Постанова

від 07.10.2013 по справі 809/2403/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 809/2403/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитин Н.М.

при секретарі судового засідання Жовнірович О.С.

за участю: представника відповідача Урядка Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Комунгосп" Долинської міської ради до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000160220 та №0000170220 від 22.01.2013 р.,-

ВСТАНОВИВ:

05.08.2013 року Комунальне підприємство «Комунгосп» Долинської міської ради (далі - КП «Комунгосп») звернулося до суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Долинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000160220 та №0000170220 від 22.01.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог Податкового кодексу України, оскаржуваними рішеннями визначив податкові зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2723грн. та податкові зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 2632грн. На думку позивача, висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач зазначає, що висновок податкового органу базується виключно на даних отриманих від ДПІ у Франківському районі міста Львова про те, що в ПП «Західенерго Інвест» відсутній факт придбання товарів від постачальників, якими були ТзОВ «БК «АРС» та ПП «Екоенергобуд» та, як наслідок, зроблено висновок, що у КП «Комунгосп» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з придбання ТМЦ (послуг) від ПП «Західенерго Інвест». Позивач вказує, що операції за договорами з ПП «Західенерго Інвест» фактично відбулися і належним чином задокументовані з правильним відображенням оприбуткування, руху та використання придбаних електротоварів, а отже підстав для формування висновків податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток підприємств, не було.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності(а.с.43). В попередніх судових засіданнях, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Суду пояснив, що вважає прийняті Долинською ОДПІ податкові повідомлення-рішення необгрунтованими та незаконними, оскільки реальність здійснення операцій з ПП «Західенерго Інвест», а саме купівлі електротоварів підтверджено відповідними первинними документами. Крім того, в подальшому з використанням цих матеріалів було здійснено монтаж ліній електроживлення та об'єктів, що забезпечують освітлення в місті Долина. Також зазначив, що КП «Комунгосп» не є відповідальним за діяльність, яку провадить ПП «Західенерго Інвест» зі своїми контрагентами, і не може відповідати за чиїсь порушення, якщо такі навіть і мають місце. На підставі наведеного просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з мотивів викладених у письмовому запереченні. Суду пояснив, що купівля-продаж товарів між КП «Комунгосп» та ПП «Західенерго Інвест» є операцією без мети настання реальних наслідків, так як контрагенти ПП «Західенерго Інвест», зокрема ПП «Екоенергобуд» та ТзОВ «БК «АРС» є з ознаками фіктивності з наведених вище підстав, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання. Крім того, в ході проведення Долинською ОДПІ перевірки не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця ПП «Західенерго Інвест» до позивача, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ не встановлено. Також зазначив, що директора та головного бухгалтера КП «Комунгосп» притягнуто до адміністративної відповідальності, про що свідчать постанови Долинського районного суду №№ 343/386/13-п, 343/384/13-п, якими встановлено порушення порядку ведення податкового обліку. Також послався на додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість ПП «Західенерго Інвест» в якому надано розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Вважає, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000160220 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2723грн., з яких 2178грн. за основним платежем та 545грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000170220 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 2632грн., з яких 2535грн. за основним платежем та 97грн. штрафних (фінансових) санкцій. На підставі наведеного просив у задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний адміністративний позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Комунальне підприємство «Комунгосп» зареєстровано Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 10.01.21007р. та взято на облік Долинською ОДПІ 12.01.2007р. за №5130 як платник податків та зборів.

Судом встановлено, що в період з 24.12.2012р. по 28.12.2012р. Долинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «Комунгосп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій з ПП «Західенерго Інвест» за період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. та за період з 01.06.2011р. по 30.09.2011р. Позапланова виїзна перевірка проведена на підставі Наказу Долинської ОДПІ №605 від 24.12.2012р. та направлення №746 від 24.12.2012р.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ст.3, ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 закону України від 22.05.199р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат у ІV кварталі 2010р. та ІІІ кварталі 2011р. на суму 10890,00грн. по взаєморозрахунках з ПП «Західенерго Інвест»;

- п.1.7 ст.1, п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, ст.22, ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 2178грн., в тому числі за жовтень 2010р. на суму94грн., за листопад 2010р. на суму 215грн., за липень 2011р. на суму 589грн., за вересень 2011р. на суму 1280грн. по взаєморозрахунках з ПП «Західенерго Інвест»,

та складено акт про результати позапланової виїзної документальної перевірки №3/220/34535962 від 08.01.2013р. (а.с. 67-87).

За результатами зазначеної перевірки Долинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000160220 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2723грн., з яких 2178грн. за основним платежем та 545грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000170220 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 2632грн., з яких 2535грн. за основним платежем та 97грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.53-54).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Судом встановлено, що КП «Комунгосп» зареєстровано Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області 10.01.2007р. та взято на облік Долинською ОДПІ як платник податків та зборів 12.01.2007р. за №5130.

В період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. та з 01.06.2011р. по 30.09.2011р. КП «Комунгосп» здійснювало фінансово-господарські відносини з ПП «Західенерго Інвест» по придбанню товарно-матеріальних цінностей.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що між ПП «Західенерго Інвест» (далі - Постачальник) та КП «Комунгосп» (далі - Покупець) укладено наступні договори поставки: №04-01, №04-02, №04-04, №304-05 від 04.04.2011р. та №11-01, №11/1-01, №11/2-01 від 11.01.2010р. Відповідно до предмету цих Договорів постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах передбачених даним Договором. Асортимент, кількість та ціна договору визначаються Сторонами, або їх представниками, при здійсненні замовлення товару і знаходять своє відображення у накладних, що додаються і є невід'ємною частиною даного Договору (п.п.1.2 п.1 Договору). Пунктом 2.1 передбачено, що Постачальник (або представник Постачальника) передає Покупцю (або його представнику) замовлений товар за наявності доручення на отримання товару, з оформленням видаткової накладної за підписом Сторін (представників Сторін). Покупець для отримання товару зобов'язується надати Постачальнику доручення про право на отримання ТМЦ.

Суд дослідивши в сукупності господарські операції, які були предметом перевірки, а також наявні у матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи копії документів не підтверджують реальність вказаних вище господарських операцій, оскільки вони не свідчать про здійснення між позивачем та загаданим вище контрагентом господарських операцій, які були б спрямовані на досягнення господарської мети.

Так, Долинською ОДПІ отримано інформацію від ДПІ у Франківському районі м.Львова про те, що вказаною ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Західенерго Інвест» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ «БК «АРС» (код 37264634), ТзОВ «Альфа-Буд 2005» (код 33448830), ПП «Екоенергобуд» (код 35009599) (акт ДПІ у Франківському районі м.Львова від 26.11.2012р. №1969/22-10/36828837) в ході якої встановлено наступне.

Згідно первинних документів, наданих ПП «Західенерго Інвест» до перевірки встановлено, що отримані товари та послуги від ПП «Екоенергобуд» в ІV кварталі 2010р. на суму 381731,04грн. в тому числі ПДВ 63621,8грн. в подальшому були реалізовані зокрема, КП «Комунгосп» згідно накладних: №ЗІ-041001 від 04.10.2010р. на загальну суму 1789,80грн. в тому числі ПДВ 298,30грн., №ЗІ-291001 від 29.10.2010р. на загальну суму 6432,60грн. в тому числі ПДВ 1072,10грн., №ЗІ-161101 від 16.11.2010р. на загальну суму 3667,44грн. в тому числі ПДВ 611,24грн., в частині придбання товарів та послуг від ПП «Екоенергобуд» на загальну суму 4351,2грн. в тому числі ПДВ 752,2грн.

Згідно первинних документів, наданих ПП «Західенерго Інвест» до перевірки встановлено, що отримані послуги від «БК «АРС» в ІІ, ІІ-ІІІ квартал 2011р. на суму 826701,10грн. в тому числі ПДВ 137783,52грн., в подальшому були реалізовані зокрема, КП «Комунгосп» згідно накладних: №ЗІ-030602 від 03.06.2011р. на загальну суму 7080,05грн. в тому числі ПДВ 1180,01грн., №ЗІ-090602 від 09.06.2011р. на загальну суму 2332,01грн. в тому числі ПДВ 388,67грн., №ЗІ-090603 від 09.06.2011р. на загальну суму 2385,00грн. в тому числі ПДВ 397,50грн., №ЗІ-160601 від 16.06.2011р. на загальну суму 9543,17грн. в тому числі ПДВ 1590,53грн., №ЗІ-010701 від 01.07.2011р. на загальну суму 8989,91грн. в тому числі ПДВ 1498,32грн., №ЗІ-040701 від 04.07.2011р. на загальну суму 5959,92грн. в тому числі ПДВ 993,32грн., №ЗІ-080702 від 08.07.2011р. на загальну суму 1504,08грн. в тому числі ПДВ 250,68грн., №ЗІ-150701 від 15.07.2011р. на загальну суму 886,32грн. в тому числі ПДВ 147,72грн., №ЗІ-180702 від 18.07.2011р. на загальну суму 8750,00грн. в тому числі ПДВ 1458,33грн., №ЗІ-220701 від 22.07.2011р. на загальну суму 2332,03грн. в тому числі ПДВ 388,67грн., №ЗІ-260701 від 26.07.2011р. на загальну суму 4469,94грн. в тому числі ПДВ 744,99грн., №ЗІ-050802 від 05.08.2011р.р. на загальну суму 2360,02грн. в тому числі ПДВ 393,34грн., №ЗІ-060901 від 06.09.2011р. на загальну суму 2477,04грн. в тому числі ПДВ 412,84грн., №ЗІ-060902 від 06.09.2011р. на загальну суму 5057,28грн. в тому числі ПДВ 842,88грн., №ЗІ-060903 від 06.09.2011р. на загальну суму 315,86грн. в тому числі ПДВ 52,64грн., №ЗІ-140902 від 14.09.2011р. на загальну суму 1121,04грн. в тому числі ПДВ 186,84грн., №ЗІ-140901 від 14.09.2011р. на загальну суму 6108,00грн. в тому числі ПДВ 1018,00грн., в частині придбання товарів та послуг від ТзОВ «БК «АРС» на загальну суму 32654,69грн. в тому числі ПДВ 5442,4грн.

Що стосується ПП «Екоенергобуд», то суд зазначає наступне.

Згідно отриманого акту від ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області ДПС встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, порушено провадження в справі про банкрутство. Також в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Екоенергобуд» до підприємців-покупців (у нашому випадку ПП «Західенерго Інвест») у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Крім того, встановлено, що у ПП «Екоенергобуд» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні оновні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Щодо ТзОВ «БК «АРС», то суд бере до уваги наступне.

Згідно представлених до перевірки ПП «Західенерго Інвест» документів встановлено, що договір з ТзОВ «БК «АРС» №06-01 від 01.06.2011р. про виконання технологічної перевірки електрообладнання, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні підписував директор ОСОБА_3 Крім цього, відповідно до листа УПМ ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012р. №14421/7/07-30/17 про те, що в провадженні слідчого відділу ДПС у Хмельницькій області перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ряду фізичних осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, та за фактом вчинення невстановленими особами фіктивного підприємництва шляхом придбання фірми, внаслідок чого державі заподіяно велику матеріальну шкоду, за ч.2 ст.205 ККУкраїни. Згідно даного листа повідомлено про те, що у ході досудового слідства по даній кримінальній справі встановлено, що громадянин С, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, з корисливих мотивів, у період з 2009-2012 років, переслідуючи корисливу мету при вчиненні злочинів, пов'язану з незаконним збагаченням, шляхом надання за винагороду послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету діючим суб'єктам підприємницької діяльності, без мети здійснення підприємницької (господарської) діяльності пов'язаної з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт, або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою покриття незаконної діяльності, сприяв шляхом придбання, зокрема, ТОВ «Ейс Констракшен Менеджмент» (код ЄДРПОУ 36757122) та ПП «Біко Агротрейд» (код ЄДРПОУ 36677875) та перереєстрації їх в органах державної влади на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати реєстрацію суб'єктів та вести на них підприємницьку (господарську діяльність). При цьому, вказані особи, які рахувались засновниками та службовими особами даних підприємств не мали відношення до їх фінансово-господарської діяльності, оскільки отримували від громадянина С фінансову винагороду за формальне перебування на посаді засновників та службових осіб, а також за підписання первинних бухгалтерських та звітних документів. Згідно показань посадових осіб даних підприємств, встановлено, що вказані суб'єкти господарювання були зареєстровані на їх ім'я на прохання незнайомих їм осіб за грошову винагороду та іншу особисту зацікавленість. До діяльності даних підприємств вони не причетні, договірні та первинні фінансово-бухгалтерські документи, щодо придбання-продажу товарів (робіт, послуг) не підписували і фінансово-господарських операцій з придбання-продажу товарів (робіт, послуг) з іншими суб'єктами господарювання вони не здійснювали. Вказані фіктивні підприємства за юридичними та фактичними адресами у 2010-2012 роках не знаходились, трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності у них відсутні.

В межах розслідування даної кримінальної справи старшим слідчим ОВС СВ ДПС у Хмельницькій області капітаном податкової міліції Кузар О.П. було допитано, як свідка ОСОБА_3, який згідно із документами службовою особою ТзОВ «БК «АРС». Згідно протоколу допиту від 26.07.2012р., ОСОБА_3 ніколи не працював на ТзОВ «БК «АРС», відповідно ніяких первинних бухгалтерських документів від імені товариства не підписував. Проведеними заходами щодо встановлення місцезнаходження ТзОВ «БК «АРС» ЄДРПОУ 37264634 ДПІ у Печерському районі м.Києва 02.03.2011р. за №158/15-7 складено акт, що ТзОВ «БК «АРС» ЄДРПОУ 37264634 за юридичною адресою: м.Київ, вул.Анрі Барбюса, 37/1 літ.А - не числиться.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «БК «АРС» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належними чином цивільної правоздатності ТзОВ «БК «АРС», фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «БК «АРС» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Так, ТзОВ «БК «АРС» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином у ПП «Західенерго Інвест» відсутній реальний факт придбання товарів (послуг) від постачальників ТзОВ «БК «АРС» та ПП «Екоенергобуд».

Крім того, суд бере до уваги той факт, що в судовому засіданні на стадії подання додаткових доказів судом задоволено клопотання представник позивача про оголошення перерви в судовому засіданні для подання всіх первинних бухгалерських документів та договорів на підтвердження господарських відносин із ПП «Західенерго Інвест», однак в наступне судове засідання представник не прибув, відповідні докази не подав.

Також на вимогу суду, представником позивач а не подано доказів, щодо відсутності придбання аналогічних товарів у інших контрагентів.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача, що придбані товари обліковувались на складі позивача, як підтвердження товарності операцій із ПП «Західенерго Інвест»,оскільки доказів про відсутність таких на складах позивача до здійснення господарських відносин із ПП «Західенерго Інвест» під час судового розгляду справи не представлено.

Виходячи з вищевикладеного стає зрозумілим, що позивачем - КП «Комунгосп» було перераховано кошти ПП «Західенерго Інвест», але товар не міг бути придбаним, оскільки контрагенти ПП «Західенерго Інвест», зокрема ПП «Екоенергобуд» та ТзОВ «БК «АРС» є з ознаками фіктивності з наведених вище підстав, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, тобто відбулася умовне придбання товару.

Таким чином, встановлено, що поставки товару ПП «Західенерго Інвест» здійснені у період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. та з 01.6.2011р. по 30.09.2011р. на користь КП «Комунгосп» є нікчемними згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Нормами ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що:

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 3 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями (далі - Господарський Кодекс), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського Кодексу).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України від 07.02.1991 року № 698-ХІІ "Про підприємництво" із змінами та доповненнями, підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з Національним Класифікатора України (ДК 009:2005) прийнятим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 року № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність це - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції. При цьому, основний вид економічної діяльності це - вид діяльності статистичної одиниці, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість (або визначений інший критерій). При цьому, вибір показника для визначення основного виду діяльності, як правило, не впливає на результат.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між КП «Комунгосп» та ПП «Західенерго Інвест» не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи із наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (із змінами і доповненнями) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платниками податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями (далі - Закон № 996-ХІV).

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п. 1, п.п.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ст.1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 2.4, п. 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

З урахуванням пункту 2 ст. Закону № 996-ХІV, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (п.6 ст.8 Закону № 996-ХІV).

Пунктами 1 та 2 ст.9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до листа Міністерства економіки України від 11.10.2005 року № 81-16/71 "Щодо надання роз'яснення", у разі коли сторони не визначають у договорі порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965 року № П-6 (далі - Інструкція № П-6), від 25.04.1966 року № П-7 (далі - Інструкція № П-7) із змінами і доповненнями. Постанови чинні та використовуються по теперішній час на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року.

Відповідно до п. 2 Інструкцій № П-6, № П-7, при поставці продукції і товарів, створенні умови для їх своєчасного та правильного приймання одержувачем, відправник (постачальник) зобов'язаний забезпечити:

- дотримання встановлених правил пакування і завантаження продукції, маркування і опломбування окремих місць;

- чітке і правильне оформлення документів, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і інше), відвантажувальних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

При прийманні товарів як передбачено правилами, що діють на транспорті, одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта - при доставці вантажу автомобільним транспортом).

Приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортними і супровідними документами (рахунки-фактури, специфікації, описи, пакувальні ярлики і інше) відправника (постачальника) або одержувача (покупця).

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, то таким документом є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затвердженою Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346., в якій повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 року № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (далі - Правила №644)). Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил №644).

Відповідно Правил №644 (пп. 1.1, 1.2) на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

В ході судового розгляду судом не виявлено відповідних документів, що підтверджували б факт відвантаження чи отримання товарів позивачем від ПП «Західенерго Інвест».

Так, КП «Комунгосп» не надано транспортних та супроводжувальних документів, що свідчать про транспортування товару від ПП «Західенерго Інвест».

Згідно із ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про систему оподаткування" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 даного Закону платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлений законом термін.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із п.4.1 ст.4 цього Закону валовим доходом визнається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валові витрати виробництва та обігу визначені даним Законом як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону).

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці), у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону).

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

КП «Комунгосп» в порушення зазначених вище норм завищено валові витрати на загальну суму 10890,00грн., у тому числі за ІV квартал 2010р. на суму 1545грн. та ІІІ квартал 2011р. на суму 9345грн.

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинному на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

7.2.1. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

7.4.1. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

7.4.5. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

7.5. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Перевіркою повноти нарахування ПДВ, що підлягає до сплати встановлено заниження ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 2177,67грн., у тому числі за жовтень 2010р. на суму 93,94грн., за листопад 2010р. на суму 214,85грн., за липень 2011р. на суму 588,92грн. та за вересень 2011р. на суму 1280,00грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст.135 ПК України).

Відповідно до п.137.1 ст.137 ПК України Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (п.137.4 ст.37 ПК України).

В п.138.2 ст.138 ПК України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст.22. ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до рекомендацій Вищого адміністративного суду України викладених в листі за №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, вказано, що при розгляді адміністративними судами справ щодо оскарження рішень податкових органів, якими донараховано зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Тому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно з п.185.1. ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

187.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання необоротних активів, у тому числі в разі їх самостійної ліквідації, переведення з виробничих у невиробничі, переведення з використання в оподатковуваних операціях для використання в неоподатковуваних, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент їх постачання.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Слід зазначити, що відповідно до договорів поставки, №04-01, №04-02, №04-04, №304-05 від 04.04.2011р. та №11-01, №11/1-01, №11/2-01 від 11.01.2010р. Постачальник (ПП «Західенерго Інест») бере на себе зобов'язання здійснити поставку товарів Покупцю (КП «Комунгосп») протягом семи календарних днів з моменту набрання чинності Договору, а останній прийняти і оплатити товар Постачальнику протягом 14 календарних днів з дня отримання продукції.

Однак, позивачем не подано суду доказів транспортування такої продукції, зокрема, у жовтні та листопаді 2010 року, а також документів, які б підтвердили прийняття такої продукції позивачем на склад.

Вказані обставини в своїй сукупності, дають підстави суду для формування висновку про відсутність фактичного виконання даного договору за участю КП «Комунгосп» та ПП «Західенерго Інест» та фактичного транспортування і поставки такої продукції.

Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність господарських операцій з купівлі позивачем електротоварів в ПП «Західенерго Інест».

Суд критично ставиться до позиції позивача з приводу того, що поставка товару повинна бути підтверджена лише податковими, видатковими накладними, платіжними дорученнями. При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

В обґрунтування позовних вимог щодо наявності товару позивач надав документи щодо подальшої реалізації цього товару.

Між тим, в акті перевірки, як і представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалась наявність у позивача товару та його реалізація, а стверджувалось про відсутність реальності угод та придбання товару саме у контрагента позивача - ПП «Західенерго Інвест», документи щодо правовідносин з цим контрагентом складались лише з метою штучного створення податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань.

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 11.02.2013 року на директора КП «Комунгосп» ОСОБА_5 та головного бухгалтера КП «Комунгосп» ОСОБА_2 складено протоколи про адміністративне правопорушення, якими встановлено порушення встановленого порядку ведення податкового обліку у період жовтень-листопад 2010 року та липень-вересень 2011 року по взаєморозрахунках з ПП «Західенерго Інвест». Постановами Долинського районного суду від 22.02.2013р. №343/386/13-п та від 11.04.2013р. №343/384/13-п ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, зокрема із врахуванням, визнання вини таких осіб в судовому засіданні.

Суд критично ставиться до доводів представника позивача щодо відсутності у нього обов'язку перевіряти всі дані свого контрагента, оскільки відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Згідно зі ст.44 ГК України принципами підприємницької діяльності є, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Таким чином, при виборі своїх контрагентів та необхідності перевірки добросовісності їх діяльності суб'єкт господарювання дії на свої власний розсуд та свій власний ризик.

При таких обставинах суд вважає, що позивач не спростував обґрунтованості висновків акту перевірки та не довів протиправності прийнятого на його підставі податкового повідомлення рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплати визначену податковими повідомленнями-рішеннями за №0000160220 від 22.01.2013 року суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 2723грн., з яких 2178грн. за основним платежем та 545грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0000170220 від 22.01.2013 року суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 2632грн., з яких 2535грн. за основним платежем та 97грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, про правомірність оскаржуваних рішень, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Микитин Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 14.10.2013 року.