Постанова

від 29.10.2013 по справі 805/13144/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р. Справа №805/13144/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:39

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьова І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною відмову в прийнятті звіту за 2011 рік форма №Д5 з таблицею 2 суми нарахованого доходу та суми нарахованого (сплаченого) єдиного внеску; зобов'язання прийняти звіт за 2011 рік; визнання протиправними дії в вимозі від 01 серпня 2013 року №833 сплати недоїмки - єдиного страхового внеску 3677,18 грн.; скасування вимоги про сплату боргу від 01 серпня 2013 року №833 в сумі 3677,18 грн.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представників сторін

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача: Мироненко О.М.

встановив:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною відмову в прийнятті звіту за 2011 рік форма №Д5 з таблицею 2 суми нарахованого доходу та суми нарахованого (сплаченого) єдиного внеску; зобов'язання прийняти звіт за 2011 рік; визнання протиправними дії в вимозі від 01 серпня 2013 року №833 сплати недоїмки - єдиного страхового внеску 3677,18 грн.; скасування вимоги про сплату боргу від 01 серпня 2013 року №833 в сумі 3677,18 грн., мотивуючи свої вимоги наступним. Порушення відповідачем положень типової інструкції з діловодства, в цілому норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 22, 55 Конституції України, та зазначає, що у 2011 році працювала лише у серпні, за який обов'язок зі сплати єдиного внеску виконала у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав надав заперечення у яких зазначив, що позивач фізична особа-підприємець обрала спрощену систему оподаткування та повинна сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розмір якого не може бути меншим мінімального страхового внеску. На підставі викладеного просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, зареєстрований, як фізична особа-підприємець 06 лютого 2002 року за АДРЕСА_1.

В 2011 році позивачем підприємницька діяльність здійснювалася згідно фіксованого патенту у лютому, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні місяцях. Зазначене підтверджується довідкою від 23 жовтня 2013 року №1731/10/05-61-17-01 (а.с.52).

Відповідно до п.п.2, 5, 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п.5 ч.1 ст.1 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

У січні-березні 2011 року мінімальний страховий внесок складав 326,53 грн., у квітні-вересні - 333,12 грн., у жовтні-листопаді - 341,80 грн., у грудні - 348,39 грн.

Відповідно до картки особового рахунку позивача за період з 01 січня 2013 року по 25 жовтня 2013 року за позивачем рахується заборгованість у розмірі 3677,18 грн. (а.с.67).

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У зв'язку з несплатою єдиного внеску у січні-березні, травні-грудні 2011 року, Управлінням Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м.Донецька сформована та надіслана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимога від 01 серпня 2013 року № Ф-8331 про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 3677,18 грн. (а.с.17).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м.Донецька від 01 серпня 2013 року № Ф-8331 про сплату боргу з єдиного внеску у розмірі 3677,18 грн. сформована та надіслана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 правомірно.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправною відмову в прийнятті звіту за 2011 рік форма №Д5 з таблицею 2 суми нарахованого доходу та суми нарахованого (сплаченого) єдиного внеску; зобов'язання прийняти звіт за 2011 рік, суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач неодноразово надав до відповідача звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5) за 2011 рік з таблицею №2 де самостійно визначив суму, на яку нараховується єдиний внесок, зазначивши суму у серпні 960 грн., та з якої визначив суму до сплату єдиного внеску у розмірі 333,12 грн., однак звіт відповідачем прийнятий не був у зв'язку з наданням його в неповному обсязі. Також, звіт був надісланий до відповідача поштою, однак, керуючись п.2.11 Порядку, відповідач також його не прийняв.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), яким встановлено загальні правила формування та подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5 Порядку, звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Звіт подається одним із способів:

- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007 N 7-7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за N 436/13703 (звіт на паперових носіях не подається);

- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.

Паперовий звіт подається в друкованому вигляді або заповнюється українською мовою друкованими літерами без помарок та виправлень кульковою ручкою з синім або чорним чорнилом. У разі незаповнення того чи іншого рядка звіту через відсутність операції цей рядок прокреслюється.

При заповненні полів, що складаються з клітинок, кожен із необхідних символів каліграфічно вписується до відповідної окремої клітинки. Символи не повинні виходити за межі клітинок, а також накладатись на сусідні клітинки. Символи: крапка, апостроф, кома, дефіс тощо - проставляються в окремих клітинках.

При заповненні поля без клітинок записи в цих полях не повинні накладатися на сусідні поля і перекривати службові написи бланка.

Згідно з пунктом 2.11 Порядку, звіт страхувальником повинен подаватися в повному обсязі. У разі неподання однієї із необхідних таблиць звіт не приймається.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач надавав до відповідача звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5) за 2011 рік з таблицею №2, де самостійно визначив суму, на яку нараховується єдиний внесок, зазначивши суму у серпні 960 грн., та з якої визначив суму до сплату єдиного внеску у розмірі 333,12 грн.

Враховуючи те, що позивачем підприємницька діяльність здійснювалася згідно фіксованого патенту тільки у лютому, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2011 року, то він повинен був також надати заповнений звіт з таблицею №1 за січень, березень, квітень, травень, червень, липень 2011 року.

Що стосується неприйняття відповідачем звіту, який був надісланий позивачем поштою, суд зазначає, що згідно п.2.11 Порядку, звіт, надісланий поштою, не вважається поданим.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову в прийнятті звіту за 2011 рік форма №Д5 з таблицею 2 суми нарахованого доходу та суми нарахованого (сплаченого) єдиного внеску; зобов'язання прийняти звіт за 2011 рік задоволенню не підлягають.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень та вчинених дій щодо відмови в прийнятті звіту позивача за 2011 рік форма №Д5 з таблицею 2 суми нарахованого доходу та суми нарахованого (сплаченого) єдиного внеску, формуванню та надісланню позивачу вимоги про сплату боргу від 01 серпня 2013 року №833 в сумі 3677,18 грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною відмову в прийнятті звіту за 2011 рік форма №Д5 з таблицею 2 суми нарахованого доходу та суми нарахованого (сплаченого) єдиного внеску; зобов'язання прийняти звіт за 2011 рік; визнання протиправними дії в вимозі від 01 серпня 2013 року №833 сплати недоїмки - єдиного страхового внеску 3677,18 грн.; скасування вимоги про сплату боргу від 01 серпня 2013 року №833 в сумі 3677,18 грн. - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 29 жовтня 2013 року в присутності позивача, представників позивача та відповідача.

Постанову у повному обсязі складено 04 листопада 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.