Рішення

від 28.10.2013 по справі 427/1797/13-ц

СВЕРДЛОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 427/1797/13-ц

Провадження № 2/427/1138/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2013 року

Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,

При секретарі Гойдіній Я.О.,

За участю прокурора Харитонової Н.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська цивільну справу за позовом прокурора м. Свердловська в інтересах держави в особі управління охорони здоров’я Свердловської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 2158.80 гр.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі управління охорони здоров’я Свердловської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Свої вимоги позивач мотивує тим, що розслідуванням кримінальної справи №17\11\216 встановлено, що 12.03.2011 року, приблизно о 20 годин 30 хвилин, в районі зупинки «Грейдерна» по вул. Гагаріна, м. Свердловська, Луганської області з вини водія ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 2115 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення передньої частини автомобіля ВАЗ 2107 з лівою задньою частиною автомобіля ВАЗ 2115. Таким чином пасажиру ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 208 від 30.03.2011 року були спричинені численні тілесні ушкодження, з приводу яких ОСОБА_2 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Свердловської ЦГБ 21 день. Вартість лікування склала 2158 грн. 80 коп., що підтверджується довідкою УОЗ Свердловської міської ради № 302. Вказані витрати на лікування обчислені відповідно до Постанови КМУ № 545 від 16.04.1993 року В«Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання В» .

Постановою Свердловського міського суду від 14.01.2013 р. провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 1 КК України припинено на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілою.

Цивільний позов прокурора м. Свердловська у порядку ст. 29 КПК України не вирішено по суті. Суд в своїй постанові, посилаючись на п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року В«Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна В» , Постанову Пленуму Верховного Суду України В«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину та судових витратВ» № 11 від 07.07.1995 року від 07.07.1995 року з внесеними змінами та доповненнями Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 03.12.1997 року, вказав, що позов прокурора підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

До теперішнього часу шкода залишається невідшкодованою, сума збитків підтверджується довідками, виданими УОЗ Свердловської міської ради № 303 та № 372 від 26.02.2013 року, яка міститься в матеріалах кримінальної справи та в матеріалах, доданих до позовної заяви.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Представник управління охорони здоров’я Свердловської міської ради у судовому засіданні підтримала позов прокурора, просить його задовольнити, оскільки шкода за лікування потерпілої в травматологічному відділенні ЦМЛ № 1 до цього часу не відшкодована.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, оскільки рішенням суду з нього вже було стягнуто витрати на лікування потерпілої в розмірі 846 гр., які на час розгляду справи ним вже сплачені. Крім того, він не впевнений, що потерпіла дійсно передувала на стаціонарному лікуванні зазначений період часу, тому у задоволенні позову просить відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України В«Про прокуратуруВ» , прокурор має право звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

За змістом ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року В«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат В» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Відповідно до ст. 93-1 КПК України (що діяв на час виникнення спірних правовідносин), кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора.

У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою Свердловського міського суду Луганської області від 14 січня 2013 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 286 ч. 1 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілою ( а.с. 8-10).

Провадження по зазначеній справі закрито на підставі ст. 46 КК України, ст. 8 КПК України. Постанова суду від 14.01.2013 року відносно ОСОБА_1 не оскаржувалася в апеляційному, касаційному порядку та набрала законної сили. Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим його провина в скоєнні інкримінованого йому злочину є встановленою.

Також у зв'язку із закриттям провадження по справі на підставі ст.46 КК України, залишився не вирішеним цивільний позов прокурора, внаслідок чого цей позов повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Як убачається з довідки № 3862 від 12.07.2013 року, потерпіла ОСОБА_2 з 21.03.2011 року по 11.04.2011 року перебувала на стаціонарному лікуванні Свердловської міської лікарні № 1, вартість одного койко-ліжка в якому становить 102.80 гр. ( а.с. 26). Зазначена вартість підтверджується наданою калькуляцією та прейскурантом вартості лікування хворих в стаціонарі Свердловської ЦМЛ № 1 ( а.с. 27, 29, 30).

Відповідно до довідки № 302, вартість лікування потерпілої ОСОБА_2 в травматологічному відділенні лікарні за 21 день, з розрахунку вартості 1 койко-ліжка в розмірі 102.80 гр., становить 2158.80 гр., які на час розгляду справи судом не відшкодовані ( а.с. 6, 35).

Період перебування потерпілої на лікуванні в травматологічному відділенні ЦМЛ № 1 з 21.03.2011 року по 11.04.2011 року також підтверджується медичною картою стаціонарного хворого № 3447 від 21.03.2011 року, дослідженою в судовому засіданні, в зв’язку з чим суд критично оцінює заперечення відповідача та його сумніви щодо фактичного перебування потерпілої на лікуванні, оскільки не вірити вказаним доказам у суду немає підстав та відповідач не надав доказів на їх спростування.

За таких обставин суд вважає, що вина відповідача у заподіянні потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, внаслідок яких вона перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Свердловської міської лікарні з 21.03.2011 року по 11.04.2011 року є доведеною.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 В«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат В» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року; термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні; до справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року В«Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання В» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день; кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судових витрат при подачі до суду позову про відшкодування коштів, затрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, судовий збір складає 229,40 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, ст. 46 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України « Про прокуратуру», ПКМУ № 545 від 16.04.1993 року, керуючись ст.ст. 10 -11, 60, 212-215, 209 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та № 11 від 07.07.1995 року ( з наступними змінами) «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину та судових витрат»,

ВИРІШИВ:

Позов прокурора м. Свердловська в інтересах держави в особі управління охорони здоров’я Свердловської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 2158.80 гр. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління охорони здоров’я Свердловської міської ради ( р\р 35427016001794 в ДУДКУ Луганської області, МФО 804013, код 24852860), витрати на лікування потерпілої ОСОБА_2 в травматологічному відділенні Свердловської міської лікарні № 1 в період з 21.03.2011 року по 11.04.2011 року в розмірі 2158 гр. 80 коп. та судовий збір на користь держави в розмірі 229 гр. 40 коп.

Мотивована частина рішення буде виготовлена 02.11.2013 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набуває чинності, якщо протягом вказаного часу не надійде апеляційна скарга на нього.

Суддя Т.Г.Маркова.