Ухвала

від 16.10.2013 по справі 784/3878/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №784/3878/13 16.10.2013 16.10.2013 16.10.2013

Провадження №22-ц/784/3146/13

Провадження № 22-ц/784/3146/13 Головуючий у першій інстанції: Висоцька Г.А.

Категорія: 37 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Буренкової К.О.,

при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю.,

за участю: позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, та ОСОБА_5 - представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_7

на рішення Вознесенського міськрайонного суду від 29 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Мічурінської сільської ради Вознесенського району, ОСОБА_7, третя особа - управління Держземагенства у Вознесенському районі, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Мічурінської сільської ради Вознесенського району, ОСОБА_7, третя особа - управління Держземагенства у Вознесенському районі, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 За життя ОСОБА_6 склав на її ім'я заповіт, яким заповів їй все належне йому майно.

Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли три земельні ділянки загальною площею 6,8639 га, надані ОСОБА_6 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Мічурінської сільської ради Вознесенського району. У встановлений законом строк вона звернулась із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва на право про спадщину за заповітом, оскільки Державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0, 7974 га, 4, 4141га та 1, 6524 га видані на ім'я ОСОБА_6 12 липня 2012 року, тобто після його смерті.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на вказані земельні ділянки.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 29 липня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Постановлено визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельні ділянки: площею 0,7974га, кадастровий номер 4822083000:02:000:0206; площею 4,4141га, кадастровий номер 4822083000:02:000:0207; площею 1,6524 га, кадастровий номер 4822083000:02:000:0076, які розташовані в межах Мічурінської сільської ради Вознесенського району та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову. Відповідач зазначає про безпідставність висновку суду щодо визнання за позивачкою права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, оскільки, на його думку, за життя спадкодавець не являвся власником цього майна.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії сертифікату, виданого 15 серпня 1997 року Вознесенською районною державною адміністрацією, ОСОБА_6 належало право на земельну частку (пай) розміром 6,94 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП «Україна» Вознесенського району.

Відповідно до розпорядження відділу Держкомзему Вознесенського району №628-р від 20 листопада 2003 року була затверджена технічна документація зі складання Державних актів на право власності землю, у тому числі і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. 12 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_6 відділом Держкомзему у Вознесенському районі були оформлені Державні акти на спірні земельні ділянки та зареєстровані відділом Держкомзему Вознесенського району.

Судом встановлено, що окрім ОСОБА_3, як спадкоємця за заповітом, після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем першої черги за законом є ОСОБА_7 - син останнього, і за їх заявами було заведено спадкову справу № 271/2012.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 21 червня 2013 року яке набрало законної сили, ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_6, Мічурінської сільської ради, про визнання недійсними вказаних Державних актів на право власності на землю, виданих на ім'я померлого ОСОБА_6

Як видно із довідки - роз'яснення Другої Вознесенської державної нотаріальної контори від 09 листопада 2012 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 з посиланням на те, що Державні акти на право власності на землю спадкодавець за життя не отримував та не зареєстрував їх в установленому законом порядку в органах Держкомзему.

Відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами захисту цивільних прав, які визначені частиною другою цієї статті, і зокрема, шляхом визнання права.

Встановивши наведені обставини, суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки вона не має можливості іншим шляхом захистити своє невизнане право на отримання спадкового майна.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростовують висновки суду.

Враховуючи наведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303 , 307 , 308, 315 ЦПК України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Вознесенського міськрайонного суду від 29 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді