Рішення

від 04.11.2013 по справі 901/3319/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2013 Справа № 901/3319/13

За позовом Фізичної особи-підприємця Віліляєва Едіма Різаєвича

до відповідача Військової частини А1370

про стягнення 23254,80 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Віліляєв Е.Р., фізична особа-підприємець, паспорт серії ЕС №114113;

від відповідача - Підгорний О.П., довіреність №50 від 14.02.2011, представник.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Віліляєв Едім Різаєвич звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Військової частини А1370 заборгованості з оплати поставленої продукції за договором №13 від 30.01.2012 картоплі на суму 16015,80 грн, за договором №40 від 23.02.2012 овочів на суму 6264,00 грн, за договором №41 від 23.02.2012 овочів - помідорів на суму 975,00 грн, всього на загальну суму у розмірі 23254,80 грн, а також суми судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №13 від 30.01.2012 та №№40, 41 від 23.02.2012 в частині оплати поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у загальному розмірі 23254,80 грн.

23.10.2013 до суду від Військової частини А1370 надійшов відзив (вх. №901/60928/13), згідно якого відповідачем підтверджено викладені у позовній заяві обставини щодо існування боргу Військової частини А1370 перед Фізичною особою-підприємцем Віліляєвим Едімом Різаєвичем в розмірі 23254,80 грн та визнано позовні вимоги у вказаному розмірі в повному обсязі.

Також у своєму відзиві на позов відповідач, пояснюючи причини виникнення боргу, зазначає, що Військова частина А1370 є бюджетною організацією та може здійснювати виплати грошових коштів лише в межах бюджетного фінансування. Відповідач не має права здійснювати платежі за договорами, які не передбачені кошторисом та не зареєстровані у Держказначействі або строк дії яких закінчився. Будь-які виплати з інших джерел можуть бути кваліфіковані як нецільове витрачення бюджетних коштів. Таким чином відшкодування заборгованості за попередній період можливе лише у судовому порядку.

Представником відповідача у судовому засіданні 04.11.2013 підтримано викладену у відзиві правову позицію відносно визнання позовних вимог у повному обсязі, про що надано відповідні пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Фізичною особою-підприємцем Віліляєвим Едімом Різаєвичем (Постачальник) та Військовою частиною А1370 (Покупець) було укладено договори про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №13 від 30.01.2012 та №№40, 41 від 23.02.2012 (а. с. 9-20).

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів Постачальник зобов'язався у 2012 році поставити Покупцю товари, які зазначені у специфікаціях, а Покупець прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.2 вказаних договорів визначені найменування (номенклатура, асортимент) товару та його кількість.

Ціна договору №13 від 30.01.2012 становить 133521,93 грн, договору №40 від 23.02.2012 - 102445,00 грн, договору №41 від 23.02.2012 - 47748,00 грн (п. 3.1 вказаних договорів).

Згідно п. п. 4.1, 4.2 вказаних договорів розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцю після пред'явлення Постачальником рахунку на оплату товару на умовах відстрочки платежу на строк 30 календарних днів. До рахунку додаються накладні.

Договір №13 від 30.01.2012 набрав чинності 30.01.2012, №40 від 23.02.2012 - 23.02.2012, №41 від 23.02.2012 - 23.02.2012. Умовами вказаних договорів також визначено, що діють вони до 31.12.2012.

Позивач на виконання умов договорів про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №13 від 30.01.2012 та №№40, 41 від 23.02.2012 здійснив поставку товарів - свіжих овочів - згідно переліку, вказаному у п. 1.2 вказаних договорів та специфікаціях (а. с. 12, 16, 20), що підтверджується матеріалами справи.

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не оплачено вартість отриманої продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у загальному розмірі 23254,80 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем Віліляєвим Едімом Різаєвичем та Військовою частиною А1370 виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договорами виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару у порушення умов договорів не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у загальному розмірі 23254,80 грн.

Відповідач на час розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував та погодився із сумою позовних вимог, а тому позовні вимоги про стягнення 23254,80 грн заборгованості за договорами про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №13 від 30.01.2012 та №№40, 41 від 23.02.2012 підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 04.11.2013.

Повне рішення складено 06.11.2013.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А1370 (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Генерала Горбачова, 5, код ЄДРПОУ 08275305, р/р35228001000496, банк: УДК в АР Крим, м. Сімферополь; р/р35213005000496, банк: УДК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Фізичної особи-підприємця Віліляєва Едіма Різаєвича (96173, АР Крим, Джанкойський район, с. Майське, вул. Майська, 6, ідентифікаційний код 2015220793, р/р26007500133253 в ТВБВ №10011/0999 філії КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, ОКПО 23894566) суму заборгованості у розмірі 23254,80 грн та 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна