Постанова

від 21.10.2013 по справі 813/6081/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2013 року № 813/6081/13-а

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання - Гойни Є.А.,

за участі представників сторін:

позивача - Кожушко Л.В., згідно довіреності,

відповідача - Чижевського М.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західтрансбуд" до Стрийської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ "Західтрансбуд" звернулося до суду з позовом до Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000282210, винесеного за наслідками проведеної перевірки достовірності декларування податку на додану вартість, оформленої актом № 945/22-10/32703665 від 27.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Стрийському районі Львівської області, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ТзОВ "Західтрансбуд". Позивач зазначає, що розмір задекларованого ним податку на додану вартість цілком обґрунтовано нормами діючого законодавства. Первинні бухгалтерські документи, що супроводжували господарські операції, складені у відповідності до вимог законодавства, та оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість - пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Наголошує, що позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання з підстав використання в ході перевірки фактів, викладених в акті неможливості проведення зустрічної звірки ТзОВ "БК АТР Груп", відсутності матеріальних ресурсів, необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, а також висновків про протиправний характер господарської діяльності даного контрагента позивача, не може свідчити про безтоварний та фіктивний характер договорів ТзОВ "Західтрансбуд" з ТзОВ "БК АТР Груп", адже результати перевірок контрагентів іншими податковими інспекціями не свідчать про відсутність реальних наслідків укладених з позивачем договорів. Відповідно, ТзОВ "Західтрансбуд" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, документально доведеними є факти поставки ТМЦ між контрагентами, реальність дій позивача щодо оплати отриманого товару, його подальше використання у власній господарській діяльності, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснила, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов, поданому до суду 03.09.2013 року, суть якого зводиться до наступного. Під час перевірки позивача встановлено, що між ТзОВ "Західтрансбуд" та ТзОВ "БК АТР Груп" укладались господарські договори на придбання ТМЦ. Водночас, з акта перевірки контрагента позивача та первинних бухгалтерських документів, поданих останнім до перевірки, вбачається відсутність реальних наслідків вчинення господарських операцій ТзОВ "Західтрансбуд" з ТзОВ "БК АТР Груп", оскільки такий суб'єкт господарювання з 01.08.200 року по 31.03.2013 року не декларував доходів, отриманих від продажу товарів, персонал, основні фонди та транспортні засоби відсутні, за місцем реєстрації не знаходиться. Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що відносини позивача з контрагентом є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, оскільки засновник ТзОВ "БК АТР Груп" гр. ОСОБА_3 під час здійснення ним своєї діяльності та призначення директора підприємства знаходився в СІЗО м. Києва та в подальшому відбував покарання по обвинуваченню за ч. 2 ст. 185 КК України. Крім того, висновком почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 на установчих документах вчинено не ним, а іншою особою. З урахуванням викладеного, формування податкового кредиту за квітень 2011 року за рахунок ПДВ, нібито сплаченого в ціні ТМЦ, отриманих від ТзОВ "БК АТР Груп" є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

ТзОВ "Західтрансбуд", ЄДРПОУ 32703665, зареєстровано 06.11.2003 року за адресою: 82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Заньковецької, 23.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 14.06.2013 року по 20.06.2013 року ДПІ у Стрийському районі Львівської області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ "Західтрансбуд" з питань достовірності декларування податку на додану вартість та по взаємовідносинах з ТзОВ "БК АТР Груп" за квітень 2011 року, за наслідками якої оформлено акт № 945/22-10/32703665 від 27.06.2013 року.

Перевірку проведено на основі документів, наданих ТзОВ "Західтрансбуд". Також, під час проведення перевірки позивача було використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1707/22.8/35691490 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "БК АТР Груп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2010 року по 31.03.2013 року".

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ "Західтрансбуд" занижено податок на додану вартість на загальну суму 57298,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 57298,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по документах, виписаних ТзОВ "БК АТР Груп" по операціях, що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства.

На підставі акта перевірки позивачу 11.07.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 57298,00 грн.

Підставою для прийняття вищевказаних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про безтоварність та нереальність укладених позивачем договорів з ТзОВ "БК АТР Груп".

У відповідності до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Крім того, судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

На підтвердження своєї позиції щодо правомірності формування податкового кредиту, позивачем надано суду укладений з ТзОВ "БК АТР Груп" договір № 20/04 купівлі-продажу від 20.04.2011 року, згідно якого покупець (ТзОВ "Західтрансбуд") зобов'язується на умовах та в порядку, визначених в договорі, замовити та оплатити, а продавець (ТзОВ "БК АТР Груп") - передати у власність покупцю труби поліетиленові, в кількості згідно видаткової накладної, яка є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість договору становить 500000,00 грн. Строк дії договору вичерпується повним виконанням зобов'язань сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору не можливо встановити, про які істотні умови купівлі-продажу сторони дійшли згоди, а саме: якою була вартість, кількість та асортимент товарів, що належало поставити, виробник, не вказано, в який спосіб, ким та за чий рахунок повинні бути поставлені товари, місце поставки, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари тощо.

