Рішення

від 04.11.2013 по справі 914/3154/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 р. Справа № 914/3154/13

За позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Комфорт бізнес», м.Львів

про стягнення заборгованості у сумі 177' 341,43 грн.,

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: Руккас Д.М.;

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Державною інноваційною фінансово-кредитною установою подано позов до Приватного підприємства «Комфорт бізнес» про стягнення заборгованості у сумі 177' 341,43 грн. з яких 160' 201,54 грн. - заборгованість з орендних платежів, 7' 871,86 грн. - 1% штрафу, 3' 627,70 грн. - пені, 1' 036,66 грн. - інфляційних втрат, 4' 603,67 - 3% річних.

Ухвалою суду від 19.08.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 29.08.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 01.10.2013р. строк розгляду справи продовжувався на 15 днів.

04.11.2013р. через канцелярію суду представник позивача подав заяву про уточнення розміру позовних вимог. Ухвалою суду від 04.11.2013р. дану заяву повернуто без розгляду на підставі п.п.4,6 ч.1 ст.63 ГПК України.

У судовому засіданні 04.11.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позов задоволити та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 177' 341,43 грн.

У судові засідання 29.08.2013р., 01.10.2013р., 29.10.2013р. та 04.11.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відзиву на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду не виконав, тому суд вважає за можливе розглянути справу на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

05.08.2009р. між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (орендодавець, позивач по справі) та Приватним підприємством «Комфорт бізнес» (орендар, відповідач по справі) укладено договір №01/2009 оренди індивідуально визначеного рухомого майна (далі за текстом - договір оренди). 05.08.2009р. сторони підписали відповідний акт приймання-передачі майна в оренду.

Відповідно до п.1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - обладнання по виробництву пластикових виробів. Вартість майна згідно експертної оцінки становить 556' 590,00 грн. з ПДВ (п.1.2 договору). Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата за базовий місяць (останній місяць по якому є індекс інфляції - червень 2009р.) розрахунку складає 7' 555,71 грн. без ПДВ. Орендна плата за базовий місяць визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої у встановленому відповідним чинним законодавством порядку. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2009р. - нараховується шляхом коригування орендної плати за базовий місяць (2009р.) на індекс інфляції наступного місяця і сплачується орендарем на підставі виставлений орендодавцем рахунків (п.3.2 договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 договору). Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується з урахуванням індексу інфляції, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату її нарахування від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.3.6 договору). За невиконання чи неналежне виконання умов договору орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 1% від вартості майна за кожне порушення умов договору (п.8.5 договору). Строк дії договору оренди - до 30.08.2012р.

20.08.2012р. сторони підписали додаткову угоду №3 до договору оренди, у якій передбачили, зокрема, наступне. П.9.1 договору викласти у такій редакції: «Цей договір діє з дати підписання і до 30.08.2015р. включно». Орендар зобов'язується у двохмісячний строк після підписання даної додаткової угоди надати орендодавцю нову незалежну оцінку майна станом на 31.08.2012р. та забезпечити рецензування звіту про оцінку майна регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області (п.2 додаткової угоди). Після отримання орендодавцем нової незалежної оцінки майна та позитивної рецензії на звіт про оцінку майна, сторони зобов'язані здійснити перерахунок орендної плати з дати продовження договору відповідно до нової оцінки майна, про що зобов'язані укласти додаткову угоду до договору (п.4 додаткової угоди).

23.01.2013р. сторони на виконання п.4 додаткової угоди №3 підписали додаткову угоду №4, у якій погодили, що орендна плата за базовий місяць (серпень 2012р.) розрахунку складає 4' 917,05 грн. без ПДВ. Дана додаткова угода набирає сили з моменту її підписання та застосовується до відносин сторін, які виникли до її укладення, а саме з 01.09.2012р. (п.4 додаткової угоди).

23.01.2013р. сторони підписали Акт звіряння взаєморозрахунків за договором оренди, відповідно до якого станом на 31.12.2012р. заборгованість ПП «Комфорт-бізнес» перед Державною інноваційною фінансово-кредитною установою складає 130' 598,95 грн.

Станом на день прийняття рішення докази сплати заборгованості по орендній платі відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків і сплатив орендної плати, а тому вимога про стягнення такої є підставною.

У статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 4' 603,67 грн. - 3% річних, 1' 036,66 грн. - інфляційних втрат.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач неправильно визначив момент порушення відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати. Так, у п.3.4 договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Таким чином 15 число місяця є останнім днем сплати і порушення строку оплати настає 16 числа.

Щодо інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити таке. У пункті 2 інформаційного листа «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012р. Вищий господарський суд України звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р).

При розрахунку інфляційних втрат позивач не взяв до уваги наведені вище положення, зокрема, ним не враховано дефляцію, яка мала місце у період нарахувань. Провівши перерахунок, суд встановив, що у зазначений позивачем період інфляційних втрат не було, а тому у задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Згідно ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п.3.6 договору позивач нарахував відповідачу 3' 627,70 грн. пені (розрахунок наявний в матеріалах справи). Поряд з цим, позивач не врахував положення ч.6 ст.232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Провівши перерахунок пені за період, зазначений позивачем, суд встановив, що її розмір становить 388,93 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1% штрафу за порушення умов договору. Щодо даної позовної вимоги суд відзначає наступне.

Згідно п.5 ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягується.

При зверненні з позовом до суду Державна інноваційна фінансово-кредитна установа не подала обґрунтованого розрахунку 1% штрафу за порушення умов договору, зокрема, не зазначила, з яких обставин вона виходила, визначаючи саме такий розмір штрафу, та не подала відповідних доказів на їх підтвердження. В ухвалах про відкладення розгляду справи від 01.10.2013р. та 29.10.2013р. суд звертав на це увагу позивача і зобов'язував його надати розрахунок 1% штрафу із зазначенням обставин, на яких він ґрунтується, однак останній не усунув зазначений недолік.

Згідно п.4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: 1) додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; 2) витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; 3) позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (ст.65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Позов може бути залишений без розгляду й частково, а саме в частині однієї із заявлених позовних вимог.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи зазначене, позовну вимогу про стягнення 7' 871,86 грн. - 1% штрафу суд залишає без розгляду.

Згідно п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається у разі залишення заяви без розгляду. Оскільки позовну вимогу про стягнення 7' 871,86 грн. - 1% штрафу суд залишає без розгляду, відповідна сума судового збору підлягає поверненню позивачу.

Частиною 2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України ).

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо надання відповідачу в оренду нежитлового приміщення, проте не підтверджено належного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором.

Зважаючи на зазначене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 193, 218, 219, 230, 232, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 625, 759 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 4-3, 12, 33, 34, 44, 49, 54, 75, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Комфорт бізнес» (79038, м.Львів, вул.Пасічна,80, кв.1, код ЄДРПОУ 35943718) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 65б, код ЄДРПОУ 00041467) 160' 201,54 грн. - заборгованості з орендних платежів, 4' 603,67 грн. - 3% річних, 388,93 грн. - пені та 3' 303,88 грн. - сплаченого судового збору.

3. Позовну вимогу про стягнення 7' 871,86 грн. - 1% штрафу залишити без розгляду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Повернути Державній інноваційній фінансово-кредитній установі (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 65б, код ЄДРПОУ 00041467) 157,44 грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №430 від 31.07.2013р.

6. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 04.11.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 06.11.2013р.

Суддя Яворський Б.І.