Постанова

від 31.10.2013 по справі 812/8485/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2013 року Справа № 812/8485/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді Тихонова І.В.

при секретарі Саприкіній Т.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача Бухарського К.П., (дов. № 2/9/10 від 04.07.2013)

представника відповідача не з'явився.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську адміністративну справу за позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства "Антрацитівська шляхово-експлуатаційна дільниця управління житлово-комунального господарства" про стягнення коштів з рахунків у банках у сумі 278 238,27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

07 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Антрацитівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області) до Комунального підприємства "Антрацитівська шляхово-експлуатаційна дільниця управління житлово-комунального господарства" (далі - КП «АШЕУ ЖКГ») про стягнення коштів з рахунків у банках у сумі 278 238,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КП «АШЕУ ЖКГ» зареєстровано виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 15.09.1992 та перебуває на податковому обліку в Антрацитівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області.

Станом на 22.09.2013 підприємство має заборгованість перед бюджетом у розмірі 278 238,27 грн. з них:

- податок на додану вартість у розмірі 273 846, 80 грн.;

- земельний податок у розмірі - 4 391,41 грн.

Позивач зазначив, що заборгованість підприємства утворилась внаслідок несплати суми узгоджених податкових зобов'язань по вказаним податкам. Органом державної податкової служби здійснювалися заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року, а саме: направлено першу податкову вимогу № 1/74 від 16.10.2001 та другу податкову вимогу № 2/227 від 19.11.2001.

Відповідно до п.п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими Законами України.

Згідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути кошти з КП «АШЕУ ЖКГ» з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків на суму податкового боргу у розмірі 278 238,27 грн.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі. Пояснення надав аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважність причин неприбуття суд не повідомив, заперечень проти адміністративного позову суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що комунальне підприємство "Антрацитівська шляхово-експлуатаційна дільниця управління житлово-комунального господарства" зареєстровано виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області 15 вересня 1992 року за та знаходиться на податковому обліку в Антрацитівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області (арк. справи 11,12).

Відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 273 846,80 грн., в тому числі 271 946, 00 за основним зобов'язанням, що підтверджується уточнюючим розрахунком з податку на прибуток № 9053352207 від 04.09.2012 року, податковим деклараціями з податку на прибуток, а саме: податкові декларації № 9056957169 від 19.09.2013, № 9064091480 від 01.09.2013, № 9072783441 від 01.10.2012, № 9079990938 від 01.11.2012, № 9085018084 від 01.12.2012, № 9007810797 від 19.02.2013, № 9014305991 від 19.03.2013, № 9028406261 від 17.05.2013, № 9036379220 від 19.06.2013, № 9043796824 від 19.07.2013, № 9051338172 від 19.08.2013. (а.с. 20-43)

Окрім того 22.08.2012 Антрацитівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області, на підставі акту перевірки від 22.08.2012 №187/15/05472652, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000681600, яким КП «АШЕУ ЖКГ» донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1900,80 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення отримано уповноваженою особою відповідача 22.08.2012, у встановленому законом порядку не оскаржувалося та є узгодженим. (а.с.44-45)

У зв'язку з несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість та донарахованого податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість за відповідачем утворився податковий борг у розмірі 273 846,80 грн., що підтверджується довідкою про суми податкового боргу, розрахунками податкового боргу. (а.с. 8,9,10)

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

У відповідності із підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 01 січня і до 01 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (підпункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (підпункт 286.3 статті 286 Податкового кодексу України).

У відповідності із підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (підпункт 287.4 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до податкових декларацій з плати за землю № 465 від 25.01.2012 та № 9002669488 від 28.01.2013 відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 4 391,47 грн.(арк. справи 16-19).

У зв'язку з несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за землю (земельний податок) за відповідачем утворився податковий борг у розмірі 4 391,47 грн., що підтверджується довідкою про суми податкового боргу, розрахунками податкового боргу (арк. справи 8,9,10).

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Краснодонською об'єднаною державною податковою інспекцією в Луганській області Державної податкової служби відповідачу було вручено першу податкову вимогу від 16 жовтня 2001 року № 1/71 яка отримана уповноваженою особою відповідача, головним бухгалтером Гарбуз Г.В., 18.10.2001 та другу податкову вимогу від 19 листопада 2001 року № 2/227 яка отримана уповноваженою особою відповідача, економістом Кармановим І.Ю., 20.11.2001 (арк. справи 46).

Оскільки перша податкова вимога вимогу від 16 жовтня 2001 року № 1/71 та друга податкова вимога від 19 листопада 2001 року № 2/227 є чинними (доказів про відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Внаслідок того, що відповідач станом на дату розгляду та вирішення адміністративного позову вимоги податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом у добровільному порядку не виконав, вимоги податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства "Антрацитівська шляхово-експлуатаційна дільниця управління житлово-комунального господарства" про стягнення коштів з рахунків у банках у сумі 278 238,27 грн - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Антрацитівська шляхово-експлуатаційна дільниця управління житлово-комунального господарства" (ідентифікаційний код 05472652, місцезнаходження: 94601, Луганська область, м. Антрацит, вул. Пархоменко, буд. 29) з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків податковий борг у загальному розмірі 278 238,27 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч двісті тридцять вісім гривень 27 коп.) з них суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі - 273 846,80 грн., перерахувавши до Державного бюджету на р/р 31114029700010, код платежу 14010100, отримувач Антрацитівське УД КСУ Луганської області, код отримувача 37983403, банк ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, суму податкового боргу з плати за землю (земельний податок) у розмірі - 4391,41 грн., перерахувавши до місцевого бюджету на р/р 33212811700010, код платежу 13050100, банк ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код отримувача 37983403, отримувач Антрацитівське УД КСУ Луганської області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 05 листопада 2013 року.

Суддя І.В.Тихонов