Ухвала

від 30.10.2013 по справі 801/7938/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/7938/13-а

30.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/7938/13-а за апеляційною скаргою Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 29.08.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (вул. Буденного, 32, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Белова, 2-а, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2013 р. № 0001692200 та № 0001682200.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" до Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 05.08.2013 р. № 0001692200 та № 0001682200.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Пластополімер" (97576, вул. Лісна, буд. 1, с. Андрусове, Сімферопольський район, АР Крим, ідентифікаційний код 25135942) 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок) судового збору шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (97503, вул. Бєлова, буд. 2А, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, ідентифікаційний код 38691734).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що Сімферопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АР Крим з 10.07.2013 р. по 16.07.2013 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "НВП "Пластополімер" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Альтаїр Альянс плюс" за вересень 2012 р., за результатами якої складений акт № 147/22-2/25/35942 від 23.07.2013 р. В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 898 грн.; п. 44.1, п. 44.5 ст. 44, п .138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 9 місяців 2012 р. на загальну суму 942 грн.

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що Сімферопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АР Крим з 10.07.2013 р. по 16.07.2013 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "НВП "Пластополімер" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Альтаїр Альянс плюс" за вересень 2012 р., за результатами якої складений акт № 147/22-2/25/35942 від 23.07.2013 р.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

1. п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 898 грн.;

2. п. 44.1, п. 44.5 ст. 44, п .138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 9 місяців 2012 р. на загальну суму 942 грн.

Так, спираючись на матеріали акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Альтаїр Альянс плюс", а також інформації автоматизованих систем, податковою інспекцією був зроблений висновок щодо неможливості підтвердження факту здійснення операцій по формуванню валових витрат та податкового кредиту.

05.08.2013 р. на підставі акта № 147/22-2/25/35942 від 23.07.2013 р. Сімферопольською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів в АР Крим були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001692200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1430 грн., у тому числі: 942 грн. за основним платежем та 471 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0001682200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1347 грн., у томи числі: 898 грн. за основним платежем та 449 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Альтаїр Альянс плюс" був укладений усний правочин купівлі-продажу (поставки), на виконання якого продавцем був поставлений товар (труби) на загальну суму 5386,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № РН-0001760 від 21.09.2012 р. на загальну суму 4232,00 грн., у тому числі ПДВ 705,67 грн.;

- № РН-0001759 від 21.09.2012 р. на загальну суму 1152,00 грн., у тому числі ПДВ 192,00 грн.

На оплату вартості товару постачальником були виписані рахунки-фактури № СФ-0008162 від 12.09.2012 р. та № СФ-0008265 від 17.09.2012 р., які сплачені в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 23168 від 20.09.2012 р. на суму 920,01 грн., № 231678 від 20.09.2012 р. на суму 250,00 грн., № 23153 від 17.09.2012 р. на суму 902,00 грн., № 23144 від 14.09.2012 р. на суму 3313,99 грн.

За фактом настання першої з подій (отримання коштів за товар) ТОВ "Альтаїр Альянс плюс" були виписані податкові накладні.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2012 року.

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 898 грн. за вказаними накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту вересня 2012 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період.

Крім того, суми сплаченої вартості товарів були включені до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування, що знайшло своє відображення в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2012 р.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Альтаїр Альянс плюс" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом Українита містять всі необхідні реквізити.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова колегія приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ "Альтаїр Альянс плюс" та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Також, судова колегія зазначає, що фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Отриманий позивачем від ТОВ "Альтаїр Альянс плюс" товар був оприбуткований на складі та переданий матеріально-відповідальним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2., що підтверджується товарними звітами №201/1 та №201/2 за вересень 2012 року, накладною №83 від 25.09.2012 р., журналом-ордером по рахунку №201/1 за вересень 2012 року.

Отриманий товар був використаний позивачем при виготовленні продукції власного виробництва, на підтвердження чого позивачем надані: калькуляція готових виробів за вересень 2012 року; акти №№11-19 на виготовлення товарної продукції за вересень 2012 року; накладні на видачі товарів зі складів за вересень 2012 року.

В подальшому готова продукція поставлялася позивачем покупцям, що підтверджується: видатковими накладними №000001658 від 25.09.2012 р., №000001929 від 11.10.2012 р., №704 від 24.04.2013 р., №883 від 29.05.2013 р., довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №187 від 20.09.2012 р., №306 від 11.10.2012 р., №АЗ/512 від 24.01.2013 р., АЗ/626 від 27.05.2013 р.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочину з ТОВ "Альтаїр Альянс плюс", його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в вересні 2012 року та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартали 2012 р. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Посилання відповідача на те, що в вантажній декларації по перевезенню товару перевізником ПП "Нічний експрес" вказана оголошена цінність вантажу 50 грн. суд не може прийняти до уваги в якості відсутності доказів перевезення товару, оскільки зазначенні в декларації по перевезенню вантажу іншої вартості товару не спростовує сам факт надання послуг по перевезенню.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.13 у справі № 801/7938/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко