Рішення

від 10.10.2013 по справі 522/2349/13- ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

10.10.2013

Справа № 522/2349/13-ц

2/522/6447/13

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Європа ВВВ», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ВАТ «Національна Акціонерна страхова компанія В«Оранта" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відповідачів, та, змінивши в ході розгляду справи предмет позовних вимог в порядку ст.31 ЦПК України письмовою заявою від 06.06.2013р., просив суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 1198 гривень та моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3600 гривень. При цьому посилався на те, що 18 серпня 2010 року в 15 год. 10 хв. він знаходився у якості пасажира маршрутного таксі № 146 марки «Богдан» АО 9202, д.н. ВН 3226АА. Між вулицями Старопортофранківська та Балківська в м.Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю маршрутного таксі № 146 марки «Богдан» АО 9202, д.н. ВН 3226АА, під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті чого йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з переломами 5,6,7,8,9 ребер, з розвитком післятравматичного плеврита, відкритого перелому обох кісток правого надпліччя., які, згідно з висновком судово- медичної експертизи № 3950 від 08.11.2010 р., відносяться до середьої степені важкості.. Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2012 року водій автобусу ОСОБА_2 засуджений по ст. 286 ч. КК України на п’ять років позбавлення волі; його цивільний позов про стягнення із засудженого матеріальної та моральної шкоди задоволений. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2012 року вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2012 року відмінений в частині задоволенні цивільних позовів, позови направлені для розгляду в цивільному судочинстві. Під час ДТП у нього був пошкоджений мобільний телефон «Моторолла», вартістю 678, 90 гривень, брюки вартістю 400 гривень та сорочка вартістю 120 грн. Після ДТП він перебував на лікуванні на протязі 8-ми місяців, в тому числі:- з 18 серпня 2010 року по 18 грудня 2010 року - на стаціонарному лікуванні, а з 19 грудня 2010 року по 19 квітня 2011- на амбулаторному. Також, йому спричинена моральна шкода, оскільки під час дорожньої пригоди у нього виникли психотравматичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій і переживань, та призвели до погіршення здоров’я, вплинули на реалізацію його намірів та ділові стосунки. Так, він пережив шок, моральні та фізичні страждання від того, що його здоров’ю заподіяні ушкодження. На протязі всього часу з моменту ДТП втратив спокій і спокійний сон, а також змушений до цього часу докладати зусилля з організації свого життя та роботи. Вважає, що, оскільки власником автобусу на час ДТП була ОСОБА_5, відповідальність якої була застрахована відповідним полісом про страхування №1732750 ВАТ «НАСК «Оранта», вважає, що «НАСК «Оранта» має також солідарно відповідати за позовом.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 змінений позов підтримала, просила суд його задовольнити, представник відповідача - ТОВ «Європа ВВВ» за довіреністю ОСОБА_7 позов не визнала, в ході розгляду справи надавала письмові заперечення на позов, в яких посилалась на те, що ТОВ «Європа ВВВ» не може бути відповідачем по справі, оскільки по-перше, вина у вчиненні ДТП вироком суду встановлена за ОСОБА_2 та він її визнав, а по-друге, ТОВ «Європа ВВВ» не визнано цивільним відповідачем у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 та не було власником зазначеного автобусу марки «Богдан» АО 9202, д.н. ВН 3226АА та ніколи не знаходилось у договірних відносинах з ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, в ході розгляду справи до суду з Крюковської ВК №29 Управління Державної пенітенціарної служби України в Полтавській області надходила заява про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їхні представники в судове засідання не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник ВАТ «Національна Акціонерна страхова компанія В«Оранта" в судове засідання не з’явився, в ході розгляду справи до суду надходили письмові заперечення представника ВАТ «Національна Акціонерна страхова компанія В«Оранта" за довіреністю ОСОБА_8, в яких посилався на те, що позовні вимоги до ВАТ «НАСК В«Оранта" необґрунтовані, оскільки, дія полісу № 1732750, що був укладений між ВАТ HACK «Оранта» та ОСОБА_5; не розповсюджується на ДТП, яке сталося 18.08.2010 року оскільки що ОСОБА_2 не мав право керувати маршрутним таксі марки «Богдан», д.н. ВН 3226АА, через те, що в нього були відсутні документи, що дозволяють володіти, користуватися та розпоряджатися цим транспортним засобом, тобто він керував ним не на законних підставах.