На підтвердження виконання договору представником позивача подано копію рахунку-фактури № Т-000128 від 20.04.2011 року на поставку труби ПЕ 100 О 125 SDR 13.6 на суму 396297,00 грн. (в т.ч. 66049,50 грн. ПДВ), видаткової накладної на даний товар та відповідної їй податкової накладної № 166 від 20.04.2011 року.

Водночас, слід зазначити, що ні рахунок-фактура, ні видаткова накладна не містять вказівок на особу, яка їх підписувала з боку ТзОВ "БК АТР Груп".

Доказами сплати коштів в адресу контрагента є представлені позивачем звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача за 20.04.2011 року та за 13.05.2011 року, крім того, суду представлено копії відповідних платіжних доручень № 184 та № 220. Також з наданої суду копії журналу реєстрації довіреностей за 2008-2013 роки по ТзОВ "Західтрансбуд" вбачається, що 30.03.2011 року ОСОБА_4 видано довіреність на отримання від ТзОВ "БК АТР Груп" товару по договору № 20/04 купівлі-продажу від 20.04.2011 року. Водночас, суду не надано доказів того, хто саме отримав товар від ТзОВ "Західтрансбуд", адже прізвище на видатковій накладній № 20/04-02 від 20.04.2011 року відсутнє.

Крім того, на підтвердження реальності укладеного договору представником позивача було подано суду розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту ТзОВ "Західтрансбуд" в розрізі контрагентів, згідно якої податкова накладна № 372415526557 від 30.04.2011 року по контрагенту ТзОВ "БК АТР Груп" внесена до переліку таких, що дають право позивачу на формування податкового кредиту. Крім того, така накладна міститься в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, копія якого наявна в матеріалах справи. Тобто, податковий кредит квітня 2011 року сформований позивачем на підставі податкової накладної № 166 від 20.04.2011 року на суму 396297,00 грн., в тому числі ПДВ 66049,50 грн.

З огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки місцезнаходженням ТзОВ "БК АТР Груп" є м. Київ, ТзОВ "Західтрансбуд" - м. Львів, а предметом поставки є труби ПЕ в кількості 3300 шт. довжиною кожна 2,75 м., позивачу слід було б представити докази транспортування постачальником ТМЦ та, відповідно, приймання покупцем - ТзОВ "Західтрансбуд" - зазначеного товару на складі, оприбуткування товару. Однак, такі докази суду представлено не було.

Крім того, відсутні і передбачені договором купівлі-продажу № 20/04 від 20.04.2011 року сертифікати якості поставленого товару.

Суд зазначає, що наданий позивачем договір № 6-02/11 від 05.04.2011 року на проведення робіт для ПАТ "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар" по прокладанню водогону Довге-Моршин, не може бути безумовною ознакою реальності операції з ТзОВ "БК АТР Груп", оскільки як вбачається з специфікації до договору, предметом робіт було укладення сталевих труб діаметром 219 мм, а предметом поставки - поліетиленові труби діаметром 125 мм.

Тобто, доказів використання у власній господарській діяльності отриманого у ТзОВ "БК АТР Груп" товару позивачем представлено не було.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Водночас, наявність податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Судом при прийнятті рішення також враховано висновки акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1707/22.8/35691490 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТзОВ "БК АТР Груп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року", згідно якого керівником ТзОВ "БК АТР Груп", ЄДРПОУ 37241554, є ОСОБА_5, призначений згідно протоколу загальних зборів учасників товариства 18.02.2011 року засновником ОСОБА_3 Водночас, ОСОБА_3 20.01.2011 року був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, поміщений в Лук'янівське СІЗО м. Києва, засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України та відбуває покарання у Комсомольському виправному центрі № 136. З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 фактично не міг призначити ОСОБА_5 на посаду директора ТзОВ "БК АТР Груп", а, тому, останній підписував від імені товариства бухгалтерські та інші документи без відповідних на це повноважень. Крім того, в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 1707/22.8/35691490 описаний протокол від 26.07.2012 року свідка ОСОБА_5, згідно якого останній підтвердив, що жодних первинних бухгалтерських документів від імені ТзОВ "БК АТР Груп" він не підписував.

Крім того, ТзОВ "БК АТР Груп" немає основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, зберігання та відвантаження ТМЦ.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ТзОВ "Західтрансбуд" первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарських операцій з поставки труб ПЕ від ТзОВ "БК АТР Груп", що, в свою чергу, з урахуванням положень Податкового кодексу України, унеможливлює формування позивачем податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні таких товарів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність деяких первинних бухгалтерських документів без фактичного здійснення господарської операції (отримання та оприбуткування товару, його використання у власній господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ТзОВ "Західтрансбуд" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім занижено податок на додану вартість на загальну суму 57298,00 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 57298,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по документах, виписаних ТзОВ "БК АТР Груп" по операціях, що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства.

Отже, прийняте Стрийською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області спірне податкове повідомлення-рішення від 11.07.2013 року № 0000282210 є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачу в даній справі не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28.10.2013 року.

Суддя Потабенко В.А.