Ухвала

від 10.01.2007 по справі 2/21-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/21-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31      http://vn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"10" січня 2007 р.          Справа № 2/21-07

за позовом:Приватного підприємства "Всесвітцентр Столиця", м. Київ   

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", м. Вінниця  

про стягнення 51419, грн. заборгованості

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

При секретарі судового засідання Поліщук Т.

Представники :

позивача     :   І. Батищева за дорученням;

відповідача :   І. Приленський за дорученням.

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов приватного підприємства "Всесвітцентр Столиця", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Дастор", м. Вінниця про стягнення 51419,92 гривень в т.ч. 48521,52 грн. – сума основного боргу, 2 898,40 грн. – пеня.

За усним  клопотанням сторін справа  розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису)  судового  процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити мотивуючи наступним:

02.12.2004 року між  позивачем та відповідачем був укладений договір №  0289_245. Пунктом 1.1. Договору № 0289_245 від 02.12.2004р. передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач прийняти й оплатити товар відповідно до умов договору і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору.

Пунктом 3.5. договору № 0289_245 від 02.12.2004р. передбачено, товар, що поставляється за даним договором підлягає оплаті на умовах фактичної реалізації товару кожних 5 банківських днів після надання звітності реальної реалізації товару. Звітність постачальнику надається кожних 7 днів. Вартість браку, або іншого Товару, не прийнятого Покупцем оплаті не підлягає.

Протягом березня, квітня, травня та червня 2006 року   позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару по видатковим накладним: від 21.03.2006 р. № V000008190 на суму 8699,06 грн.; від 21.03.2006 р. № V 000008193 на суму 3490,96 грн.; від 18.04.2006 р. № V 000011671 на суму 4746,05 грн.; від 18.04.2006 р. № V 000011672 на суму 3086,38 грн.; від 16.05.2006р. № V 000014528 на суму 6815,30 грн.; від 16.05.2006 р. № V 000014560 на суму 5572,14 грн.; від 16.05.2006 р. № V 000014632 на суму 13,80 грн.; від 23.05.2006 р. № V 000015407 на суму 1946,41 грн.; від 23.05.2006 р. № V 000015415 на суму 1954,05 грн.; від 20.06.2006 р. № V 000018629 на суму 9631,67 грн.; від 20.06.2006 р. № V 000018635 на суму 8247,48 грн. – всього на суму 48 521,52 грн. і на думку позивача відбувається прострочення боржника – відповідач щодо оплати отриманого товару. Позивачем нарахована пеня відповідно до п. 8.2 договору та статті 624 ЦК України в сумі 2 898,40 гривень.

Представник відповідача заявив, що позову не визнає мотивуючи свої заперечення проти позову наступним:

В розумінні пункту 3.5 договору підставою для оплати товару позивачу є його подальша реалізація та надання звітності відповідачем позивачу, що відповідає статті 509 ЦК України. Стаття 11 ЦК України визначає, що підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однак, всупереч дані умові договору та статтям 4-3, 33 ГПК України, позивач не надав доказів реалізації відповідачем товару який є предметом спору. А від того і безпідставно звернувся до суду з позовом – не надавши доказів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів, доказів прострочення боржника – відповідача, доказів невиконання зобов'язань відповідачем належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного і господарського законодавства.

На підставі статті 14 ЦК України заявив, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Тому, відповідач не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов'язковим для нього (тобто оплатити товар, в той час коли його реалізацію не підтверджено позивачем).

Відповідач вважає, такою, що заявлена безпідставно вимога щодо сплати пені визначеної п. 8.2 Договору № 0289_245 від 02.12.2004р., з огляду на те, що згідно п. 8.2 Договору право на стягнення пені виникає лише у разі прострочення строку оплати товару. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач поклав норми статей 610, 612 ЦК України якими визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання). Боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Водночас відповідач звернув увагу суду на те, що в розумінні статті 549 ЦК України – пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. Крім того відповідач заявив, що позивачем не надано жодного доказу який підтвердив би, що відбувається порушення умов зобов'язання та воно не виконується належним чином та, що відбулося прострочення боржника, внаслідок чого виникло б право нарахування вищенаведеної санкції. Тому при таких обставинах, Товариством „Дастор” не було порушено прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, що було б підставою для звернення до суду, отже позов ПП „Всесвітцентр столиця” є передчасним, тому що відповідно до статті 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду виникає лише тоді коли, право особи яка звертається до суду порушене, невизнане або оспорюється і дана обставина може бути підтверджена лише звітами фактичної реалізації товару, як це передбачено п. 3.5 договору, оскільки несплата вартості реалізованого товару, що підтверджено звітами фактичної реалізації товару може бути обставиною, яка дає підстави вважати, що з боку ТОВ „Дастор”  відбувається порушення прав та охоронюваних законом інтересів  ПП „Всесвітцентр столиця” і відповідно виникає право на звернення  до господарського суду.

Судом встановлено, що позивач не надав доказів в обґрунтування обставин викладених у позовні заяві (порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, прострочення відповідача), незважаючи на те, що стаття 34 ГПК України, визначає „Належність і допустимість доказів”, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву про відмову від позову та припинення провадження у справі № 2/21-07, яка прийнята судом до розгляду.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову та припинення провадження у справі № 2/21-07, заслухавши з цього приводу думку відповідача, судом встановлено, що заява позивача не суперечить положенням статей 22, 78 ГПК України, не заперечується відповідачем, а від того підлягає задоволення як така, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, з віднесення на рахунок позивача витрат пов'язаних із розглядом справи № 2/21-07 відповідно до статті 49 ГПК України. Судом роз'яснено наслідки відмови від позову передбачені статтею 80 ГПК України.

Керуючись  п. 4 ст.  80, 86, 115 ГПК України, –  

У Х В А Л И В :

Провадження у справі припинити.

Суддя                                                    Мельник П.А.