Рішення

від 01.11.2013 по справі 477/1887/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 477/1887/13-ц

Провадження № 2/477/930/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі головуючої - судді Семенової Л.М.,

при секретарі - Федоровській Л.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідачки - ОСОБА_3,

розглядаючи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та Михайло-Ларинської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2013 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати на ним право власності на земельні ділянки площею 2,1634 га, площею 0,9188 га та площею 3,0001га, що розташовані в межах території М-Ларинської сільської ради в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом про визнання за ними в рівних частках права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення особистого підсобного, також в порядку спадкування після смерті їх батька.

Вказані справи об'єднані судом в одне провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивачі вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько ОСОБА_7 після смерті якого залишилося вищевказане спадкове майно.

Позивачі є такими, що прийняли спадщину, так як проживали і були зареєстровані із померлим на час його смерті. Проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок їм було відмовлено у зв'язку відсутністю правовстановлюючих документів на нього, а щодо земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства - у зв'язку з неможливістю надання всіх документів необхідних нотаріального оформлення спадкових прав, а саме: для витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку або витягу з поземельної книги.

Так як спадкодавець за життя не подав до відповідної державної установи заяву щодо відкриття поземельної книги та не провів державної реєстрації вказаного майна, то такі документи вони надати не можуть.

Крім того, нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв'язку з наявністю окрім нього інших спадкоємців. За вказаного позивачі були змушені звернутися до суду із цим позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали в повному обсязі та пояснили, що між ОСОБА_1 та його сестрою ОСОБА_4 було досягнуто домовленість щодо виділення спадкового майна в натурі, наступним чином: йому та ОСОБА_4 виділити по 1/ 2 частині вищевказаних житлового будинку та земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, та йому - всі земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки не претендує, сільським господарством не займається та наміру такого не має. Щодо житлового будинку пояснив, що батько за життя не одержав правовстановлюючого документу на нього, однак був власником цього майна, що підтверджується даними погосподарської книги.

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, однак звернулася до суду із завою, в якій позовні вимоги щодо визнання за нею права власності на частину спадкового майна у виді житлового будинку та земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства підтримала, а також надіслала до суду нотаріально завірену заяву, в якій визнала позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги позивачів не визнала та пояснила, що є донькою померлого ОСОБА_6 У передбачений законом строк вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому також має право на частину спадкового майна.

Відповідач Михайло-Ларинська сільська рада Жовтневого району Миколаївської області звернулася до суду із заявою, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання за ними права власності на житловий будинок визнала та просила справу розглянути у відсутність їх представника.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, а також відповідачки ОСОБА_3, дослідивши письмові докази по справі, в межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

За даними свідоцтв про народження НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 а також свідоцтва про шлюб НОМЕР_4, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_6 (а.с. 5, 14, 40-41 т.2)

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_5, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що Михайло-Ларинською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області було здійснено актовий запис про смерть за № 12 від 11.03.2011 року (а.с. 15т. 2).

За відомостями М-Ларинської сільської ради на час смерті ОСОБА_6 із ним були зареєстровані син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_4 (а.с. 16 т.2).

Окрім того, за даними спадкової справи № 183/2011 року, заведеної Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області, із заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернулася також ОСОБА_3 (а.с. 30-44)

Згідно копій Державних актів серії ЯЛ № 966228, серії ЯЛ № 966226 та серії ЯЛ № 966227, виданих 27 жовтня 2010 року, на час смерті ОСОБА_6 належали земельні ділянки відповідно площею 2,1634 га, 0,9188 га та 3,0001 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за адресою: Миколаївська область Жовтневий район с.Михайло-Ларине (за межами населеного пункту). (а.с. 13-17 т. 1).

Також ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 0,33 га для ведення особистого підсобного господарства, розташована в АДРЕСА_1 та це право посвідчено Державним актом серії МК № 04337, виданого 21.12.1993 року (а.с. 18 т. 2).

Підстави, з яких позивачі були змушені звернутися до суду із позовом про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва підтверджуються листом нотаріуса Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області від 29.04.2013 року, яким останньому було роз'яснено про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину на вказані земельні ділянки у зв'язку з наявністю, окрім нього, інших спадкоємців - дітей померлого (а.с. 20 т. 1).

Щодо спадкового майна у виді житлового будинку та земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, то нотаріусом надано роз'яснення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на це майно у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують належність вказаного майна спадкодавцю (а.с. 29 т. 1).

З дослідженого слідує, що спадкодавцю ОСОБА_6 належали вищевказані земельні ділянки.

При цьому, спадкодавцем за життя не було проведено державної реєстрації земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, що вбачається з Державного акту на це майно, а також слідує з даних відділу Держземагенства у Жовтневому районі Миколаївської області про відсутність даних щодо цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (а.с. 59 т.2).

Відповідно до приписів пп.4.20 п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємці для оформлення своїх спадкових прав відносно земельної ділянки мають також надати витяг з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку або витяг з поземельної книги.

