання.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, при формуванні податкового кредиту з ПДВ в податковому обліку ТОВ "Екологічні системи Донбасу" дотримані положення п. 44.1 ст. 44. п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, Податкового кодексу України, а тому податкові повідомлення - рішення від 22.04.2013 року за № 0000802202, № 0000812202, якими ТОВ " Екологічні системи Донбасу " збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16562,5 грн., у тому числі за основним платежем - 13250 рн., за штрафними санкціями - 3312,5г рн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 53417,00 грн. відповідно є неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2013 р. у справі № 805/9647/13-а -а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 29.10.2013 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов