Рішення

від 28.10.2013 по справі 537/2935/13-ц

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/940/2013

Справа № 537/2935/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2013 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Мурашової Н.В.

при секретарі Омельченко О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представників відповідача - Дубницького І.Я., Холода В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Станції екстреної швидкої медичної допомоги №2 м. Кременчук (далі СЕМД №2 м. Кременчук), в якій просила стягнути з відповідача на її користь не виплачені при звільненні розрахункові кошти в сумі 2824,52 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 року по 27.05.2013 року в розмірі 21851,55 грн., а також моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги тим, що вона працювала в Кременчуцькій міській станції швидкої медичної допомоги (далі Кременчуцькій міській СШМД) на посаді лікаря з 15.06.1995 року. ОСОБА_1 була звільнена із Кременчуцької міської СШМД з 31.12.2012 року наказом №83 від 29.12.2012 року на підставі п.5 ст.36 КЗпП України. Проте з нею не було проведено повний розрахунок в день звільнення, а саме не виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2824,52 грн. В 2012 році Кременчуцька міська СШМД реорганізована в СЕМД №2 м. Кременчук Комунальної установи «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради. З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила стягнути зі СЕМД №2 м. Кременчук компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 2824,52 грн., яка була не виплачена їй при звільненні з Кременчуцької міської СШМД. Крім того оскільки в день звільнення із Кременчуцької міської СШМД не було виплачено всіх сум, що належать працівникові, ОСОБА_1 просила стягнути зі СЕМД №2 м. Кременчук середній заробіток за весь час затримки проведення виплат, тобто з 01.01.2013 року на момент звернення до суду 27.05.2013 року в сумі 21851,55 грн., а також моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

В судовому засіданні 06.06.2013 року ОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог в частині стягнення із СЕМД №2 м. Кременчук невиплаченої компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2824,52 грн., оскільки зазначені кошти були виплачені 31.05.2013 року.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.06.2013 року після роз'яснення наслідків відмови від позовних вимог, передбачених ст.206 ЦПК України, було прийнято відмову позивача та закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення із СЕМД №2 м. Кременчук невиплаченої компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2824,52 грн.

В судовому засіданні 10.06.2013 року позивач ОСОБА_1 просила замінити відповідача СЕМД №2 м. Кременчук на Комунальну установу «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.06.2013 року задоволено клопотання позивача та замінено відповідача зі СЕМД №2 м. Кременчук на Комунальну установу «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради.

В судовому засіданні 10.09.2013 року позивач ОСОБА_1 просила замінити відповідача Комунальну установу «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради на Кременчуцьку міську СШМД.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.09.2013 року задоволено клопотання позивача та замінено відповідача з Комунальної установи «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради на Кременчуцьку міську станцію швидкої медичної допомоги.

В судовому засіданні 28.10.2013 року позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з внесеними змінами, просила їх задовольнити. Просила стягнути з Кременчуцької міської СШМД на її користь середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року, тобто по день фактичного розрахунку, а також моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

Представники відповідача Кременчуцької міської СШМД позовні вимоги з внесеними змінами не визнали. В запереченнях пояснили, що дійсно ОСОБА_1 працювала в Кременчуцькій міській СШМД на посаді лікаря з 15.06.1995 року. На підставі ЗУ «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 року, який набрав чинності 01.01.2013 року, та рішення тридцятої сесії шостого скликання Полтавської обласної ради від 14.11.2012 року, створено Комунальну установу «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради з 01.01.2013 року. ОСОБА_1 звільнена з Кременчуцької міської СШМД по переведенню з 31.12.2012 року на підставі п. 5 ст.36 КЗпП України Наказом №83 від 29.12.2012 року. ОСОБА_1 прийнята на роботу по переведенню до КУ «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради, структурним підрозділом якого є СЕМД №2 м. Кременчук з 01.01.2013 року. За рішенням Кременчуцької міської ради, Кременчуцька міська СШМД знаходиться в стані припинення. Представники відповідача зазначили, що всім працівникам Кременчуцької міської СШМД при звільненні не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку з поважних причин, а саме за відсутності фінансування та у зв'язку з ліквідацією. Повний розрахунок з позивачем та іншими працівниками було проведено лише 31.05.2013 року. Разом з тим, представники відповідача не погодились з розміром суми коштів, яку позивач просила стягнути на її користь за період затримки проведення повного розрахунку при звільненні. З огляду на наведене, представники відповідача просили відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог з внесеними змінами.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши докази, подані сторонами в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з внесеними змінами з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 прийнята на роботу лікарем в Кременчуцьку міську СШМД з 25.06.1995 року відповідно до наказу №94 від 15.06.1995 року. (а.с.5).

