Ухвала

від 29.10.2013 по справі 918/1589/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2013 р. Справа № 918/1589/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М. розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" (97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Рекорд" (34141, Рівненська область, Дубровицький район, с.Селець, вул. Молодіжна, 16)

про стягнення 13 231 грн. 57 коп.

Представники:

від позивача: Ласточкін А.В. (довіреність №05 від 14.01.2013 року)

від відповідача: представник не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Кримська фруктова компанія" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Рекорд" про стягнення 13231,57 грн., з яких: 11937,37 грн. заборгованості, 907,57 грн. пені та 386,57 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо передання позивачу товару та наступного повернення йому суми попередньої оплати за товар.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов до суду не подав, участі повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301305227294.

За таких обставин, керуючись статтею 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

При винесенні рішення суд керувався наступним.

14.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (відповідач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Кримська фруктова компанія" (позивач, покупець) було укладено договір постачання №10/2012 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця торф верховий фрезерний в подальшому "товар", в кількості і по цінам, згідно погоджених сторонами рахунків-фактур до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним договором (а.с.36-38).

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунок за цим договором між постачальником та покупцем проводиться згідно рахунку-фактури, виставленого постачальником на умовах 100% попередньої оплати.

Відповідно до пункту 2.2. договору товар відвантажується на адресу покупця згідно замовлення покупця протягом 10 робочих днів з моменту отримання постачальником оплати за товар згідно пункту 4.1. договору.

Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідно до рахунку-фактури №63 (а.с. 42), позивач перерахував на рахунок відповідача 79582,50 грн. попередньої оплати згідно договору №10/2012, вказані обставини підтверджуються банківською випискою від 11.07.2012 р. (а.с. 43).

В свою чергу, як підтверджується видатковими накладними №7201 та №726, відповідач поставив позивачу згідно договору №10/2012 товар на загальну суму 67645,13 грн. (а.с.39-41). Таким чином відповідачем недопоставлено позивачу товар на суму 11937,37 грн.

Станом на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази поставки продукції на суму 11937,37 грн.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за недоотриманий товар згідно договору поставки, а також стягнення відсотків річних за користування чужими грошовими коштами та пені нарахованої позивачем за невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини купівлі-продажу товару.

Відповідно до статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом з умов договору та інших матеріалів справи, кінцем строку коли товар мав бути переданий позивачу є 26.07.2012 р., а отже, з 27.07.2012 р. у позивача виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення відповідачем суми попередньої оплати.

24.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку оплаченого товару, проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення (а.с.44).

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 ЦК України, сторона повинна виконати прийняті на себе зобов'язання в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Разом з тим, відповідно до положень частини 3 статті 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

При цьому, суд наголошує, що право покупця нараховувати проценти за користування його коштами виникає саме від дня, коли товар мав бути переданий.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За користування його грошовими коштами позивач на суму боргу в період з 22.07.2012 р. по 19.08.2013 р. нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 386,57 грн.

Проте суд не погоджується з поданим розрахунком. Позивачем, при визначенні періоду за який він має право стягувати проценти річних, не враховано положення пункту 2.2. договору, а саме - строк, протягом якого відповідач, як продавець, повинен відвантажити товар, встановлено у робочих, а не в календарних днях.

Суд наголошує, що право вимагати передання оплаченого товару або повернення відповідачем суми попередньої оплати, а разом із тим право нараховувати проценти виникло у позивача з 27.07.2012 р.

Суд здійснив власний перерахунок 3% річних за період з 22.07.2012 р. по 19.08.2013 р. та встановив, що належна до стягнення сума процентів річних становить 381,67 грн.

Разом з тим, позивач за період прострочення також просить суд стягнути з відповідача 907,57 грн. пені, проте суд вважає що в задоволенні вказаних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Розділом "Відповідальність сторін" договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки (пені, штрафу).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору встановлено зобов'язання постачальника (відповідача) передати у власність покупця (позивача) товар.

З аналізу розділів "Предмет договору" та "Відповідальність сторін" договору №10/2012 слідує, що пенею забезпечені лише грошові зобов'язання, тоді як відповідач порушив зобов'язання по договору в частині недопоставки товару передбаченого умовами договору.

Відповідно до частини 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази забезпечення пенею зобов'язання щодо недопоставки товару передбаченого умовами договору №10/2012, суд вважає що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити.

В судовому засіданні представник позивача просить застосувати частину 2 статті 49 ГПК України, в якій йдеться про те, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Суд встановив, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому судовий збір покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Рекорд" в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 11937,37 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 381,67 грн. є обґрунтованими, стверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Рекорд" (34141, Рівненська область, Дубровицький район, с.Селець, вул. Молодіжна, 16, код ЄДРПОУ 22570365) на користь Приватного акціонерного товариства "Кримська фруктова компанія" (97012, АР Крим, Красногвардійський район, с. Петрівка, код ЄДРПОУ 32644372) суму попередньої оплати в розмірі 11937,37 грн. та три проценти річних в розмірі 381,67 грн., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1720,50 грн.

3. Відмовити в частині стягнення 907,57 грн пені. та 5,90 грн. процентів річних

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

повне рішення складено 04.11.2013 року

Суддя Качур А.М.