Рішення

від 05.11.2013 по справі 254/8224/13-ц

БУДЬОННІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

2/254/2080/2013

254/8224/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2013 року Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Грачова Р.Р.,

при секретарі - Білусяк Є.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку про зняття арешту з майна, посилаючись на наступні обставини.

10.11.2005 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу недобудованого житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №3605.

Предметом договору купівлі - продажу є недобудований житловий будинок 86% готовності, розташований за адресою АДРЕСА_1. Вартість вказаного недобудованого житлового будинку в розмірі 72700 гривень ним було сплачено продавцю в повному обсязі, що підтверджується заявою продавця від 10.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №673.

Після придбання недобудованого житлового будинку він завершив будівництво, яке здійснювалось на підставі проекту, у відповідності до державних будівельних норм та правил. Завершивши будівництво у позивача виникла необхідність ввести будинок в експлуатацію. Зважаючи на те, що договором купівлі - продажу недобудованого житлового будинку не було визначено розмір земельної ділянки, у нього виникла необхідність звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Будьоннівського районного суду від 11.07.2013 року, яке набрало чинності 22.07.2013 року встановлено, що разом із житловим будинком в 2005 році позивачем була придбана й земельна ділянка, на якій цей будинок розташовано, в зв'язку з чим визнано право власності на земельну ділянку площею 0, 1359 га, кадастровий номер 1410167600:00:002:0264, призначену для обслуговування житлового будинку.

Розпочавши процедуру реєстрації права власності позивачу стало відомо про те, що на належний йому житловий будинок накладений арешт.

Так, арешт накладено ВДВС Калінінського РУЮ в місті Донецьку на все майно боржника - ОСОБА_2 у рамках відкритого виконавчого провадження. Зважаючи на те, що після придбання житлового будинку і земельної ділянки та до теперішнього часу позивач не реалізував своє право та не зареєстрував право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав, за даними реєстру спірний житловий будинок все ще рахується за колишнім власником ОСОБА_2

Зважаючи на те, що право власності на житловий будинок та земельну ділянку були набуті ним до моменту накладення арешту на майно ОСОБА_2, вважає, що його право власності має бути захищено.

Арешт, накладений на житловий будинок та земельну ділянку, обмежує позивача у праві вільно здійснювати своє право власності, зокрема, право зареєструвати своє право власності у порядку, передбаченому законом.

Просить суд зобов'язати ВДВС Калінінського РУЮ в місті Донецьку зняти арешт з житлового будинку, розташованого за адресою м. Донецьк АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1359 га, кадастровий номер 1410167600:00:002:0264, розташовані за адресою м. Донецьк АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, щодо задоволення позовних вимог покладався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких обставин.

Судом встановлені наступні обставини.

10 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі - продажу недобудованого житлового будинку, за умовами якого ОСОБА_1 придбав недобудований будинок, 86% готовністю АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №3605, що підтверджується копією вказаного договору та копією витягу з Державного реєстру правочинів №1717555 від 10.11.2005 року.

Згідно ст. 61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, згідно з рішенням Будьоннівського районного суду міста Донецька від 11 липня 2013 року, яке набрало чинності, за ОСОБА_1 було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1359 га, кадастровий номер 1410167600:00:002:0264 призначену для обслуговування житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1.

Разом з тим, у відповідності з вказаним рішенням суду, в задоволенні позову в частині визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було відмовлено з огляду на те, що вказаний будинок є добудованим, але належним чином не прийнятий в експлуатацію, тим самим позивач мав намір незаконно обійти процедуру прийняття в експлуатацію домоволодіння, а відповідно до ч.2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівельні споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Тобто, виходячи з викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивач завершивши будівництво будинку не набув на нього права власності, оскільки вказане домоволодіння не було введено в експлуатацію.

В позовній заяві, позивач посилається на те, що в зв'язку з тим, що ВДВС Калінінського РУЮ в місті Донецьку у рамках відкритого виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_2 - на будинок АДРЕСА_1, який позивач придбав згідно з договором купівлі продажу від 10.11.2005 року, однак не зареєстрував своє право власності та вказаний арешт створює йому обмеження у реалізації свого права власності як власника.

Однак, вказані посилання позивача суд вважає безпідставними необґрунтованими недоведеними, з огляд на наступне.

Так, як вбачається з листів ВДВС Калінінського РУЮ в місті Донецьку від 09.08.2013 року №19634/04-38, від 24.10.2013 року за №26686/04-38, у відділі на виконанні дійсно знаходиться зведене виконавче провадження щодо стягнення з боржника ОСОБА_2 та на все майно боржника накладено арешт.

Відповідно до положень статей 11, 25 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець під час відкриття або здійснення виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника.

За змістом статей 52,57 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт є складовою частиною процедури звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні із метою забезпечення реального виконання рішення, та супроводжується із оголошенням заборони на його відчуження із внесенням відповідного запису до Державного реєстру заборон.

Відповідно до ч.1 статті 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Однак, суду не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували набуття права власності позивача на будинок за адресою м. Донецьк АДРЕСА_1, рівно як і не надано жодних даних стосовно накладення на спірний будинок із земельною ділянкою арешту, на підставі чого та коли він був накладений.

Крім того, у відповідності із статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана доказати ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Так, суду не надано жодних відомостей, які б підтверджували доводи позивача стосовно того, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були придбані ним до моменту накладення арешту на майно ОСОБА_2, в зв'язку з тим, що право власності на вказаний будинок ним зареєстровано не було.

Таким чином, виходячи з викладених обставин, суд приходить до висновку, про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку про зняття арешту з майна необґрунтованими, недоведеними, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ЗУ «Про виконавче провадження», та керуючись ст.ст. 60, 61, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку про зняття арешту з майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: