Рішення

від 05.11.2013 по справі 918/1610/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2013 р. Справа № 918/1610/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ - МТС"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ Агрохолдинг Захід"

про стягнення коштів за договором в сумі 30 983,14 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Кристопчук В.М., дов. № 139Д-4/2013 від 21.01.2013 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПЗК-МТС» (надалі-позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗК Агрохолдинг Захід» (надалі-відповідач) про стягнення 30 983,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

10.07.2012 року року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № КО-РВ-14/12 (надалі-договір), за умовами якого виконавець зобов'язується на території сільськогосподарських угідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному замовника за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1672 від 01.08.2012 року на суму 27 900,00 грн.

Однак замовник свої зобов'язання з оплати виконаних робіт не виконав, заборгованості в розмірі 27 900,00 грн. не погасив.

Позивач в порядку п. 5.3., 5.4. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 092,50 грн. та 3% річних в розмірі 990,64 грн. згідно зі ст. 625 ЦК України.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 525, 526, 546, 549, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 21.10.2013 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 29.10.2013 року.

Ухвалою суду від 29.10.2013 року справу відкладено на 05.11.2013 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № КО-РВ-14/12 (надалі-договір), за умовами якого виконавець зобов'язується на території сільськогосподарських угідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільськогосподарських культур на пальному замовника за кількістю, якістю, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом договору, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (п. 1.1. договору).

За п. 1.2. договору сторони погодили такі умови та обсяги робіт: культури - зернові, площа - 100 га, плановий початок робіт - 12.07.2012 року, ціна 1 га - 300,00 грн., загальна вартість робіт - 30 000,00 грн.

Загальний обсяг робіт по збиранню врожаю складає 100 га. Сторони не вправі відмовитися від обсягу робіт, передбачених цим пунктом (п. 1.34. договору).

Виконавець роботи, обумовлені договором, виконав, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт (надання послуг) № 1672 від 01.08.2012 року на суму 27 900,00 грн.

Судом дана правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено змішаний договір, який містить елементи договору підряду та договору про надання послуг.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом . Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Так, ст. 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 2 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від приймання виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

У силу вимог ч.ч. 1-3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна робіт за 1 га зазначається в п. 1.2. договору. Ціна та/або обсяг робіт можуть бути змінені за домовленістю сторін, про що вони підписують відповідну додаткову угоду.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється, виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані сторонами.

Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше ніж через 5 робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт (п. 3.3. договору).

Судом встановлено, що всупереч умовам договору відповідач розрахунки за фактично виконані роботи не здійснив,відтак розмір заборгованості становить 27 900,00 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, вимоги позивача в частині основного боргу в розмірі 27 900,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано 3% річних в розмірі 990,64 грн.

У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних встановив, що розмір останніх становить 989,73 грн., при заявленому - 990,64 грн., відтак останні підлягають частковому задоволенню.

Також позивачем нараховано пеню в розмірі 2 092,50 грн.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 5.3. договору, за яким за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розмір останньої становить 2 093,69 грн. (при заявленому - 2 092,50 грн.), а відтак дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення у заявленому розмірі.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведеного вбачається, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором. Факт наявності заборгованості відповідача в сумі 27 900,00 грн. підтверджено обставинами справи та доказами на їх підтвердження. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ Агрохолдинг Захід» (вул. Мирна,38, с. Гориньград Перший, Рівненський район, Рівненська область, 35326, код ЄДРПОУ 36290574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПЗКУ-МТС» (вул. Саксаганського,1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37702357) 27 900,00 грн. основного боргу, 989,73 грн. 3% річних, 2 092,50 грн. пені, 1 720,33 грн. судового збору.

3. У задоволенні стягнення 0,91 грн. 3% річних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 05.11.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.