Заслухавши пояснення представника позивача за довіреністю ОСОБА_6, представника відповідача - ТОВ «Європа ВВВ» за довіреністю ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, та надану суду копію спадкової справи №304/11 до майна померлої 02.04.2011р. ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11.04.2012 року встановлено, що 18.08.2010р. ОСОБА_9, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило, зокрема, тілесні ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_1 Так, 18.08.2010р. о 15-10 годині ОСОБА_9, керуючи транспортним засобом «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА, належним ОСОБА_5, рухаючись в м.Одесі по вул..Старопортофранківська з боку віл.Балківської у напрямку вул.Пастера по маршруту №146 «вул.Затонського-пр.М.Жукова», напроти Херсонського скверу, порушив вимоги п.п.1.2 «б», 2.3 «б»; 12.1 Правил дорожнього руху, керуючи за усною домовленістю з власником, технічно справним пасажирським автобусом «Богдан-А09.202», регистраційний номер НОМЕР_1, не маючи документа, що підтверджує право керування, використання та розпорядження цим автобусом, рухаючись у зазначеному напрямку по проїзній частині, що має підйом та змінюючий напрямок вліво, не врахував дорожні обставини, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, у результаті чого виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на дерево, залізобетонний стовп рекламного щиту та перекидання автобусу в обрив. В результаті ДТП позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з переломами 5,6,7,8,9 ребер, з розвитком післятравматичного плеврита, відкритого перелому обох кісток правого надпліччя., які, згідно з висновком судово- медичної експертизи № 3950 від 08.11.2010 р., відносяться до середньої степені важкості..

Згідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд вважає, що вироком Приморського районного суду м.Одеси від 11.04.2012р. встановлені факти, які не підлягають доказуванню, зокрема, те, що позивачу 18.08.2010р. о 15-10 годині у результаті ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_9, який керував транспортним засобом «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА, належним ОСОБА_5, без дозвільних на це документів, завдані тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини з переломами 5,6,7,8,9 ребер, з розвитком післятравматичного плеврита, відкритого перелому обох кісток правого надпліччя.

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВНС 130898, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області 15.05.2008р. пасажирський автобус марки «Богдан», модель А09202, р.н.ВН 3226 АА, належав ОСОБА_5.

02.04.2011р. ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ЖД №267024 від 02.04.2011р.

Згідно до матеріалів спадкової справи №304/11 до майна померлої 02.04.2011р. ОСОБА_5, копія якої надана суду, спадщину померлої ОСОБА_5 прийняла її донька ОСОБА_3, про що нею було складено відповідну заяву від 17.08.2011р. При цьому, решта спадкоємців - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4ОСОБА_13, відмовились від прийняття спадщини померлої ОСОБА_5 на корись її ї доньки ОСОБА_3, про що склали відповідні заяви від 17.08.2011р.

У відповідності до п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою N 1306 Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р., та редакція якого була чинна станом на день скоєння ДТП, а саме, 18.08.2010р., водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що 18.08.2010р. о 15-10 годині ОСОБА_9 керував транспортним засобом «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА, без достатніх для цього правових підстав, зокрема, у відсутність засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом. Зазначене також підтверджується вироком Приморського районного суду м.Одеси від 11.04.2012р., в якому суд встановив, що керування ОСОБА_9 автобусом «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА, здійснювалось на підставі усного договору. Враховуючи, що в матеріалах спраи відсутній будь-який документ, який би підтверджував право ОСОБА_9 керування, користування чи розпорядження вищевказаним транспортним засобом, належним ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що таке керування здійснювалось незаконно та без правових підстав.

В той же час, у відповідності до п.15.1 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», редакція якого була чинна станом на день скоєння ДТП, а саме, 18.08.2010р., договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Суд враховує, що між власником транспортного засобу марки «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА ОСОБА_5 та ВАТ HACK «Оранта» 17.05.2010р. був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується відповідним полісом серії №ВЕ /1732750 (договір І типу), згідно якого була застрахована цивільно-правова відповідальність за шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. При цьому, згідно до п.1.7 ст.1 зазначеного Закону, редакція якого була чинна станом на день скоєння ДТП, а саме, 18.08.2010р., забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Враховуючи, що 18.08.2010р. о 15-10 годині ОСОБА_9 керував транспортним засобом «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА, вказаний в полісі серії №ВЕ /1732750 без законних на те підстав, що вже встановлювалось судом раніше, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення з ВАТ HACK «Оранта» завданої шкоди в рамках укладеного договору страхування від 17.05.2010р. задоволенню не підлягають, оскільки обставини ДТП, що тсалася 18.08.2010р., не підпадають під визначення страхового випадку, що визначено договором 17.05.2010р., через відсутність однієї зі складових умов настання такої події.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення шкоди з ТОВ «Європа ВВВ», суд виходив з наступного.

В матеріалах справи знаходиться копія реєстраційного талону, виданого МРЕВ-1 ДАІ УМВС України в Одеській області 04.10.2008р. в якому ТОВ «Європа ВВВ» було зазначене у якості власника автобусу «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА,; в талоні зазначено, що він дійсний до 2012р.

Видача тимчасових реєстраційних талонів в Україні регулюється Інструкцією про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою наказом №379 МВС України від 11.08.2010р. Згідно до п. 6.3 .вказаної Інструкції, редакція якої була чинна на час вчинення ДТП, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в РЕП ДАІ наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками РЕП ДАІ оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до

---

20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ____N

---

".

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, підтверджуючі факт передачі ТОВ «Європа ВВВ» права користування або розпорядження транспортним засобом - автобусу «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА.

Частиною 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт знаходження ТОВ «Європа ВВВ» у трудових (службових) відносинах з ОСОБА_2, який керував транспортним засобом - автобусом «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА. в момент ДТП, а також того, що ТОВ «Європа ВВВ» була власником станом на вчинення ДТП автобусу «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА, через що суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення шкоди до ТОВ «Європа ВВВ» відсутні. При цьому суд враховує, що

Крім того, матеріалами справи не підтверджується факт знаходження ОСОБА_4 у договірних відносинах з ОСОБА_2, а також того, що він є власником автобусу «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА. Навпаки, суд приймає до уваги той факт, що в матеріалах справи міститься його заява від 17.08.2011р. про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини на користь доньки, через що суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення шкоди до ОСОБА_4 відсутні.

Згідно до ст. 1187 ЦК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься в абзаці другому п. 3 постанови від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, повинна бути відшкодована за рахунок власника джерела підвищеної небезпеки - автобусу «Богдан-А09.202», р.н. ВН 3226АА, ОСОБА_5, та, у зв’язку з її смертю, -спадкоємцем майна, що залишилось після її смерті - донькою ОСОБА_3, адже відповідно до ч.1 ст.1231 ЦК України, до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки) , яка була завдана спадкодавцем.

В той же час, позивач в позові зазначив, що в результаті ДТП у нього був пошкоджений мобільний телефон «Моторолла», вартістю 678, 90 гривень, брюки вартістю 400 гривень та сорочка вартістю 120 грн. До позову він надавав копію чека №27645 від 07.05.2010р. та копію гарантійного зобов’язання.

Частиною 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, позивачем в ході судового розгляду справи не доведено, та наданими суду у якоств доказів завдання йому матеріальної шкоди копії чека №27645 від 07.05.2010р. та копії гарантійного зобов’язання не підтверджується що саме в результаті ДТП у позивача був пошкоджений мобільний телефон марки «Моторолла», вартістю 678, 90 гривень, брюки вартістю 400 гривень та сорочка вартістю 120 грн. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно до ст.23 Цивільного Кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суд вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода, яка виразилася в тому, що під час дорожньої пригоди у нього виникли психотравматичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій і переживань, та призвели до погіршення здоров’я, вплинули на реалізацію його намірів та ділові стосунки. Суд враховує, що в результаті ДТП позивач пережив шок, моральні та фізичні страждання від того, що його здоров’ю заподіяні ушкодженняа також те, що з моменту ДТП він втратив спокійний сон, змушений докладати зусилля з організації свого життя та роботи а також те, що внаслідок ДТП переніс три важкі операції, вимушений дотримуватися диєти та приймати сердечні препарати.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, у розмірі 20 000 гривень.

Також ,суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, а саме, витрат на правову допомогу у розмірі 3600 гривень, що підтверджується відповідними угодами, укладеними 29.01.2013р. та 07.02.2013р. між позивачем та адвокатською фірмою «ОСОБА_7 і Ко».

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 10,60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_14 - відмовити.

У задоволенні позовних вимог до Підприємства В«Європа ВВВВ» , ВАТ НАСК В«ОрантаВ» , ОСОБА_4, ОСОБА_15 -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Зобовязати

Суддя: В.Я. Бондар