Рішення

від 31.10.2013 по справі 916/2256/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2013 р.Справа № 916/2256/13

За позовом : Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОЛФІ-УКРАЇНА"

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛЮС - 36' 6"

про стягнення 28762,69грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Камінська В.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 31.10.2013р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ДОЛФІ-УКРАЇНА" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛЮС - 36' 6" про стягнення заборгованості в сумі 28762,69грн.грн., яка складається з основного боргу в сумі 19705,95грн., пені в розмірі 7778,15грн. та 30% річних в сумі 1278,59грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2013р. було порушено провадження по справі №916/2256/13.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2013р. справу №916/2205/2013 було прийнято до свого провадження суддею Гут С.Ф.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 30.09.2013р. у зв'язку з виходом судді Погребної К.Ф. з лікарняного, справа №916/2256/13 була передана на розгляд судді Погребної К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2013р. справу №916/2256/2013 було прийнято до свого провадження суддею Погребною К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.10.2013р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛЮС - 36' 6" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65045, м. Одеса, провулок Покровський, буд. 6, кв. 22.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 31.10.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

07.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ДОЛФІ-УКРАЇНА" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПЛЮС - 36' 6" (Покупець) був укладений договір поставки №17/О (далі - договір).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те Сторонами і діє до 31.12.2015р, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений сторонами (п.1.3 договору).

Умовами п. 1.6 договору встановлено, що загальна ціна договору складає загальну суму всіх поставок за цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається, виходячи з відпускних цін, встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця, та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті Україні (гривні) в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару на протязі 40 (сорока) календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами.

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконував належним чинно, поставив відповідачу товар на загальну суму 19705,95грн., що підтверджується видатковими накладними від 08.02.2013р. за №ДУЦ020531, ДУЦ020529, ДУЦ020543, ДУЦ020647, ДУЦ020649, ДУЦ020652, від 15.03.2013р. за №ДУЦ041349, ДУЦ041346 та від 25.04.2013р. за №ДУЦ069377, ДУЦ069379, ДУЦ069543, ДУЦ069546, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте відповідач свої зобов'язання за договором щодо розрахунку за отриманий товар на виконав, заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим сума боргу відповідача перед позивачем становить 19705,95грн.

Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар „ДОЛФІ-УКРАЇНА" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №17/О від 07.02.2013р. в сумі 19705,95грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 5.1 договору передбачено, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним у Україні законодавством. Порушення зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців також покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором поставки №17/О від 07.02.2013р., а саме не розрахувався з позивачем за отриманий товар, що зумовило нарахування останнім пені, в сумі 7778,15грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що відповідний розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо ставки пені та періоду її нарахування, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені з урахування умов договору, а саме пунктів 4.4, та 5.6 договору судом встановлено, що сума пені яка підлягає задоволенню становить 318,71грн.

Щодо вимог позивача про стягнення 30 % річних у розмірі 1278,59 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони скористалися своїм правом, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та відповідно до п.5.3. Договору погодили, що у разі прострочення оплати Товару, покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 30% річних, наведений позивачем у позовній заяві, вважає розрахунок позивача вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛЮС - 36' 6" (65045, м. Одеса, провулок Покровський, буд. 6, кв. 22, код: 37281230) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 107-Г, код ЄДРПОУ 37068787) 19705 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ять)грн. 95коп. основного боргу за договором поставки №17/О від 07.02.2013р., 318 (триста вісімнадцять) грн. 71 коп. пені, 1278 (одну тисяча двісті сімдесят вісім)грн. 59 коп. - 30% річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01.11.2013р.

Суддя Погребна К.Ф.