Згідно ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За ст.3 цього Закону слідує про обов'язковість внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти (земельні ділянки, розташовані на території України).

Згідно п. 109 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 року № 1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою власника земельної ділянки.

За такого, спадкоємці позбавлені можливості оформити свої спадкові права через не проведення дій щодо державної реєстрації вказаного майна спадкодавцем.

Щодо житлового будинку, то відповідно до даних по господарської книги головою вказаного домогосподарства був ОСОБА_7 (а.с. 6 т. 2).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 його власником зазначений ОСОБА_7. За даними цього технічного паспорту житловий будинок та господарські споруди і будови 1975-1974 років побудови (а.с. 20-25).

Відповідно до положень ст.ст. 100, 101 ЦК України (1963 року), що діяв на час зведення вищевказаного житлового будинку та господарських будов і споруд , громадяни могли мати у власності житловий будинок. При цьому глава десята цього кодексу також не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь в містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за №31/1056, реєстрації в БТІ підлягали лише будинки, які розташовані в містах та селищах міського типу.

Відповідно до п.20 зазначеної Інструкції, належність права власності фізичної особи на жилий будинок може бути доведена при наявності погосподарських книг сільської ради з відповідними записами, і ці записи були на період дії Інструкції підставою для винесення виконавчим комітетом міської ради рішення про оформлення права власності на будинок видачею власникові свідоцтва про це.

Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування" від 27.09.2012 року N 10-1387/0/4-12, в яких зазначено, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

За такого, враховуючи вищевказані законодавчі положення, а також дані погосподарської книги, суд дійшов висновку про належність вищевказаного житлового будинку ОСОБА_6, та права спадкоємців відносно цього майна як об'єкту спадкування.

Щодо кола спадкоємців, то судом з'ясовано, що після смерті ОСОБА_6 є троє спадкоємців - його діти позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а також відповідачка ОСОБА_3

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 досягнуто домовленості щодо виділення їх спадкового майна в натурі, згідно якого їм обом виділяється по ? частині житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, та ОСОБА_1 - всі три вищевказані земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1278 ЦК України, кожен спадкоємець має право на виділ його частки в натурі. Оскільки за вимогами ч.5 ст. 1269 ЦК України, спадкове майно належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини, то останні вправі розпорядитись належним їм майном, в тому числі уклавши вищевказаний договір про виділ кожному в натурі його частки.

Проте, як з'ясовано судом, окрім позивачів, спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6 є також відповідачка ОСОБА_3, а отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 1267 ЦК України, остання має право на 1/ 3 частину вищевказаного спадкового майна.

За такого, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як спадкоємці першої черги, які також спадщину прийняли, мають право на розпорядження лише належною їм частини спадкового майна, а тому їх позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи наведене та встановивши, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спадкоємцями, кожний по 1/ 3 частині майна після смерті їх батька ОСОБА_6, але нотаріально оформити свої спадкові права позбавлені можливості через вищевказані обставини, на підставі ст. 16 ЦК України, суд дійшов висновку, що їх цивільне право підлягає захисту шляхом визнання за ними права власності на частину спадкового майна, відповідно до досягнутої між ними домовленості щодо виділу в натурі спадкового майна та з урахуванням належних їм часток.

Керуючись викладеним, на підставі ст.ст. 11, 209, 212- 215 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності за кожним на:

- 1/ 3 частину житлового будинку АДРЕСА_1;

- 1/3 частину земельної ділянки від загальної площі 0,30 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована по АДРЕСА_1, що зазначена у Державному акті на право власності на землю серії МК № 04337, виданого 21.12.1993 року на підставі рішення М-Ларинської сільської ради народних депутатів від 10.12.1993 року № 130, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на землю за № 165.

Позов ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на:

- 2/3 частини земельної ділянки від загальної площі 2,1634 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Миколаївська область Жовтневий район с.Михайло-Ларине (за межами населеного пункту) та зазначена у Державному акті серії ЯЛ № 966228, виданому 27.10.2010 року на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 22 жовтня 2010 року № 637-Р, зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011049004291, кадастровий номер 4823383300:06:000:0319;

- 2/ 3 частини земельної ділянки від загальної площі 0,9188 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Миколаївська область Жовтневий район с.Михайло-Ларине (за межами населеного пункту) та зазначена у Державному акті серії ЯЛ № 966226, виданому 27.10.2010 року на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 22 жовтня 2010 року № 637-Р, зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011049004293, кадастровий номер 4823383300:03:000:0224;

- 2/ 3 частини земельної ділянки від загальної площі 3,0001 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Миколаївська область Жовтневий район с.Михайло-Ларине (за межами населеного пункту) та зазначена у Державному акті серії ЯЛ № 966227, виданому 27.10.2010 року на підставі розпорядження Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області від 22 жовтня 2010 року № 637-Р, зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011049004292, кадастровий номер 4823383300:07:000:0130.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області через Жовтневий районний суд.

Суддя Л.М.Семенова