Постанова

від 27.12.2006 по справі 12/10-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/10-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27 грудня 2006 р.                                                                           Справа № 12/10-07

за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Вінниця, вул. Пирогова, 135А)

до   Немирівського міжгосподарського товариства по будівництву з обмеженою відповідальністю «Будівельник»(Вінницька область, м. Немирів, вул. Леніна, 93, ідент. код 03582882)

про  стягнення 4551,28 грн.

Суддя                                        М. Кожухар

Секретар судового засідання  Т. Геєчко

Представники:

Позивача       -   Бібік В.І. - за дорученням

відповідача   -    Глазунов О.М. –за дорученням

ВСТАНОВИВ:

      Заявлено позов про  стягнення 4551,28 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 1-го робочого місця.

      Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

      Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що відповідачем було створено робочі місця для інвалідів, про що повідомлено районний центр зайнятості у звітах форми З-ПН, однак орган працевлаштування інвалідів на підприємство не направив, що листом від 09.03.2006 р. пояснив відсутністю інвалідів на обліку.       

       Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази, встановивши всі обставини справи, суд дійшов такого висновку.

       Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”   для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено  законом.

        Керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

      Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок                     працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від  3 травня  1995 р. № 314, робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.     

      Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування ) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 5.  Положення).

       Згідно з формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”, що була затверджена наказом Держкомстату України від 10.01.2002 р. № 49 та діюча зараз, затверджена наказом Міністерства Мінпраці України від 29.12.2004 р. № 338 (далі - Форма), підприємства, організації, установи незалежно від форми власності та господарювання не пізніше 1 лютого після звітного періоду подають до регіонального відділення Фонду соціального захисту інвалідів України  звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

       Статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”   працевлаштування    інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

       Згідно  звіту відповідача про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів у 2005 році на підприємстві працювало 39 осіб, норматив робочих місць для інвалідів, відповідно, становив 2 робочих місця. Працювало на підприємстві 2 інваліда на протязі 3-х місяців кожний.

        На підприємстві здійснено атестацію робочих місць для інвалідів, що стверджується наданими сторонами копіями наказів № 7-В від 12.04.2005 р., № 8-В від 16.05.2005 р., інструкції про робоче місце інваліда, паспортів умов виробництва на продбазі ТОВ «Будівельник»; подавались до Немирівського центру зайнятості звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках.

        Разом з тим, інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялись. З листів Немирівського районного центру зайнятості № 02-25/391 від 09.03.2006 р. та  № 05-19/885 від 11.05.2006 р. вбачається, що протягом 2005 року на обліку в центрі зайнятості перебував один інвалід, який направлений на роботу на ДП УГК «Nemiroff».

        З урахуванням наведеного, суд вважає, що підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за нестворення  1-го робочого місця для інваліда відсутні.

        Керуючись розділом УП, ст.ст. 7, 71, 86, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

        В задоволенні позову відмовити.

        Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

     У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

Суддя                                                             М. Кожухар

Повний текст постанови складено 02.01.2007 р.