31.12.2012 року ОСОБА_1 звільнена з Кременчуцької міської СШМД на підставі п. 5 ст.36 КЗпП України по переведенню до КУ «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради відповідно до наказу №83 від 29.12.2012 року. (а.с28).

01.01.2013 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в КУ «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради по переведенню з Кременчуцької міської СШМД відповідно до наказу №3-к від 02.01.2013 року. (а.с.29).

Наведені факти визнані сторонами, а також підтверджено копією трудової книжки ОСОБА_1, копіями наказів про звільнення та прийняття на роботу. (а.с.5, 28, 29).

Сторони визнали, що ОСОБА_1 не було виплачено в день звільнення компенсацію за невикористану відпустку за період роботи в Кременчуцькій міській СШМД в розмірі 2824,52 грн. Повний розрахунок з ОСОБА_1 за роботу в Кременчуцькій міській СШМД проведено лише 31.05.2013 року із бюджету Кременчуцької міської ради Полтавської області. (а.с.8, 22).

ОСОБА_1 просила виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період роботи в Кременчуцькій міській СШМД. Цей факт підтверджено заявою ОСОБА_1 від 15.05.2013 року.

Середня заробітна плата лікаря Кременчуцької міської СШМД ОСОБА_1 складала в 2012 році 4354,35 грн., що визнано відповідачем, та підтверджено довідкою СЕМД №2 м. Кременчук КУ «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради. (а.с.21).

Рішенням Полтавської обласної ради тридцятої сесії шостого скликання від 14.11.2012 року на виконання ЗУ «Про екстрену медичну допомогу» створено КУ «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради, який включено до переліку підприємств, установ, організацій, майно яких є спільною власністю сіл селищ і міст Полтавської області. Фінансування КУ «Полтавській обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Полтавської обласної ради здійснювати за рахунок коштів обласного бюджету, виділених на охорону здоров'я. (а.с.27).

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.03.2013 року на виконання ЗУ «Про екстрену медичну допомогу» припинено Кременчуцьку міську станцію швидкої медичної допомоги шляхом ліквідації. Утворено комісію з ліквідації, якій доручено в тому числі провести інвентаризацію, оцінити наявне майно підприємства, скласти ліквідаційний баланс та подати його міській раді для затвердження. (а.с. 51-52).

Кременчуцька міська станція швидкої медичної допомоги знаходиться в стані припинення за рішенням засновників. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутній запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Цей факт підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.08.2013 року, та поясненнями представників відповідача в судовому засіданні. (а.с.71-73).

При вирішенні спору, суд керувався наступними вимогами закону.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Аналогічну правову позицію висловив й Верховний Суд України в ухвалі №6-64цс13 від 03.07.2013 року.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки працівникові ОСОБА_1 при звільненні не було виплачено всіх належних до виплати сум, тому роботодавець повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тобто з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" та п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з п.5 наведеного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середнього динна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - календарних днів за цей період.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає до виплати середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року, який дорівнює 21771 грн. 75 коп.

Разом з тим суд не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду.

В постанові Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" дано роз'яснення, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження самого факту заподіяння моральних чи фізичних страждань, оскільки розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), не зазначила з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди, та докази на її підтвердження, не обґрунтувала наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

А тому суд не вбачає підстав вважати, що ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, та не вважає підстав для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В ст.92, ст.96 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що хоча засновниками прийнято рішення про ліквідацію Кременчуцької міської СШМД шляхом припинення, проте на час розгляду справи в Єдиний державний реєстр не внесено запису про припинення Кременчуцької міської СШМД, то зазначена юридична особа має цивільну правоздатність, а тому повинна відповідати за своїми зобов'язаннями.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Кременчуцької міської СШМД на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 21771 грн. 75 коп.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України про розподіл судових витрат, оскільки позов задоволено частково, а позивач був звільнений від сплати судового збору, з відповідача необхідно стягнути судові витрати на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складає 218 грн. 55 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги на користь ОСОБА_1 середній заробіток за невиплату належних працівникові сум при звільненні в розмірі 21771 грн.75 коп. (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят одна грн. 75 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Кременчуцької міської станції швидкої медичної допомоги на користь держави судовий збір в розмірі 218 грн. 55 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Крюківській районний суд м. Кременчука протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.