Рішення

від 29.10.2013 по справі 910/11502/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11502/13 29.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюкс»

до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт»

про стягнення 350 041, 51 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Любченко М.О.

Гулевець О.В.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Яковенко К.В.

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» про стягнення заборгованості у розмірі 338 958, 58 грн. та 11 082,93 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару за договором, укладеним між відповідачем і третьою особою. Право на позов позивач обґрунтовує укладеним з третьою особою договором про відступлення права вимоги від 15.01.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. порушено провадження справі № 910/11502/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи та залучено до участі розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/11502/13.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи № 910/11502/13 - Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 р. справу № 910/11502/13 призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.10.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 02.10.2013 р. у справі № 910/11502/13 змінено колегіальний склад суду наступним чином - Пригунова А.Б. (головуюча), Любченко М.О. та Гулевець О.В.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи позивач подав письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що договір про відступлення права вимоги укладено повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт», який діяв на підставі статуту.

Також позивач відзначає, що відповідача було належним чином повідомлено про укладення договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» про відступлення права вимоги від 15.01.2013 р. шляхом направлення повідомлення адвокатом Руденком Володимиром Борисовичем, який діяв як представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» на підставі відповідного договору.

У процесі провадження у справі відповідач подав клопотання про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» статуту на підставі якого діяв Сердитко Євгеній Васильович, протоколу № 3 загальних зборів засновників від 28.11.2012 р., картку із взірцями підписів Сердитка Євгенія Васильовича, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт», повідомлення про укладення договору про відступлення права вимоги від 15.01.2013 р., підписане керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт».

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. осподарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Проаналізувавши клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку, що останнє не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не наведено обставин, що перешкоджають його наданню суду та не наведено обставини, які може підтвердити цей доказ, а відтак - суд вважає вказане клопотання відповідача необґрунтованим.

Крім того, суд вважає, що витребування та, відповідно, дослідження судом зазначених доказів не входить в предмет доказування.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

22.10.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат № 3» подало клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/19625/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еволюкс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергостандарт" про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, яке обґрунтовує тим, що результат розгляду справи № 910/19625/13 може вплинути на права та обов'язки сторін у даній справі.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідачем не надано, а судом - не встановлено доказів, які б підтверджували пов'язаність справи № 910/19625/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еволюкс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергостандарт" про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним із даною справою та доказів неможливості самостійно встановити наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а тому у даному випадку відсутні обставини, з якими законодавство пов'язує необхідність зупинення провадження у даній справі.

Таким чином, суд відмовив у задоволенні поданого клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

28.10.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство «Домобудівний комбінат № 3» подало клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/19625/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат № 3" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еволюкс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергостандарт" про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, яке обґрунтовує тим, що результат розгляду справи № 910/19625/13 може вплинути на права та обов'язки сторін у даній справі.

Розглянувши вищевказане клопотання суд відзначає, що відповідачем вже заявлялось аналогічне клопотання у задоволенні якого судом відмовлено.

В той же час, інших підстав необхідності зупинення провадження у даній справі відповідачем не наведено, а відтак - суд відмовляє у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3», поданого 28.10.2013 р. з підстав, викладених вище.

У даному судовому засіданні представник відповідача в усному порядку проти позову заперечив, однак письмовий відзив на позовну заяву не надав.

Представники позивача та третьої особи на виклик суду не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, 26.01.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» передало, а відповідач прийняв товар на суму 252 064, 25 грн. за видатковими накладними № 4 від 26.01.2012 р. та № 7 від 31.01.2012 р.

При цьому, позивач зазначає, що товар за вищевказаними накладними отримав Радченко В.А. на підставі довіреності № 350 від 25.01.2012 р.

Також позивач зазначає, що 19.03.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» передало відповідачу товар на суму 252 628, 01 грн. за видатковою накладною № 17 від 19.03.2012 р., який отримав Ткаченко Т.М. на підставі довіреності № 1027 від 19.03.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» вартість отриманого товару на загальну суму 165 733, 68 грн., що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт».

15.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким третя особа відступила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» право вимоги за зобов'язаннями Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» сплатити вартість товару, поставленого за видатковими накладними № 4 від 26.01.2012 р., № 7 від 31.01.2012 р. та № 17 від 19.03.2012 р. на суму 338 958, 58 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 16.01.2013 р. до договору про відступлення права вимоги від 15.01.2013 р. третя особа передала позивачу право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» про сплату заборгованості на суму 338 958, 58 грн. та 3 % річних у зв'язку з простроченням оплати вартості товару, що становить 11 082, 093 грн.

17.05.2013 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» - адвокат Руденко Володимир Борисович, що діяв від імені позивача на підставі угоди про надання правової допомоги від 03.10.2011 р. (п. 3. угоди) звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар за видатковими накладними № 4 від 26.01.2012 р., № 7 від 31.01.2012 р. та № 17 від 19.03.2012 р. на суму 338 958, 58 грн.

Однак, відповідач на вказану вимогу не відреагував та заборгованість не сплатив.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що у зв'язку з відступленням Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» є кредитором по відношенню до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» та останнє зобов'язане сплатити заборгованість у розмірі 338 958, 58 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З аналізу наведених норм та вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» та Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 3» виникли зобов'язальні відносини, врегульовані норами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом зобов'язання, що випливає із правовідносин сторін, суд вважає, що фактично між відповідачем та третьою особою укладений договір у спрощений спосіб, передбачений ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України шляхом вчинення фактичних дій, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Слід відзначити, що відповідач факт отримання товару за видатковими накладними № 4 від 26.01.2012 р., № 7 від 31.01.2012 р. та № 17 від 19.03.2012 р. не заперечує.

В той же час, Публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 3» не надано суду доказів виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого ним від Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» товару або його повернення.

У відповідності до ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як зазначається у ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов'язанні, відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України, відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Судом встановлено, що листом-вимогою від 17.05.2013 р., направленою на адресу відповідача адвокатом Руденко Володимир Борисович, що діяв від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» на підставі угоди про надання правової допомоги від 03.10.2011 р., відповідача повідомлено про відступлення права вимоги стосовно оплати вартості поставленого за видатковими накладними № 4 від 26.01.2012 р., № 7 від 31.01.2012 р. та № 17 від 19.03.2012 р. товару.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що вказану вимогу отримав представник відповідача 28.05.2013 р., що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку про дотримання сторонами норм ст.ст. 513, 517 Цивільного кодексу України щодо порядку та наслідків укладення договору про зміну кредитора у зобов'язанні.

Тож, виходячи із вищенаведених встановлених судом обставин, враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що у зв'язку із укладенням між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» договору про відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» щодо оплати товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт».

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на її належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» щодо оплати товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт», право вимоги оплати якого перейшло до позивача.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання та просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» 3 % річних від простроченої суми, право вимоги яких також перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еволюкс».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних, право вимоги сплати яких перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергостандарт», суд дійшов висновку, що розрахунок за період з 27.01.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 15.01.2013 р. (дата визначена позивачем самостійно) здійснений вірно.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» (03061, и. Київ, пр. Відрядний, 103, код ЄДРПОУ 04012773), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еволюкс» (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 7-Б, кв. 55, код ЄДРПОУ 30789672) заборгованість у розмірі 338 958, 58 (триста тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 58 коп.) грн., 11 082, 93 (одинадцять тисяч вісімдесят дві грн. 93 коп.) грн. - 3 % річних та 7 000, 83 (сім тисяч грн. 83 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.11.2013 р.

Судді Пригунова А.Б. (головуюча)

Любченко М.О.

Гулевець О.В.