Рішення

від 05.11.2013 по справі 733/1568/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 733/1568/13-ц Провадження № 22-ц/795/2354/2013 Головуючий у I інстанції: Чугуєвська Т. П. Категорія: цивільна Доповідач: Іваненко Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

05 листопада 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області

у складі :

Головуючого : Іваненко Л.В.

Суддів : Зінченко С.П., Харечко Л.К.

при секретарі : Зіньковець О.О.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, прокурора Курило Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ічнянського районного суду від 30 серпня 2013 року у справі за позовом прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Петрушівської сільської ради Ічнянського району, Парафіївської селищної ради Ічнянського району до ОСОБА_1 про припинення права власності та відчуження земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року прокурор Ічнянського району Чернігівської області, в інтересах Петрушівської сільської ради, Парафіївської селищної ради Ічнянського району, звернувся до ОСОБА_1 з позовом про припинення права власності на належні їй земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території вказаних рад (за межами населених пунктів). В обґрунтування позову зазначав, що після отримання у спадок земельних ділянок сільськогосподарського призначення площами 3,8050 га, 0,7439 га. та оформлення права власності на них, громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_1, в добровільному порядку не виконала встановленого ч. 4 ст. 81 ЗК України обов'язку щодо відчуження успадкованих земельних ділянок протягом року, у зв'язку з чим, наявні передбачені п. д) ч. 1 ст. 143 ЗК України підстави для примусового припинення прав відповідачки на земельні ділянки.

Рішенням Ічнянського районного суду від 30 серпня 2013 року задоволено позов прокурора Ічнянського району, припинено право власності ОСОБА_1, громадянки Казахстану, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,8050 га., яка розташована на території Петрушівської сільської ради Ічнянського району та земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,7439 га., яка розташована на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району, відчужено вказані земельні ділянки на користь територіальних громад Петрушівської сільської та Парафіївської селищної рад відповідно.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій вказувала на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

ОСОБА_1 вказувала на те, що набуття права власності на земельні ділянки відбулось на законних підставах, за оформлення права власності нею були сплачені значні кошти, а тому примусове припинення права власності на земельні ділянки, без зазначення про необхідність компенсації їх вартості, порушує її законні права та інтереси.

Відповідачка зазначала, що ЗК України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями відчужувати в примусовому порядку земельні ділянки, які знаходяться поза межами населених пунктів.

ОСОБА_1 вказувала, що невиконання нею встановленого частиною 4 ст. 81 ЗК України обов'язку, зумовлене відсутністю будь-якої можливості відчужити землю, оскільки пунктом 15 Перехідних положень ЗК України встановлено заборону на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що громадянка Республіки Казахстан ОСОБА_1 в порядку спадкування набула у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площами 3,8050 га. та 0,7439 га., які розташовані на території Петрушівської сільської та Парафіївської селищної рад Ічнянського району (за межами населених пунктів) (а.с.6).

Право власності ОСОБА_1 на вказані земельні ділянки посвідчується Державними актами на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №743503, та серії ЯМ №743502, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 12 червня 2012 року (а.с.7,9).

Задовольняючи позовні вимоги прокурора Ічнянського району, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, в порушення приписів ч. 4 ст. 81 ЗК України, протягом року з дня набуття землі у власність, добровільно не відчужила успадковані земельні ділянки, а тому на підставі п.е) ч.1 ст. 143, п. д) ч. 1 ст. 143, ст. 145 ЗК України земельні ділянки підлягають примусовому відчуженню.

Проте, даного висновку суд дійшов в порушення норм матеріального права, які полягають у наступному.

За загальним правилом, закріпленим в частині 5 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям.

Частиною 4 статті 81ЗК України встановлено імперативний обов'язок іноземця, який прийняв у спадщину землі сільськогосподарського призначення, протягом року відчужити землю.

Невиконання вказаного обов'язку відповідно до п. е) ч. 1 ст. 140 ЗК України, п. д) статті 143 ЗК України є підставою для примусового припинення права власності іноземця на земельну ділянку. Таким чином, земельним законодавством України встановлено безумовне настання для іноземця, який не виконав вимог закону, негативного наслідку у вигляді примусового припинення права власності на землю.

Статтею 145 ЗК України вставлено процедуру примусового припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, шляхом примусового її відчуження за рішенням суду.

Відчуження земельних ділянок за рішенням суду, відповідно до приписів ст. 139 ЗК України, відбувається шляхом їх продажу на земельних торгах, що проводяться у формі аукціону.

Загальні засади втручання держави у відносини права приватної власності осіб на майно, яке їм не може належати, визначені в статті 348 ЦК України. За змістом вказаної норми, якщо особа у встановлені законом строки не відчужила майно набуте нею на законних підставах, але яке не може їй належати, це майно з урахуванням характеру і призначення, за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власнику передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна.

З огляду наведені приписи норм національного законодавства та зміст положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 41 Конституції України, закріплення такої підстави примусового припинення права власності, як невідчуження іноземцем земельної ділянки у встановлений законом строк, не може мати наслідком вилучення у нього землі в безоплатному порядку.

За таких обставин, коли обраний прокурором спосіб реалізації приписів ст. 145 ЗК України щодо примусового припинення права власності іноземця на земельні ділянки, фактично передбачає їх конфіскацію без достатніх на те правових підстав, що неминуче призведе до порушення основних конвенційних прав людини, рішення суду про задоволення позову прокурора не можна визнати законним, а відтак воно підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову прокурора Ічнянського району Чернігівської області.

Крім наведеного, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки запереченням ОСОБА_1 з приводу того, що належні відповідачці земельні ділянки розташовані поза межами населених пунктів, рішення про їх передачу у власність приймалось Ічнянською районною державною адміністрацією, у зв'язку з чим, Петрушівська сільська та Парафіївська селищна ради не можуть бути належними позивачами у даній справі.

Керуючись ст. 22, 139, 143, 145 ЗК України, ст. 348 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд ,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Ічнянського районного суду від 30 серпня 2013 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог прокурора Ічнянського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Петрушівської сільської ради Ічнянського району, Парафіївської селищної ради Ічнянського району до ОСОБА_1 про припинення права власності та відчуження земельних ділянок відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді :