Рішення

від 04.11.2013 по справі 922/3707/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р.Справа № 922/3707/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Державного навчального закладу "Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей", м. Харків до ФОП ОСОБА_1, с. Пісочин про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державний навчальний заклад "Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ФОП ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати в сумі 2819,63 грн., відшкодування витрат на утримання орендованого нежитлового приміщення в сумі 347,97 грн., 3% річних в сумі 203,33 грн., 10935,09 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором оренди № 2 від 19.02.2007 р.

Представник позивача в судове засідання 04.11.13 р. не з'явився, вимоги суду не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 04.11.13 р. не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

На адресу суду повернулись копії всіх ухвал господарського суду Харківської області по справі, які були направлені на адресу відповідача, з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Вищезазначені ухвали були направлені на адресу: АДРЕСА_1, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Харківським професійним монтажно-будівельним ліцеєм і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди індивідуального визначеного майна (далі - договір) № 2 від 19.02.07 р. (а.с. 11-12), відповідно до умов якого, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове, платне користування нежитлові приміщення, окремі підсобні приміщення в будівлі Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею загальною площею 61,9 кв.м., які розміщені за адресою: АДРЕСА_2 та перебувають на балансі позивача.

Вартість майна визначена згідно з актом оцінки і становить 21100,00 грн. (п. 1.1 договору).

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору, розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить 242,21 грн. за лютий 2007 року (базовий місяць). В подальшому розмір орендної плати корегується в залежності від індексу інфляції згідно методики.

Пунктом 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 9) передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним (70% до Держбюджету, 30% до позивача).

Позивач виконуючи свої зобов'язання за вказаним договором, передав відповідачеві майно, що є предметом цього договору, а саме нежитлові приміщення, окремі підсобні приміщення в будівлі Харківського професійного монтажно-будівельного ліцею загальною площею 61,9 кв.м., які розміщені за адресою: АДРЕСА_2 та перебувають на балансі позивача., що підтверджується двостороннім актом приймання-передачі орендованого майна 19.02.07 р. (а.с. 13), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до вимог п. 5.2 договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В пункті 10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 9) сторони визначили, що договір діє до 31.12.11 р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п. 10.6 договору).

Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язання по оплаті орендної плати за користування нерухомим майном, в розмірі та строки, передбачені договором оренди № 2 від 19.02.2007 р., за період з вересня 2009 року по грудень 2011 року у нього утворилась заборгованість в сумі 3167,60 грн.

01 вересня 2011 року, ФОП ОСОБА_1 запропонував розірвати договір оренди № 2 від 19 лютого 2007 року, проти чого позивач не заперечував та надіслав відповідачу лист (а.с. 31) і запропонував прибути до ліцею і оформити акт прийому-передачі приміщення. ФОП ОСОБА_1 не з'явився і не повернув орендодавцю приміщення. Без виконання цієї процедури, згідно п.2.4 Договору № 2 від 19 лютого 2007 року та ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" розірвання договору вважалося не виконаним і позивач нараховував орендну плату до закінчення строку дії договору, тобто до 31 грудня 2011 року.

Відповідач доказів оплати заборгованості або контррозрахунок орендної плати та заперечень щодо правильності її нарахування суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 2819,63 грн., хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 2819,63 грн. (сума основного боргу).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача експлуатаційних витрат в сумі 347,97 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.7 договору № 2 від 19.02.2007 р., відповідач зобов'язався укласти з позивачем договір про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг відповідачу.

Додатком № 1 до договору (а.с. 14), сторони уклали договір про відшкодування відповідачем експлуатаційних витрат та оплату комунальних послуг згідно з тарифами. Додатком № 2 до договору (а.с. 15), сторони встановили розмір експлуатаційних витрат.

З вищезазначених умов договору випливає, що відповідач мав відшкодовувати експлуатаційні витрати та комунальні послуги, які були понесені позивачем.

Проте, позивачем до суду не були надані докази оплати ним експлуатаційних витрат та комунальних послуг.

За таких підстав позовні вимоги про стягнення з відповідача експлуатаційних витрат в сумі 347,97 грн. є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ЦК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10935,09 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.5 договору № 2 від 19.02.2007 р., сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі 0,5 % облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку про залишення позову в частині стягнення 10935,09 грн. пені без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до умов договору оренди № 2 від 19.02.2007 р. (п. 3.3 в редакції додаткової угоди № 9), орендна плата перераховується відповідачем щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним (70% до Держбюджету, 30% до позивача), тобто, у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, прострочка його виконання настає з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем до матеріалів справи були надані розрахунки заборгованості та пені, які не містили чітких визначень розмірі боргу відповідача, окремо за кожний місяць та періодів нарахування пені на ці суми.

В зв'язку з тим, що в розрахунках позивача відсутні чіткі дати оплат відповідачем орендної плати, у суда відсутня можливість перевірити суми, на які була нарахована позивачем пені. Таким чином, суд не може встановити правильність або помилковість розрахунку пені позивачем.

Під час судових засідань, суд неодноразово вимагав від позивача належного розрахунку нарахування пені за договором, що підтверджується ухвалами господарського суду Харківської області від 01.10.13 р. та 28.10.13 р. Проте, позивачем зауваження суду щодо порядку нарахування пені враховані не були.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 81 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, господарський суд залишає позов без розгляду.

Враховуючи ненадання позивачем належного розрахунку нарахування пені за договором оренди № 2 від 19.02.2007 р., суд, вважає за необхідне, позов в частині стягнення з відповідача 10935,09 грн. пені, залишити без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 203,33 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 258, 261, 267, 526, 530, 610-612 625, 785 ЦК України, ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Державного навчального закладу "Харківський професійний монтажно-будівельний ліцей" (61034, м. Харків, Комсомольське Шосе, 56, код ЄДРПОУ 02547777, р/р 35422007000235 ГУДК в Харківській області, МФО 851011) заборгованість з орендної плати в сумі 2819,63 грн., 3% річних в сумі 203,33 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 363,55 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача експлуатаційні витрати в сумі 347,97 грн., в позові відмовити.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 10935,09 грн. пені, позов залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2013 р.

Суддя Інте Т.В.