Рішення

від 28.10.2013 по справі 910/14463/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14463/13 28.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-2010»

про стягнення 26 110, 53 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивач: Леонова Ю.О.

від відповідача: Пелещук В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-2010» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 33 від 01.11.2012 р. у розмірі 24 348, 75 грн., а також 296, 19 грн. - неустойки (3 % річних) та 1 465, 59 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2013 р. порушено провадження у справі № 910/14463/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.09.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці справу № 910/14463/13 передано судді Морозову С.М.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. у зв'язку з виходом судді Пригунової А.Б. із відпустки справу № 910/14463/13 передано їй для подальшого розгляду.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі, за клопотанням відповідача, поданим через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У процесі провадження у справі відповідач подав письмові пояснення, у яких зазначає, що вимога про стягнення 3 % річних заявлена на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в усному порядку проти позову заперечив, однак письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.10.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпекс-2010» укладено договір № 33, за умовами якого відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором поставити обладнання для виготовлення вікон та дверей, а позивач - прийняти та оплатити товар згідно специфікації до договору (додаток № 1).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказані в специфікації та становить 505 143, 46 грн. та у разі необхідності оживча в додатковому постачанні товару, асортимент, кількість, ціна, загальна вартість товару і строки поставки обумовлюються сторонами в додаткових умовах до договору.

Відповідно до п.п. 2.2., 3.1. договору відвантаження товару здійснюється відповідачем не пізніше 30 робочих днів з моменту отримання оплати 80 % за товар, що моє бути перерахована впродовж одного банківського дня з моменту підписання договору; 20 % позивач перераховує протягом 3-х банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність відповідача відвантажити товар зі складу.

Згідно з п. 4.4. договору при затримці відвантаження товару понад 30 робочих днів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від вартості затриманого товару.

Договір, відповідно до п. 8.1., набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перерахував на користь відповідача 505 143, 46 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» засвічені копії яких долучені до матеріалів справи.

11.01.2013 р. відповідач передав, а позивач прийняв обумовлений договором № 33 від 01.11.2012 р. товар на суму 480 794, 71 грн., що підтверджується видатковою накладною № ІМ-0000001 від 11.01.2013 р.

Позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-2010» з вимогою № 2 від 01.03.2013 р. про повернення попередньої оплати у розмірі 24 348, 75 грн., що відповідачем не заперечується.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем порушено умови договору № 33 від 01.11.2012 р. та поставлено товар у кількості, меншій, ніж передбачено вказаним договором, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вартість недопоставленого товару у сумі 24 348, 75 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За умовами договору № 33 від 01.11.2012 р., відповідач мав здійснити поставку товару загальною вартістю 505 143, 46 грн. не пізніше 30 робочих днів з моменту отримання 80 % оплати, тобто, не пізніше 05.02.2013 р., в той час як фактично на виконання умов вказаного договору 11.01.2013 р. відповідачем поставлено товар на суму 480 794, 71 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував та доказів належного виконання зобов'язань за договором № 33 від 01.11.2012 р., або доказів наявності об'єктивних причини неможливості їх виконання не надав.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на їх належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України щодо наявності у покупця права вимоги повернення суми попередньої оплати у разі порушення продавцем зобов'язання щодо строку поставки товару, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 24 348, 75 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими.

Також позивач просить стягнути з відповідача 296, 19 грн. - 3 % річних та 1 465, 59 грн. - пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час суд відзначає, що у даному випадку положення ст. 625 Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором № 33 від 01.11.2012 р., не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Наведена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення 3 % річних визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявленої до стягнення пені за період з 05.02.2013 р. (дата виникнення прострочення поставки товару за договором) до 02.07.2012 р. (дата визначена позивачем самостійно) судом встановлено, що розмір пені за вищевказаний період становить 1 465, 59 грн., що не перевищує розрахунок суду та розраховано у чіткій відповідності до норм чинного законодавства України у визначеному поговором порядку.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме - заборгованість у розмірі 24 348, 75 грн. та 1 465, 59 грн. - пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс-2010» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 47, код ЄДРПОУ 37402283), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон» (83023, м. Донецьк, вул. Сєченова, 31, код ЄДРПОУ 37720381) заборгованість у розмірі 24 348, 75 (двадцять чотири тисячі триста сорок вісім грн. 75 коп.) грн., 1 465, 59 (одна тисяча чотириста шістдесят п'ять грн. 59 коп.) грн. - пені та 1 700, 98 (одна тисяча сімсот грн. 98 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.